Ухвала суду № 58812851, 06.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р.Справа № 581/283/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 травня 2016 року по адміністративній справі № 581/283/16-а за позовом ОСОБА_1 до Роменської місцевої прокуратури Сумської області про зобов'язання розглянути звернення за участі заявника,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в обґрунтування якого зазначав, що 08 травня 2015 року він звернувся до прокуратури Липоводолинського району із заявою про втручання в перегляд незаконного судового рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року, з приводу його примусового поміщення до спеціалізованої психіатричної лікарні. 16 січня 2016 року відповідач надав йому відповідь на вказане звернення з порушенням ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», керуючись якою позивач просив провести розгляд його звернення за його участю.

Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.50, 51-52).

Не погодившись з постаново суду першої інстанції позивач подав апеляційну скарга, в якій наголошує на допущенному порушенні судом щодо розгляду справи. Апелянт зазначає, що матеріали справи містять матеріали медичного характеру, які відносяться до конфіденційної інформації, розгляду у відкритому судовому засіданні не підлягає. З тексту постанови не можна встановити в якому порядку здійснювався розгляд справи. Суд безпідставно відмовив у клопотанні про розгляд справи у закритому провадженні. Такі обставини апелянт вважає порушеннями, тому просив направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.58).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Неявка сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі документами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 08 травня 2015 року ОСОБА_1 подав письмове звернення до Липоводолинської прокуратури Сумської області, в якому зазначив, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року позивача було засуджено до примусового лікування в спеціалізованій лікарні м. Ромни. Позивач вважає незаконним дане рішення, оскільки останнє було ухвалено з порушенням ст.ст. 281-282 ЦПК України, відповідно до яких дані справи розглядаються в присутності особи щодо якої розглядається справа та її представника. Крім того, в зазначеному рішенні суду неправильно зазначене його прізвище, що є підставою для скасування такого рішення. У зв'язку з чим позивач просив відповідача на підставі п.п. 4, 5 Закону України «Про прокуратуру» здійснити заходи щодо перегляду незаконного судового рішення.

Згідно з письмовою відповіддю прокуратури Липоводолинського району Сумської області від 05 червня 2015 року, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до апеляційного суду з оскарженням рішення Роменського міськрайонного суду та до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для отримання безоплатної правової допомоги.

Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2015 року, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, за наслідками судового оскарження, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано прокуратуру Липоводолинського району Сумської області в особі прокурора Липоводолинського району Сумської області повно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року (вхідний №65) із вирішенням питання про наявність чи відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивача в суді апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року (а.с.36-38, 39- 40). Під час розгляду вказаної справи цими судами встановлено недотримання прокуратурою обов'язку надання відповіді по суті звернення.

28 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Липоводолинського району Сумської області з письмовою заявою, у якій повідомив про своє бажання на підставі ст.18 Закону України «Про звернення громадян» бути присутнім під час розгляду його заяви від 08 травня 2015 року. Заява зареєстрована 28 вересня 2015 року за№ 1191 вх.15.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, у Додатку до якого територіальна юрисдикція Роменської місцевої прокуратури поширюється на місто Лебедин, Лебединський район, Липоводолинський район, Недригайлівський район, м.Ромни Роменський район.

16 січня 2016 року Роменською місцевою прокуратурою Сумської області надана повторна відповідь на звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року (а.с.18).

Основним спірним питанням в межах цієї справи, виходячи з підстав звернення з адміністративним позовом до суду, це є наявність або відсутність порушення права позивача на розгляд його звернення від 08.05.2015 року з його участю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з вимог ст.40 Конституції України, положень Закону України «Про звернення громадян», та встановлених судом фактичних обставин справи.

Так, статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, крім іншого, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

Згідно із статтею 15 вказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Як встановлено судом першої інстанції виходячи з пояснень ОСОБА_1, позивач до моменту надання 16 січня 2016 року прокуратурою відповіді на його заяву від 08 травня 2015 року неодноразово перебував на прийомі у начальника Липоводолинського відділу Роменської місцевої прокуратури Бондаренка Д.І. На вказаних зустрічах відбувалися обговорення викладених у його заяві від 08 травня 2015 року питань, але на той час позивач не знав, що спілкується з особою, яка готує відповідь за його заявою та фактично приймає участь у її розгляді.

