Постанова № 58814613, 06.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 року Справа № 904/1089/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

Зміна складу колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 21.06.2016 року.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №14-137 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №43 від 11.03.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі № 904/1089/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до Комунального підприємства "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО"

про стягнення 190 133,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 у справі № 904/1089/16 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Фрунзенське житлово-комунальне підприємство" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню 29 280 грн. 16 коп., інфляційні втрати 119 937 грн. 67 коп., 3% річних 11 635 грн. 65 грн., судовий збір 2 852 грн. 01 коп.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем виконано свої зобов'язання, але з простроченням строків, передбачених умовами договору, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто на користь позивача пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені у сумі 29 280,16 грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552,599,625 ЦК України.

Також не погодилось з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" та звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення 119 937,67 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині задовольнити позовні вимоги щодо стягнення суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в сумі 89 25,84 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник посилається на те, що під час проведення розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що до періодів нарахування включені місяці, в яких мав бути здійснений платіж, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць. Також позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за дні, в яких була проведена оплата відповідачем. Тому відповідач не погоджується з розрахунком позивача сум на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, за розрахунком відповідача дана сума складає 89 125,84 грн.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначено, що стягнення пені у сумі 29 280,16 грн. є обґрунтованим, оскільки враховано повне погашення заборгованості за укладеним договором, незначності прострочення виконання зобовязання та відсутністю доведених позивачем негативних наслідків повязаних з порушенням зобовязання відповідачем та достатньою компенсацією в розмірі 160853,48, яка складається з 119 937,67 грн. інфляційних втрат, 116 35,65 грн. 3% річних, 29 280,16 грн. пені.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

28.11.2013р. між Позивачем та відповідачем було укладено договір № 584/14-БО-3 купівлі продажу природного газу (далі Договір). (а.с. 13-18)

Згідно предмету Договору продавець зобовязується поставити Покупцеві імпортований природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплачувати газ на умовах Договору.

Згідно п. 6.1. розділу 6 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі не виконання Покупцем умов договору а саме п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання Покупцем пункту 6.1. умов Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання укладеного договору позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 601 076,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

1)від 31.01.14р. за січень на суму 228 467,35 грн.;

2)від 28.02.14р. за лютий на суму 230 962,90 грн.;

3)від 31.03.14р. за березень на суму 103 2058,86 грн.;

4)від 31.10.14р. за жовтень на суму 72 071,83 грн.;

5)від 30.11.14р. за листопад на суму 421 174,14 грн.;

6)від 31.12.14р. за грудень на суму 545 194,64 грн. (а.с. 27-32)

Станом на 19.01.16р. покупець (відповідач) сплатив вартість поставленого природного газу з порушенням п. 6.1. договору.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано:

За січень 2014 вартість спожитого природного газу 228467,35 грн. за умовами договору повинна була сплачена 14.02.14р.вкл. фактично сплачена 7.11.2014р. За розрахунком позивача ним нараховано пеню за період з 15.02.2014р. по 14.08.2014р. в розмірі 20399,32грн.87коп., 3% річних у розмірі 4994,98 грн., інфляційні втрати за період з лютого 2014 по 31 жовтня 2014р.. 42802,57 грн.;

За лютий 2014р. вартість спожитого природного газу 230962,9 грн. за умовами договору повинна була сплачена 14.03.14р.вкл. фактично сплачена 7.11.2014р. За розрахунком позивача ним нараховано пеню за період з 15.03.2014р. по 14.09.2014р. в розмірі 23222грн.85коп., 3% річних у розмірі 4518,01 грн., інфляційні втрати за період з березня.2014 по 31 жовтня 2014р. 41634,52 грн.;

За березень 2014 вартість спожитого природного газу 103205,86грн за умовами договору повинна була сплачена 14.04.14р. фактично сплачена 26.08.2014р. За розрахунком позивача ним нараховано пеню за період з 15.04.2014р. по 14.10.2014р. в розмірі 11358грн.30коп., 3% річних у розмірі 1755,91 грн., інфляційні втрати за період з квітня по серпень 2014р.. 15982,26 грн.;

За жовтень 2014 вартість спожитого природного газу 72071,83грн за умовами договору повинна була сплачена 14.11.14р.вкл., фактично сплачена 7.11.2014р. За розрахунком позивача за прострочення 104 дні ним нараховано пеню за період з 15.11.2014р. по 17.12.2014р. в розмірі 772грн.79 коп., 3% річних у розмірі 82 ,80грн., інфляційні втрати за період з листопада по грудень 2014р.. 1935,27 грн.;

За листопад 2014 вартість спожитого природного газу 421174,14 грн. за умовами договору повинна була сплачена 14.02.14р.вкл. фактично сплачена 17.12.2014р. За розрахунком позивача ним нараховано пеню за період з 15.12.2014р. по 17.12.2014р. в розмірі 969,28грн., 3% річних у розмірі 103,85грн., інфляційні втрати за період за грудень 2014 12635,22грн.;

За грудень 2015р. вартість спожитого природного газу 545194,64 грн. за умовами договору повинна була сплачена 14.01.15р. фактично сплачена відповідачем в період з 17.12.по 13.01.2015 у сумі442427,15 грн. Станом на 15.01.2015 заборгованість склала 102767,49 грн. За розрахунком позивача за прострочення відповідачем з оплати газу за грудень 2014р. нараховано пеню за період з 15.01.2015р. по 23.02.2015р. в розмірі 1837грн.82коп., 3% річних 180,09 грн., інфляційні втрати за період з січня 2015по лютий 2015р 4947,82 грн.;

5. Мотиви з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті постанови.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повністю розрахувався з позивачем за спожитий природний газ, але з порушенням строків передбачених п. 6.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи (а.с. 92-94).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 7.2 Договору № 2265/14-КП-18 від 28.01.2014 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 09-12).

