Ухвала суду № 58812588, 05.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4326/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області, третя особа Миколаївська організація Всеукраїнського професійної спілки працівників Міністерства Внутрішніх справ України в особі голови Сироти О.О. про скасування наказу від 06 листопада 2015 року №321 о/с,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі-УМВС України в Миколаївській області), третя особа Миколаївська організація Всеукраїнського професійної спілки працівників Міністерства Внутрішніх справ України в особі голови Сироти О.О. про визнання протиправним наказу від 06 листопада 2015 року №321 о/с про її звільнення з посади старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку УМВС України у Миколаївській області, а також стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказ начальника УМВС України в Миколаївській області №321 о/с від 06 листопада 2015 року, яким лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з посади старшого інженера сектору мереж зв'язку, аналізу та статистики відділу зв'язку в запас Збройних Сил є неправомірним, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року адміністративний позов задоволений частково. Скасовано наказ УМВС Українив Миколаївській області № 321о/с від 06 листопада 2015 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інженера сектору мереж зв'язку аналізу та статистики відділу зв'язку УМВС України в Миколаївській області. В решті позовних вимог відмовлено. Постанова в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, УМВС України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги УМВС України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ з 01 травня 2006 року, займає посаду старшого інженера сектору мереж зв'язку, аналізу та статистики відділу зв'язку УМВС України в Миколаївській області та має спеціальне звання лейтенант міліції. /а.с.5/

18 травня 2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №135о/с на підставі довідки про потребу у домашньому догляді лікарсько-консультативної комісії комунального закладу «Центру первинної медико-санітарної допомоги №6» від 29 квітня 2015 року №51/14 позивачці надано відпустку для догляду за дитиною до досягненням нею 6-річного віку. /а.с.8/

06 листопада 2015 року наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №321 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з посади старшого інженера сектору мереж зв'язку, аналізу та статистики відділу зв'язку в запас Збройних Сил на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через скорочення штатів. /а.с.6/

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що наказ начальника УМВС України в Миколаївській області від 06 листопада 2015 року №321 о/с є протиправним, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.184 КЗпП України позивач не може бути звільнена з займаної посади під час перебування у відпустці по догляду за дитиною без обов'язкового працевлаштування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно п. 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» - цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Пунктом 5 визначено, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Статтею 18 Закону України «Про міліцію» встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так як, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 та Закон України «Про Національну поліцію», не передбачають гарантій для жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), у цьому випадку повинно застосовуватися норми трудового законодавства.

Згідно ч.6 ст.179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Абзацом 3 статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, вищевказані норми дають гарантії щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей до 3-х років (до шести років - частина шоста статті 179). Так, звільнення жінок, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року та Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади є підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача, в період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-тирічного віку, було звільнено з займаної посади без подальшого працевлаштування, як того вимагає чинне законодавство України.

До того ж, в судовому засіданні встановлено, що їй при звільненні, всупереч вищенаведених норм Кодексу законів про працю України відповідачем не запропоновано іншої посади в органах внутрішніх справ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу відповідача - Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області та поновлення позивача на посаді.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач перебувала у відпустці, грошове забезпечення (заробітна плата) їй за цей час не нараховувалось та не виплачувалось, а тому, відсутні втрати, які необхідно компенсувати під час дії наказу про її звільнення.

Посилання ОСОБА_2 в запереченні на апеляційну скаргу від 21 червня 2016 року про те, що їй на день звільнення не була сплачена одноразова грошова допомога та щомісячна грошова допомога, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно інформації зазначеної в запереченні, ОСОБА_2 поновлена на відповідній роботі, таким чином вимоги щодо отримання виплат пов'язаних зі звільненням є неправомірними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; ст. 198; ст. 202; ст.205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв