Постанова № 58812480, 04.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року Справа № 876/3261/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі №819/351/16 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2016р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа), просила визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16.09.2015р. №813 в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 нікчемним правочином; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 від 23.02.2015р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 16 вересня 2015 року №813 щодо визнання нікчемним договору №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США від 23 лютого 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В подали апеляційні скарги.

ОСОБА_2 просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. в частині незадоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що додаток №6 до розпорядження є частиною такого, а отже визнання недійсним розпорядження щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу автоматично є підтвердженням недійсності операцій проведених на виконання недійсного розпорядження. Суд безпідставно не бере до уваги, не досліджує та не надає правової оцінки наявному в матеріалах справи договору доручення, за умовами якого перераховано грошові кошти від ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача. Отже, з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок позивача дані кошти стали особистою власністю позивача, а тому кошти підлягають поверненню виключно на поточний рахунок позивача. Вказує, що судом не враховано, що кошти не могли обліковуватись на депозитному рахунку позивача у зв'язку з закінченням строку договору депозиту, а були зараховані на інший банківський рахунок відкритий для обслуговування депозитного договору. Оскільки відповідачем не надано суду доказів перерахування 17.09.2015р. з рахунку позивача та зарахування на рахунок ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 5500 доларів США, висновок суду першої інстанції про таке зарахування вважає хибним.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, за результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами, в тому числі і по договору №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» в дол. США, укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк», Наказом Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими було здійснено перерахування коштів на вклади третіми особами та повернути кошти третім особам. Кошти повернено ОСОБА_4 Вказує, що з огляду на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними не потрібно вчиняти будь-яких дій, нікчемність правочину достатньо лише виявити. Таким чином, Уповноваженою особою вчинено належні та відповідні дії на виконання своїх повноважень. При цьому, звертає увагу суду, що 03.03.2016р. Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, а тому норми вказаного Закону є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Вважає, що позивач не довів факт порушення особисто своїх прав, а тому підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник позивача подану ним апеляційну скаргу підтримав, щодо апеляційної скарги Уповноваженої особи заперечив, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові. Відповідачі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, на основі пояснень представника позивача та наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити та постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 23 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США на суму вкладу 5500,00 доларів США на строк до 25 березня 2015 року. Банком відкрито Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1. Процентна ставка на суму вкладу становила 5,5 процентів річних (а.с.7).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності НОМЕР_2 від 23 лютого 2015 року, ОСОБА_4 здійснила переказ суми коштів в іноземній валюті, а саме 5500,00 доларів США на рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.8).

02.03.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (а.с.62-67).

23.09.2015р. листом Тимчасової адміністрації №8821/2908 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №008-19553-230215 згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.10).

Вважаючи, що в Уповноваженої особи відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а відповідачем протиправно не було включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-III (далі - Закон №2121-III) закріплено критерії віднесення банку до категорії проблемних та встановлено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв'язку з здійсненням Банком ризикової діяльності Національним банком України винесено Постанову №692/БТ від 30.10.2014р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої Банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Постановою Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.62-65).

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно (а.с.68).

Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №147 від 03.08.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015р. включно (а.с.64).

Згідно з ч.2 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

02.10.2015р. Правлінням Національного банку України винесено постанову №664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (а.с.70).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №181 від 02.10.2015р. розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.

Згідно з ч.6 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

При цьому, згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до положень ч.3 ст.38 Закону №4452-VI порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи у визначені строки скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Протоколу засідання Комісії від 15.09.2015р., складеного за результатами роботи Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29.05.2015р., вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу, серед яких за №3069 договір, укладений між ОСОБА_2 та Банком (а.с.74-78).

У зв'язку з виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» нікчемних правочинів відповідно до ч.3 ст.38 Закону №4452-VI Наказом Уповноваженої особи від 16.09.2015р. №813 застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту).

Так, згідно п.1.1 Наказу №813 наказано забезпечити повернення коштів з депозитних або поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів (Додаток №1- реєстр договорів) були перераховані кошти на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів (Додаток №2 - реєстр операцій) (а.с.47-48).

Так, відповідно до витягу з реєстрів договорів (додатку №1 до Наказу №813 від 16.09.2015р.) застосовано наслідки нікчемності до Договору №008-19553-230215 від 23.02.2015р. (номер за переліком 3069) та відповідно до витягу з реєстру операцій (додатку №6 до Наказу №813 від 16.09.2015р.) внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу №008-19553-230215 від 23.02.2015р. кошти повернено з рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_4 (а.с.49, 51).

