Ухвала суду № 58812743, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6956/15

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015 року №24070099.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Кобелєвою А.М. було прийнято рішення № 24070099 від 01.09.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на нерухоме майно, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Кобелєвою А.М. нотаріальна дія з нерухомим майном - предметом іпотеки не вчинялась. Крім того, позивачем зазначено, що на момент звернення ТОВ «Кей-Колект»із заявою про реєстрацію права власності на підставі Іпотечного договору в Державному реєстрі прав власності були наявні записи про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження предмету іпотеки, належного ОСОБА_2, що було перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки такі обтяження не будуть зняті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.09.2015 року №24070099.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11130944000 (а.с.88-92).

П.п.1.1. договору про надання споживчого кредиту від 22.03.2007 року №11130944000 передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику (ОСОБА_2), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у сумі 60 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, що за курсом Національного Банку України, на день укладання цього Договору становить 303 000 грн. У забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань Позичальника за даним Договором Позичальник передає в заставу, а Банк приймає рухоме майно, вказане в розділі 2 цього Договору, в порядку, передбаченому цим Договором (іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1).

22.03.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №1017 (а.с. 86-87).

Згідно до вимог п.1.1 іпотечного договору від 22.03.2007 року №1017 іпотекодавець (ОСОБА_2) передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, зазначену в п.1.4 цього Договору (місцезнаходження - АДРЕСА_1).

12.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (фактор) укладено договір факторингу № 1 за яким клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 98-100).

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»було укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки (а.с. 95-96).

Згідно додатку №1 до договору від 12.12.2011 року про відступлення права вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» відступив свої вимоги заборгованості, зокрема, заставодавця ОСОБА_2 за кредитним договором №11130944000 від 22.03.2007 року (а.с. 97).

Таким чином, кредитором позивача та іпотекодержателем за іпотечним договором від 22.03.2007 року №1017 нерухомого майна: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Кей-Колект».

Розділом 4 іпотечного договору від 22.03.2007 року врегульовано питання звернення стягнення, яким передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у: випадках, зазначених в п.п. 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки (у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним Договором; у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, а у разі невиконання вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки); у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом Іпотекодавця;-у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором.

Відповідно до повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки представника ТОВ «Кей-Колект» Д.Р. Кандєва від 17.02.2015 року вих. №3899-юр, адресованого ОСОБА_2, останній повідомлено, що ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 85).

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року та відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни із заявою про державну реєстрацію прав на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1.

01.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24070099, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», про що свідчать дані Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 02.12.2015 року (а.с. 14-16).

Згідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзацу 3 ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно з абзацом 3 ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.

Згідно з абзацом 5-5 ч.1 ст.24 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. не вчиняла нотаріальної дії з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якого відбулось би виникнення, перехід або припинення прав на квартиру або обтяження таких прав, у зв'язку з чим у останньої були відсутні підстави для прийняття рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта фізичної особи за РНОКПП НОМЕР_1 у власності ОСОБА_2 інше майно відсутнє (а.с. 131-132).

Разом з тим, направлення боржнику повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 17.02.2015 року вих. №3899-юр із застереженням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири або реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» не є згодою власника на відчуження нерухомого житлового майна, у розумінні п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване рішення від 01.09.2015 року №24070099 прийнято нотаріусом, у якого відсутні повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном та, всупереч п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян