Ухвала суду № 58812775, 06.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 р.Справа № 820/2342/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. по справі № 820/2342/16

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного аграрно-орендного підприємства "Зоря"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного аграрно-орендного підприємства "Зоря", в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 468913,70 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело до неправильних висновків, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги порушення відповідачем ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Апелянт зазначає, що законодавством чітко встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що не виконано відповідачем.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у приватному аграрно-орендному підприємстві "Зоря" у 2015 році працювало 226 штатних працівників, із них - 4 інваліди, а всього кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати на підприємстві - 9 осіб.

За недотримання нормативу щодо працевлаштування 5 інвалідів у 2015 році позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 468912,70 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем були надані всі докази на підтвердження виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Періодичність надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначена статтею 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Статтею 20 цього Закону передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та щомісяця надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що не на відповідача, а на державну службу зайнятості покладено обов'язок здійснювати пошук підходящої роботи для інвалідів відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив Харківському обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма №10-ПІ) від 17.02.2016 року та щомісячно направляв до Красноградського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Листом від 06.04.2016 року №342/01-18 Красноградський районний центр зайнятості повідомив позивача, що протягом 2015 року приватне аграрно-орендне підприємство "Зоря" щомісячно направляло до центру зайнятості звіти про вакантні робочі місця для інвалідів в кількості 10 вакансій і відмов по працевлаштуванню інвалідів по направленню центру зайнятості не було.

Окрім того, листом № 20 від 27.01.2016 року приватне аграрно-орендне підприємство "Зоря" зверталося до Миколо-Комишуватської сільської ради Красноградського району Харківської області з проханням надати допомогу в працевлаштуванні інвалідів, зокрема шляхом направлення для працевлаштування. Листом від 29.01.2016 року № 57/02-25 Миколо-Комишуватська сільська рада повідомила відповідача, що роз'яснювальна робота серед населення щодо працевлаштування інвалідів у ПАОП "Зоря" з забезпеченням соціально-економічних гарантій проведена, але звернень по даному питанню не було.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання лише за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Але, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач вживав передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, що є підставою для не застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. по справі № 820/2342/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. по справі № 820/2342/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.