Надаючи оцінку Наказу від 16.09.2015р. №813, який просить скасувати позивач в частині, суд першої інстанції розглядав даний Наказ як такий, яким визнано нікчемним правочин (договір), укладений між позивачем та Банком, однак такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки Наказом №813 Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності досліджуваного судом Договору банківського вкладу, тобто, повернено з рахунку позивача 5 500 доларів США на рахунок ОСОБА_4, за Договором який виявлено комісією як нікчемний на засіданні 15.09.2015р.

Щодо покликання позивача на відсутності правових підстав для визнання спірного договору банківського вкладу нікчемним та протиправності не включення його до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI закріплено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як вбачається із заперечень Уповноваженої особи на адміністративний позов та апеляційної скарги, підставою для віднесення правочину, укладеного між позивачем та Банком, до категорії нікчемних є те, що всупереч п.1.8 укладеного Договору №008-19553-230215 (який містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через кас Банку), фактично зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача здійснено шляхом переказу коштів з поточного рахунку ОСОБА_4

Згідно з п.10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492 (далі - Інструкція №492) кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених Рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» від 20.03.2013р., встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

У пункті 2.2 Договору №008-19553-230215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США зазначено, що із підписанням цього Договору вкладник засвідчує, що він ознайомлений з Правилами та погоджується вважати обов'язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору.

Враховуючи, що Договір банківського вкладу № 008-19553-230215 від 23.02.2015р. підписано позивачем, в останньому містяться посилання на вищезазначені Правила та інформацію про отримання їх примірника вкладником, а отже приписи цих Правил є обов'язковими для позивача як вкладника.

Згідно з п.10.19 Інструкції № 492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Відповідно до Договору-доручення від 23.02.2015р. ОСОБА_2 (Довіритель) доручає, а ОСОБА_4 (Повірений) приймає на себе зобов'язання в строк не пізніше 23.02.2015р. здійснити внесення належних довірителю грошових коштів в сумі 5500 дол. США на депозитний рахунок довірителя НОМЕР_1 відкритий на ім'я Довірителя в ПАТ «Дельта Банк», на виконання договору банківського вкладу №008-19553-230215 від 23.02.2015р. (а.с.9).

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п.4 ст.1 Закону №4452-VI вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ст.2 Закону №2121-ІІІ вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ч.2 ст. 1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Згідно з ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Слід зауважити, що долучений до матеріалів справи Договір-доручення від 23.02.2015р., згідно якого позивач доручив ОСОБА_4 здійснити внесення належних позивачу коштів на його рахунок НОМЕР_1 в сумі 5 500 доларів США, та які перераховані Банком з рахунку НОМЕР_3, відкритого на ім'я ОСОБА_4, не може слугувати підставою, яка підтверджує правомірність дій Банку, вчинених при такому перерахуванні на виконання Договору №008-19553-230215. Правова ж природа коштів, які знаходились на рахунку ОСОБА_4, не входить до предмету доказування у даній справі.

На підставі комплексного аналізу норм законодавства, Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», а також умов самого Договору №008-19553-230215, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2 не є вкладником в розумінні п.4 ст.1 Закону №4452-VI, оскільки отримала на свій вкладний (депозитний) рахунок кошти шляхом переказу таких з іншого рахунку, який позивачу не належить, а умовами Договору №008-19553-230215 такий переказ коштів не передбачений.

Враховуючи обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що при укладенні та реалізації між ОСОБА_2 та Банком Договору №008-19553-230215 позивачу надано перевагу перед іншими кредиторами, щодо умов здійснення вкладу всупереч публічним умовам та правилам самого банку, а тому Комісія з перевірки правочинів вірно дійшла висновку, що такий договір банківського вкладу є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідно до норм Закону №4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), які є нікчемними, що Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено відповідно до Протоколу від 15.09.2015р., враховуючи, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, визначаються нормативно-правовими актами, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що за наслідком виявлення досліджуваного судом Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США №008-19553-230215 що є нікчемним, Уповноважена особа при прийнятті Наказу від 16.09.2015р. №813 застосувавши відповідні наслідки, зокрема в частині, що стосується інтересів позивача, діяла у межах законодавчо наданих повноважень, виконуючи покладенні на неї обов'язки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін спору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі №819/351/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Постанови складено 06.07.2016р.