Ухвала суду № 58812436, 01.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №826/15408/15 Головуючий у 1- й інстанції Кузьменко В.А Суддя - доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

01 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Комуністичної партії України щодо зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати висновки у справі за апеляційною скаргою Комуністичної партії України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про припинення діяльності політичної партії, -

В С Т А Н О В И В:

Представником Комуністичної партії України було заявлено клопотання щодо зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати висновки про те:

1. Чи відповідають положення Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» статтям 15, 24, 36, 37, 54, 76, 85, 103, 140 Конституції України та іншим статтям Конституції України та Законам України? Якщо ні, то в чому полягає невідповідність?

Чи містить Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» положення, що обмежують права людини і громадянина, політичних партій, передбачених статтями 15, 24, 36, 37, 54, 76, 85, 103, 140 Конституції України та Законів України?

Чи містить Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» положення, що носять характер будь-якої дискримінації прав, передбачених Конституцією України, Законами України, і якщо містить, то які саме положення Закону мають ознаки дискримінації?

2.Чи відповідають положення Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» ст. ст. 2, 7, 19, 20, 21 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р., ст. ст. 2, 19, 25, 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р., ст. ст. 10, 11, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.1 1.1950 р., ст. З Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншим міжнародним нормативно-правовим актам? Якщо ні, то в чому полягає невідповідність?

Чи містить Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» положення, що обмежують права людини і громадянина, політичних партій, передбачених ст. ст. 2, 7, 19, 20, 21 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р., ст. ст. 2, 19, 25, 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р., ст. ст. 10, 11, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. З Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Чи містить Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» положення, що носять характер будь-якої дискримінації прав, передбачених ст. ст. 2, 7, 19, 20, 21 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р., ст. ст. 2, 19, 25, 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р., ст. ст. 10, 11, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. З Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і якщо містить, то які саме положення Закону мають ознаки дискримінації?

3. Чи відповідають положення Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» практиці Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням: «Важнай проти Угорщини» (справа № 33629/06), рішення від 08.07.2008 р.; «Фратаноло проти Угорщини» (справа № 29459/10), рішення від 03.11.2011 р.; «Фабер проти Угорщини» (справа № 40721/08), рішення від 24.07.2012 р.; «Об'єднана Комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини»,рішення від 05.01.1998 р.; «Соціалістична партія та інші проти Туреччини», рішення від 25.05.1998 р., «Новік проти України» від 18 грудня 2008 р. та іншим рішенням Європейського Суду з прав людини, а також Спільному проміжному Висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БЛІПЛ) від 18-19 грудня 2015 р. щодо Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Якщо ні, то в чому полягає невідповідність?

Чи містить Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» положення, що носять характер будь-якої дискримінації у контексті практиці Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням: «Важнай проти Угорщини» (справа № 33629/06), рішення від 08.07.2008 р.; «Фратаноло проти Угорщини» (справа № 29459/10), рішення від 03.11.2011 р.; «Фабер проти Угорщини» (справа № 40721/08), рішення від 24.07.2012 р.; «Об'єднана Комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини», рішення від 05.01.1998 р.; «Соціалістична партія та інші проти Туреччини», рішення від 25.05.1998 р., «Новік проти України» від 18 грудня 2008 р. та іншим рішенням Європейського Суду з прав людини, а також Спільному проміжному Висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БЛІПЛ) від 18-19 грудня 2015 р. щодо Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», і якщо містить, то які саме положення Закону мають ознаки дискримінації?

Перевіривши матеріали справи, доводи заявника, заслухавши представників сторін по справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина друга статті 69 КАС України встановлює, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з частиною третьою статті 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Крім того, на думку колегії суддів, висновки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про відповідність положень Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" Конституції, Законам України, міжнародними угодам та практиці Європейського Суду з прав людини не вказують на наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують вимоги і заперечення сторони у справі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що необхідність зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати вказані висновки відсутня, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 160, 165, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання щодо зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати висновки щодо відповідності положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Конституції України, щодо змісту окремих положень цього Закону України, відповідності окремих положень даного Закону міжнародним актам та практиці ЄСПЛ - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.