Постанова № 58812926, 05.07.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Хавронюк О.Л.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" липня 2016 р. Справа № 274/1808/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника відповідача Омельчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС України на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "20" квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської митниці ДФС України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС України, в якому просив скасувати постанову від 09.02.2016 року в справі про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн..

Позов обґрунтовано тим, що 22.09.2015 року на митну територію України в митному режимі тимчасове ввезення ним був ввезений леговий автомобіль марки Форд Мондео, 1994 року випуску, н.з.НОМЕР_1. 26.10.2015 року він мав намір повернутись до свого місця постійного проживання в Республіці Білорусь, але був затриманий в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста "Північний" Житомирської митниці ДФС. Вказує на відсутність в його діях складу зазначеного правопорушення. Він пред'являв паспорт громадянина Республіки Білорусь , посвідку інспектору не надавав. Строк дії попередньої посвідки був припинений через досягнення ним віку 45 років 29.05.2015, а нову посвідку отримав лише 12.01.2016 року. При складанні протоколу пояснював, що не погоджується з правопорушенням , що ніяку посвідку не пред"являв, в автомобілі у нього був свідок. Його постійним місцем проживання є м.Мозир Республіки Білорусь, в Україні його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1, а не с.Осиково Бердичівського району. При винесенні постанови не був присутнім, про день і час розгляду справи не повідомлявся.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.04.2016 адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 9.02.2016 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирська митниця ДФС України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, уважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновкому суду першої інстанції з огляду на таке.

З протоколу про порушення митних правил (а.с.12-15,32-33) від 26.10.2015 року убачається, що в цей день в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста "Північний" Житомирської митниці ДФС при проведенні митного контролю автомобіля марки Форд Мондео, 1994 року випуску, н.з.1108 АВ3, що слідував з України в Республіку Білорусь під управлінням позивача, який є громадянином Республіки Білорусь останнім ввезено на митну територію України 22.09.2015 року вказаний автомобіль в режимі "транзит" , за межі митної території України не вивезено , чим перевищено більше ніж на 10 діб строк доставки транспортного засобу до митного органу, порушено вимоги ст.95 Митного Кодексу України. Такі дії мають ознаки порушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України. Позивач в протоколі вказав, що з порушенням не згодний, свої пояснення надасть при розгляді справи і письмово пояснив в протоколі опитування .

Постановою заступника начальника Житомирської митниці Державної фіскальної служби України Бондарчук С.О. від 09.02.2016 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виглядіі штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час перетину кордону було обрано митний режим саме тимчасове ввезення, що встановлює відповідний строк вивезення товару з митної території України, який позивачем згідно матеріалів справи не було порушено, тому є підстави для скасування винесеної щодо позивача постанови.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Згідно з ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок переміщення товарів, зокрема автомобілів, через митний кордон України резидентами в режимі тимчасове ввезення регламентований частиною 3 статті 380, статтею 381 Митного кодексу України та у режимі транзит - статтями 95 та 102 Митного кодексу України ( далі - МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Частиною 1 ст. 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту- 10 діб.

Таким чином, митний режим транзиту може бути встановлений для будь-яких товарів (крім заборонених) і полягає, зокрема, в строковому ввезені на митну територію України транспортних засобів, які по закінченню строків транзиту мають бути в обов'язковому порядку вивезені з митної території. Обов'язок вивезення транспортних засобів, надання митним органам відповідних документів та обов'язок дотримання режиму транзиту покладається на особу, яка їх ввезла.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Митний режим тимчасового ввезення передбачений статтею 103 МК України згідно якої, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Статтею 380 МК України встановлені особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України.

Згідно ч.1 зазначеної статті, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч. 3 цієї ж статті тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Отже, за загальним правилом, резиденти та нерезидентии, можуть ввозити транспортні засоби особистого користування на митну територію України за митним режимом тимчасового ввезення строком до одного року за умови надання письмового зобов'язанням про їх зворотне вивезення та письмового декларування в порядку передбаченому законом. Громадяни, як резиденти так і не резиденти, мають право на ввезення транспортного засобу особистого користування вибираючи один з митних режимів, а саме, митний режим тимчасового ввезення або транзиту, при цьому із обов'язковим дотриманням відповідно до обраного режиму відповідних правил, зокрема і дотриманням терміну до закінчення якого такий транспортний засіб необхідно вивезти з території України.