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання у загальному розмірі - 58 560,35 грн., правильність розрахунку якої відповідач не оспорює. суд зменшив належну до стягнення суму пені на 50% відповідно до п.3ст 83 ГПК України.

Норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд використовує таке своє право на власний розсуд та в залежності від обставин справи, правові норми не обмежують право суду на зменшення пені, розміром, вказаним у клопотанні про таке зменшення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобовязання, факт добровільного та повного виконання відповідачем своїх зобовязань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, особливість діяльності комунального підприємства «ФРУНЗЕНСЬКЕ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО", зважаючи на те, що сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру нарахованої пені на 50% та про стягнення з відповідача 29 280,16 грн. - пені., якими погоджується апеляційна інстанція.

Доводи апеляційної скарги про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися таким правом, судовою колегією відхилені, оскільки позивач не надавав доказів наявності у нього збитків спричинених неналежним виконанням боржником своїх грошових зобовязань, хоча представник і заперечував проти зменшення розміру пені. Частина 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачає можливість зменшення штрафних санкцій судом з урахуванням інтересів боржника .

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 119 937,67 грн., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції та суму 11 635,65 грн. грн. - 3% річних

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування 3% річних, прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 11 635,65 грн. які нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Що стосується суми інфляційних втрат, то судом першої інстанції не перевірено розрахунок, не враховано заперечення відповідача, що до періодів нарахування позивачем включені місяці, в яких мав бути здійснений платіж, а також місяці, в яких існувала заборгованість не повний місяць.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 (п.1.9.) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.(п.3.1 постанови)

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".(п.3.2 постанови)

Відповідачем було подано контррозрахунок інфляційних втрат (а.с.152-154)

Перевіривши розрахунки сторін судова колегія вважає, що за зобовязаннями січня 2014 з урахуванням строку здійснення платежу 14.02.14, інфляційні втрати провинні нараховуватись за період березня 14р. по жовтень14р. і складають 41 184,66 грн.;

за зобовязаннями лютого 2014 з урахуванням строку здійснення платежу 14.03.14, інфляційні втрати провинні нараховуватись за період квітня 14р. по жовтень14р. і складають 35766,48 грн.;

за зобовязаннями березня 2014 з урахуванням строку здійснення платежу 14.04.14, інфляційні втрати провинні нараховуватись за період травня 14р. по жовтень14р. і складають 12 174,70 грн.

за зобовязаннями жовтня 2014р. з урахуванням строку здійснення платежу 14.11.2014р., інфляційні втрати провинні були визначатись із суми боргу, яка існувала на останній день місяця в якому платіж мав бути здійснений , тобто на 30.11.14 і яка складала 25744,72 грн., в період з 3.12.14 по 17.12. заборгованість була погашена, сума інфляції за грудень складає 772грн.34коп.

за зобовязаннями за листопад 2014р. був відсутній борг на останній день місяця у якому повинен бути здійснений платіж, тому відсутні підстави для нарахування інфляційних витрат.

за зобовязаннями грудня 2014р. з урахуванням строку здійснення платежу 14.01.2015р., інфляційні втрати провинні були визначатись із суми боргу, яка існувала на останній день місяця в якому платіж мав бути здійснений , тобто на 31.01.15 і яка складала 31741,87 грн., в період з 5.02.15 по 23.02.15 заборгованість була погашена, сума інфляції за лютий 15 складає 1682грн.32коп.

У зв'язку із чим, згідно перерахунку, здійсненого апеляційним судом до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 91580,50 грн.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не повно встановив та врахував усі істотні обставини даної справи, не перевірив розрахунки сторін, що призвело до прийняття частково невірного рішення.

За вищевказаних обставин, рішення суду підлягає зміні у звязку з невірним розрахунком інфляційних втрат, що підлягають стягненню, тобто з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Фрунзенське житлово-комунальне підприємство" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі № 904/1089/16 в частині стягнення інфляційних втрат - змінити.

Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

Стягнути з Комунального підприємства "Фрунзенське житлово-комунальне підприємство" ( 53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. .ОСОБА_3 6, ідентифікаційний код 33075778) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» (01001,м. Київ,вул..Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) пеню 29280грн.16 коп., інфляційні втрати 91580грн.50коп. ,3% річних 11635грн.65 коп., судовий збір 2424грн.20коп.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі № 904/1089/16- залишити без змін.

Судовий збір за апеляційне оскарження розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» (01001,м. Київ,вул..Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства "Фрунзенське житлово-комунальне підприємство" (53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. .ОСОБА_3 6, ідентифікаційний код 33075778) судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2666 грн.63 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна