Ухвала суду № 58812816, 06.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р.Справа № 820/6988/15Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.М.

секретарі судового засідання: Антипенко В.А.

за участю:

позивача, представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача: Наконечний А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27квітня 2016 року по адміністративній справі №820/6988/15 за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач,ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі-відповідач), в якому просив судскасувати податкове повідомлення-рішення Купянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 18 червня 2015 року за № 340-17 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року замінено відповідача Купянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області на Салтівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позову (а.с.117-121).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і встановлення обставин у справі, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. Апелянт, через положення ст.ст.4, 10, 12, 56 ПК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доводить протиправність прийнятого ППР, тому як обов'язок щодо сплати транспортного податку за 2015 рік, як місцевого податку та право податкового органу прийняти рішення щодо його визначення виникає не раніше 01.01.2016 року (а.с.126-129 ).

Позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у власності позивача -ОСОБА_1, перебуває легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, державний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., котрий зареєстрований в органах ДАІ 13.09.2012року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Відповідачем - Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є Салтівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми "Ф" 18.06.2015 року № 340-17 про визначення суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с. 10) та надіслано на адресу позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 року № 340-17 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України, було введено транспортний податок.

Так, відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, в новій редакції, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп.267.2.1п.267.2ст.267 Податкового кодексу України). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п.267.4ст.267 ПК України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.267.5.1п.267.5ст.267 ПК України).

Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см..

При цьому, згідно з пп.14.1.251 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Як було встановлено судами, транспортний засіб - автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, державний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., державна реєстрація якого здійснена 13.09.2012 року, перебуває у власності позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Тобто, зазначений транспортний засіб підпадає під дію та визначення вищенаведених вимог законодавства.

За змістом пп.267.6.1пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати), а суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

В даному випадку, введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, та встановлення чітких правил його сплати (в тому числі відсутність пільг для власників викрадених транспортних засобів), слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини.

Щодо посилання позивача про виникнення обов'язку сплати цього податку з 2016р., з посиланням на рішення Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області LIXсесії VI скликання від 20.01.2015р. в частині встановлення транспортного податку з 01.01.2015р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено за матеріалами справи, 20 січня 2015 року Грушівською сільською радою Куп'янського району Харківської області на LIX сесії шостого скликання, прийнято рішення № 5-VI "Про врегулювання питань справляння податків на території Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області відповідно до норм Податкового кодексу України". Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок на території Грушівської сільської ради, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п. 2 рішення № 1793/15 це рішення набирає чинності з 01.01.2015 року.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області від 20.01.2015 року провів процедуру судового оскарження.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 року по справі № 628/2719/15-а, постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30.12.2015 року по справі № 628/2719/15-а скасовано, та було прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи відповідне судове рішення, суд цієї апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування.

В пункті 4 розділу ІІ Розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності 01.01.2015р., зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 27 Бюджетного кодексу України визначений порядок формування доходної частини бюджетів, а саме, закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що настає за плановим.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх видання.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначенихПодатковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, визначений ст.5 Податкового кодексу України, зокрема, для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3. статті 10 Податкового кодексу України).

За ознаками, визначеними ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", рішення Грушівської сільської ради сесії VI скликання від 20.01.2015р. є регуляторним актом, оскільки воно спрямоване на правове регулювання господарських відносин, розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб.

Відповідно до п.7.7. Регламенту Грушівської сільської ради рішення набирають чинності з дня їх підписання головою ради, якщо не встановлено іншого строку введення цих рішень в дію. Рішення нормативно - правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення на інформаційному стенді сільської ради, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.

Судом встановлено, що Грушівська сільська рада розмістила текст рішення LIX сесії VI скликання від 20.01.2015р. на інформаційному стенді оголошень сільської ради .

Зважаючи на викладені положення норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо дотримання Грушівською сільською радою установленого чинним законодавством порядку оприлюднення рішення Грушівської сільської ради сесії VI скликання від 20.01.2015р.

Також судом було зазначено, що згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, принцип стабільності застосовується у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.

Відповідно до п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, якщо органи місцевого самоврядування ( сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.

Таким чином, питання сплати транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів підтвердила, що рішення Грушівської сільської ради Куп'янського району Харківської області сесії VI скликання від 20.01.2015 року "Про врегулювання питань справляння податків на території Грушівської сільської ради відповідно норм Податкового кодексу України", прийняте з дотриманням вимог діючого законодавства.

Колегія суддів, з урахуванням приписів положень ч.1 ст.72 КАС України, вважає, що вищенаведені судові рішення в адміністративній справі є такими, що підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні цієї справи, тому як має нерозривний зв'язок між зазначеними обставинами, що складають предмет правового регулювання суспільних відносин. Тобто, законність рішення сільради підтверджено судовим рішенням, а відтак є таким, що підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин щодо справляння податку з транспортних засобів.

З огляду на системний аналіз наведених правових норм, враховуючи в тому числі законність прийнятого рішення сільрадою, якою підтверджене справляння транспортного податку з 01.01.2015 року, колегія суддів вважає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, введено в дію положення ст.267 ПК України, яке починаючи з 01.01.2015 року по новому встановлює, регулює, визначає об'єкт оподаткування, платників цього транспортного податку, розмір ставки, податковий період за який підлягає обчисленню та сплаті, його адміністрування податковим органом.

При чому колегія суддів звертає увагу, що зазначений транспортний податок не зважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування здійснюється до місцевої ради, в той же час він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування, а є таким, що визначний та встановлений Верховною Радою України, яка має відповідні повноваження на це. Такі повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією цього органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

Колегія суддів зазначає, про хибність та помилковість апелянта, що транспортний податок який установлено рішенням сільської ради, підлягає нарахуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 року № 340-17 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що прийняте спірне ППР від 18.06.2015 року у повній мірі узгоджується з положеннями ст.267 ПК України, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по адміністративній справі №820/6988/15- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 07 липня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.