Під час розгляду справи встановлено, що 22.09.2015 позивач обрав «зелений коридор». Такі дії позивача прямо суперечать вимогам ст. 380 МК України, яка регламентує тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування.

Статтею 460 Митного кодексу України визначено, що вчинення порушення митних правил, передбачених, в тому числі статтею 470 Митного кодексу України, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої Митним кодексом України.

Позивач у своїх поясненнях та у позовній заяві не вказував, що мала місце аварія або дія непереборної сили.

У відповідності до ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

У статті 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України під контролем митного органу (ст. 102 МК України).

Твердження позивача щодо пред'явлення під час проходження митного контролю паспорту громадянина Республіки Білорусь та пропуску останнього в митному режимі «тимчасове ввезення», спростовано показаннями головного державного інспектора митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС ОСОБА_8, яка 22.09.2015 згідно розподілу обов'язків та графіку чергувань виконувала посадові обов'язки в пункті пропуску «Виступовичі» митного поста «Північний» і здійснювала пропуск та митне оформлення автомобіля позивача, що слідував з Республіки Білорусь. У своєму поясненні ОСОБА_8 зазначила, що 22.09.2013 під час проходження митного контролю ОСОБА_4 була пред'явлена посвідка на постійне місце проживання в Україні серії ІН № НОМЕР_2, видана 26.03.2013 управлінням ДМС у Житомирській області. Враховуючи наявність вказаного документу та наявність згідно вказаного документу постійного місця проживання ОСОБА_4 у м. Бердичеві Житомирської області, згідно вимог п. 50 ст. 4 МКУ громадянин ОСОБА_4 був пропущений як «резидент» в митному режимі «транзит». Відповідні дані про пропуск вказаного громадянина на зазначеному транспортному засобі на митну територію України були внесені до автоматизованої бази даних ЄАІС.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона їздила разом з позивачем до Білорусі у жовтні 2015 року і вказала, що в жовтні 2015 року при перетині українського кордону позивачем надавався паспорт громадянина Білорусі.

Колегія суддів не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9, оскільки даний свідок 22 вересня 2015 року не перебувала в автомобіля позивача при перетині українського кордону.

Твердження позивача, що на момент ввезення транспортного засобу на митну територію України посвідка на постійне місце проживання була недійсна, оскільки підлягала обміну у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку колегія суддів є необгрунтованими.

Так, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повідомило Житомирську митницю ДФС (лист Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 13.01.2016 за №4/253) про те, що відповідно до п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ' від 28.03.2012 року за № 251 (далі Порядок) строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується, посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 та 45 річного віку. Відповідно до пункту 18 Порядку посвідка на постійне проживанн скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про імміграцію). Управлінням ДМС України в Житомирській області дозвіл на імміграцію ОСОБА_4 не скасовувався. Крім цього, 12.01.2016 року ОСОБА_4 документований нової посвідкою на постійне проживання в Україні.

Позивач не втрачав статус резидента як до так і після обміну посвідки.

Таким чином, твердження ОСОБА_4 про недійсність посвідки, а відповідно і про неможливість його пропуску на митну територію України як резидента, є безпідставним.

Таким чином, маючи статус резидента і обираючи «зелений коридор», позивач не міг заїхати на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення», оскільки це унеможливило б виконання вимог ст. 380 МК України.

Враховуючи наявність у громадянина ОСОБА_4 посвідки на постійне місце проживання в Україні та те, що з 2013 року він постійно проживає на території України, його на законних підставах пропущено на митну територію України як "резидента" в митному режимі "транзит".

Твердження позивача про те, що він не знав про день та час розгляду справи про порушення митних правил є безпідставним, оскільки згідно відомостей у протоколі про порушення митних правил та розписки позивача ( а.с. 48) він знав про час і місце розгляду справи, проте до митниці не прибув та не повідомив причини неякви до митного органу.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно достатті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Згідно статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

З урахуванням наведеного постанова суду першої інстанції від 20 квітня 2016 року року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС України задовольнити.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "20" квітня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" липня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська митниця ДФС України вул.Перемоги,25,м.Житомир,10003

4-третій особі: - ,