Ухвала суду № 58812502, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

04 липня 2016 р. Справа № 876/9504/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю

позивач ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2015р. по справі № 819/1936/15 за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції про скасування арешту на майно та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

08.07.2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції з позовом про скасування арешту на майно - господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження №13335379 від 04.12.2012року та №11116366 від 27.04.2011 року), та зобов'язання відповідача винести відповідні постанови про скасування арештів.

В обгрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відділом ДВС Шумського РУЮ було накладено арешти на нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності. Позивач стверджує, що станом на даний час відпали підстави для накладення арешту на належне йому нерухоме майно, оскільки ухвалою Господарського суду від 27.03.2015 року було скасовано заходи забезпечення позову та знято арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2015р. позов задоволено: скасовано (знято) арешт з майна належного на праві власності ОСОБА_2, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано відділ державної виконавчої служби Шумського районного управління юстиції внести відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про скасування реєстраційних номерів обтяжень №13335379 від 04.12.2012 року та № 11116366 від 27.04.2011 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог скарги апелянт покликається на те, що знімаючи арешт з майна суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_2 не є власником майна а отже, звернувся до суду першої інстанції з безпідставними вимогами.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримують та просять скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити зважаючи на таке.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником майна, відтак вправі звертатись про зняття арешту. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками.

Як встановлено судом із матеріалів справи, в провадженні відділу державної виконавчої служби Шумського РУЮ знаходиться виконавче провадження №33276226 від 05.07. 2012 року з примусового виконання виконавчого листа Шумського районного суду від 14.06.2012 року про стягнення з КСП «Полісся» заборгованості в сумі 180 799, 50 грн. В ході проведення виконавчих дій було накладено арешт на майно КСП «Полісся», в тому числі на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. На підставі постанови державного виконавця про накладення арешту на вищезазначене майно від 09.10.2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі по тексту ЄРЗВОНМ) внесено запис про обтяження, а саме №13335379 від 04.12.2012 року, тип обтяження: арешт нерухомого майна. Разом з тим, судом встановлено, що державним виконавцем при накладені арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, не було враховано те, що власником даного приміщення є не боржник - КСП «Полісся».

Крім того, постановою державного виконавця від 20.04.2011 року було відкрито виконавче провадження №26022170 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2011 року про забезпечення позову, якою було накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та майно, яке знаходилось в ньому.

Як слідує з матеріалів справи, згаданий вище об'єкт, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, (серії ТР-ХVII №007120 від 22.03.2011 року виданого Васьковецькою сільською радою) та згідно акту приймання-передачі від 23.03. 2011 року, КСП «Полісся» передало та виділило ОСОБА_2

08.04.2011 року Шумською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від 01.04.2011 року №39 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення овочевого складу - господарської будівлі в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.» видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно, а комунальним підприємством «Шумське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію прав на вищезазначене нерухоме майно.

Проте, зазначене рішення скасоване судовим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2011 року, та визнано право власності на згаданий вище об'єкт за СПД ОСОБА_4. Поряд з цим, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2011 року в частині визнання права власності на будівлю (виробничі приміщення), що знаходиться у АДРЕСА_1 за СПД ОСОБА_4 - скасовано, та відмовлено у цій вимозі.

Судом також встановлено, що рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 25.11.2014р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до КСП «Полісся», третя особа - ОСОБА_4 Зазначене рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 05.02.2015 року, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КСП» Полісся», третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

За ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз судових рішень, копії яких містяться в матеріалах справи, дає можливість стверджувати, що питання належності спірного майна , що є об'єктом арешту в межах згаданих вище виконавчих провадження, на праві власності на даний момент є не визначено, відтак є предметом спору.

Суд також вважає за необхідне вказати, що як зазначено у п.20 Пленуму ВАС від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими. Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином суд вважає, що зазначений спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України слід закрити.

Щодо обтяження в ЄРЗВОНМ №11116366 від 27.04.2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою державного виконавця від 20.04.2011 року було відкрито виконавче провадження №26022170 по примусовому виконанню ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2011 року про забезпечення позову, якою було накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та майно, яке знаходилось в ньому.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015 року було скасовано заходи забезпечення позову та знято арешт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Дана ухвала набрала законної сили.

Таким чином суд констатує, що арешт на згадане вище майно зняте. Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

На підставі цього суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про скасування арешту на майно (реєстраційний номер обтяження №11116366 від 27.04.2011 р.) не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача винести постанови про скасування арештів є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки повноваження щодо розгляду заяв про прийняття виконавчих документів до виконання та прийняття за результатами того розгляду відповідного рішення належать до виключної компетенції органів державної виконавчої служби. Суд не може перебрати на себе функції органу державної влади, а отже задоволення такої вимоги позивача за своєю суттю буде втручанням у діяльність уповноваженого органу державної влади та порушенням його сталого функціонування.

Керуючись ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2015р. по справі № 819/1936/15 - скасувати.

Адміністративне провадження у справі №819/1936/15- закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.

Повний текст ухвали складено 05.07.2016 року.