Як зазначав представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції - прокурор Бондаренко Д.І., він у приміщенні прокуратури неодноразово здійснював прийом позивача з питань представництва прокуратурою його інтересів у суді та оскарження рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року, проте відомості про здійснення прийому громадян за минулий рік не збереглися, оскільки велися у електронному вигляді та були централізовано видалені під час реформування органів прокуратури, а за цей рік такі прийоми не фіксувалися. Пояснив, що він особисто здійснював підготовку відповіді від 16 січня 2016 року на звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року, та про ту обставину, що вказана відповідь буде підписуватися керівником місцевої прокуратури, оскільки він не має права підпису таких документів, також повідомляв позивачеві.

Тобто, під час судового розгляду судом було встановлено, що ОСОБА_1 у приміщенні Липоводолинського відділу Роменської місцевої прокуратури неодноразово перебував на прийомі у начальника цього відділу, який безпосередньо готував відповідь-роз'яснення за його зверненням від 08 травня 2015 року. Мав змогу усно доповісти додаткову інформацію, отримував роз'яснення з питань правового характеру, що зазначалися ним у вказаній заяві. Вказані факти визнаються сторонами, а тому, в силу ч.3 ст. 72 КАС України, не потребують доведення.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивач фактично реалізував своє право бути присутнім при розгляді його звернення. Посилання ОСОБА_1 на незабезпечення його участі безпосередньо під час надання відповіді 16 січня 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки така вимога не ґрунтується на законі.

З огляду на положення ч.1ст.2, ст.6, ч.1 ст.11, ч.1 ст.71 КАС України, суд дійшов висновку, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем при розгляді заяви від 08 травня 2015 року його права бути присутнім при розгляді вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд, з урахуванням приписів ч.1 ст.195 КАС України, переглядає постанову суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Підстав вийти за її межі не має, з огляду на не встановлення під час апеляційного провадження таких порушень, допущенних судом, які призвели до неправильного вирішення справи по заявленим вимогам.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо допущення судом першої інстанції право позивача на захист його персональних даних, не вжиття заходів до збереження його медичних даних. Жодних законних підстав апелянт на зазначення своїх доводів не наводить, окрім звичайний посилань на наведене. Такі посилання ні чим не підтверджені, та є лише припущеннями позивача.

З огляду на пояснення, наданні сторонами під час вирішення питання по заявленому клопотанню щодо закритого розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень вимог ні норм матеріального права, ні положення норм процесуального права, безпосередньо ст.12 КАС України, яка регулює питання щодо гласності та відкритості адмінпроцесу.

Колегія суддів, з урахуванням підстав звернення до суду, предмету заявленого позову, підтримує суд першої інстанції, що правових підстав для розгляду позову ОСОБА_1 до Роменської місцевої прокуратури Сумської області про зобов'язання розглянути звернення від 08.05.2015 року за його участі, в закритому режимі не має. В даному випадку, суд першої інстанції вирішив питання у відкритому процесі, які не стосувалися вимог стосовно державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом, які передбачають можливість закритого процесу. Фактичне оскарження та незгода з діями відповідача щодо розгляду заяви позивача від 08.05.2015 року без його участі, є публічним питанням та не носить якогось обмеженого та закритого характеру. Межа відкритості обставин між характером спірних правовідносинами та особистими даними позивача перебувають у балансі між собою.

Також, як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо журналу судового засідання від 29.04.2016 року, позивачем заявлялось клопотання про проведення судового розгляду справи в закритому режимі. За наслідками розгляду цього клопотання за участі сторін, суд прийняв ухвалу, яка занесена секретарем до цього журналу, про відмову у розгляді справи у закритому режимі. Тобто, розгляд справи та оголошення постанови здійснювався у відкритому судовому засіданні.

Як вбачається з тексту постанови суду, у вступній його частині відсутнє посилання, що судовий розгляд здійснюється у відкритому судовому засіданні. В той же час, з огляду на положення ч.1 ст.163 КАС України, колегія суддів зазначає, що відсутність такого посилання у тексті постанови, не є беззаперечною умовою вважати, що судом було допущено такі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених вимог та надають підстави для скасування постанови з прийняттям нової. Колегія суддів зазначає, що не виключена процесуальна можливість при наявності достатніх підстав вирішення цього питання щодо змістового закріплення у постанові з приводу зазначення про відкритий розгляд справи, у порядку передбаченому ст.169 КАС України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що жодні доводи апелянта не надають підстав для скасування постанови та прийняття нової. Вимоги апелянта щодо спрямування справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції є безпідставними та не обґрунтованими. Жодної процесуально-правової можливості у суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови суду першої інстанції вирішити, як то шляхом спрямування справи на новий судовий розгляд законодавчо не встановлено. Така процесуальна можливість існую лише у випадку оскарження ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 12 травня 2016 року по адміністративній справі № 581/283/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.