Постанова № 58814565, 05.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/30408/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача не з'явився.

від відповідача не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року

у справі № 910/30408/15 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Міністерства оборони України

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5742,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволені повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду в порядку регресу у розмірі 5742,29 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/30408/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/1834/16 від 30.05.2016 р. справу № 910/30408/15, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року, у зв'язку із припиненням повноважень головуючого судді (судді - доповідача) Шевченка Е.О., відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/30408/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 30.05.2016 року прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи № 910/30408/15 за участю уповноважених представників сторін.

В судове засідання 05.07.2016 року представники позивача та відповідача не з'явилися.

Колегія суддів відхиляє клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2016 року. Право зупинення виконання судового рішення відповідно до ст. 121-1 ГПК України належить суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2010 у справі № 3-1378/10 встановлено, що ОСОБА_2 29.01.2010, керуючи автомобілем Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху та вчинив правопорушення, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільна відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/8658301.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як водія транспортного засобу Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із статтею 39.2.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 41.1. а) статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Власник автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, що був пошкоджений внаслідок ДТП, ОСОБА_3 05.02.2010 року звернувся із заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю постраждалої у дорожньо-транспортній пригоді особі.

Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 389-У від 15.02.2010, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 6146 грн. 75 коп.

Відповідно до Наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 07.05.2010 № 1220 розмір відшкодування шкоди внаслідок ДТП до виплати лукаві М.М. визначено в сумі 5122 грн 29 коп., що було виплачено платіжним дорученням № 2035 від 07.05.2010 року.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 1641 від 15.04.2010 року, позивачем понесені витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1, у розмірі 620 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як встановлено судом транспортний засіб Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, знаходився під управлінням ОСОБА_2, який на момент ДТП був військовослужбовцем Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком серії СО № 422215.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 5742 грн 29 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Пункт 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу після сплати потерпілій особі страхового відшкодування та з урахуванням того, що судом встановлено, що позивач дізнався про порушення його прав саме відповідачем лише 04.03.2013, а саме в судовому засіданні з розгляду Дарницьким районним судом м. Києва позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд приходить до висновку, що позовна давність щодо стягнення з Міністерства оборони України шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1, військовослужбовцем ОСОБА_2, на час подачі даного позову не сплинула.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн 00 коп.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем не надано доказів понесення втрат, які були здійснені стороною за отримання послуг адвоката.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/30408/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/30408/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна