Ухвала суду № 58812362, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/581/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказу, поновлення на посаді. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає своє звільнення з займаної посади в органах Національної поліції України протиправним та необґрунтованим. Так, зокрема, позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для включення його до списків поліцейських, які підлягають атестуванню, з посиланням на вимоги ст. 57 Закону України «Про національну поліцію», яка передбачає виключний перелік підстав для проведення атестування поліцейських. Також позивач вважає необ'єктивним, необґрунтованим та упередженим висновок атестаційної комісії Національної поліції України від 04.01.2016 року про його невідповідність займаній посаді, оформленого атестаційним листом на підставі співбесіди, без врахування критеріїв, встановлених п. 16 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, оскільки атестаційної комісією не враховані професійні досягнення та здобутки позивача, у зв'язку з чим атестаційна комісія однобоко та упереджено розглянула атестаційний лист з порушенням принципу обґрунтованості, комплексності атестування працівників поліції. При цьому, враховуючи відсутність визначених у встановленому порядку функціональних обов'язків працівників поліції на момент проведення атестування позивача, висновки атестаційної комісії про службову невідповідність є передчасними. Крім того, позивач стверджує, що надав вичерпні відповіді на всі запитання членів атестаційної комісії, аналіз яких не міг вказувати про схильність до вчинення корупційних діянь та негативну оцінку його професійних якостей. Таким чином, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ відповідача від 19.02.2016 року № 80 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність за пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», оскільки останній ґрунтується на необ'єктивному та упередженому висновку атестаційного листа, та просить суд поновити його на службі в поліції на посаді старшого інспектора з особливих доручень Управління превентивної діяльності ГУ НП в Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом ОП № 15.00000014.608 від 04 січня 2016 року, яким ОСОБА_3 визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 19 лютого 2016 року № 80 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_3 (М-119336), інспектора відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора з особливих доручень Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2016 року по 20 квітня 2016 року у розмірі 13282,27 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірина Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 року «По особовому складу» по Баришівському відділенню поліції відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року - ОСОБА_3 (М-119336), який мав спеціальне звання підполковник міліції, інспектором, присвоївши йому спеціальне звання підполковник міліції (а.с. 179).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 80 о/с від 19.02.2016 року «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1 пп. 5 (через службову невідповідність) підполковника поліції ОСОБА_3 (М-119336), інспектора Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, 19 лютого 2016 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 141 о/с від 01.04.2016 року «По особовому складу» внесено часткову зміну до пункту наказу Головного управління від 19.02.2016 року № 80 о/с у частині звільнення за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність) підполковника поліції ОСОБА_3 (М-119336), інспектора Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, 19 лютого 2016 року, а саме: вважати його звільненим за статтею 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність) з посади старшого інспектора з особливих доручень Управління превентивної діяльності.

Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 23.11.2015 року № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, на підставі статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890, наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Київській області, створити в Головному управлінні Національної поліції у Київській області атестаційні комісії.

Згідно з протоколом від 04.01.2016 року ОП № 15.00000014.608 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення присутні на засіданні члени атестаційної комісії ГУ НП у Київській області № 1 (4 особи) більшістю голосів (4 - "за") прийняли рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність (а.с. 98).

Не погоджуючись з висновками зазначеної атестаційної комісії Київської області, позивач оскаржив її висновок (рішення) до апеляційної комісії північного регіону.

Протоколом ОП № 05-02/01-04 скаргу позивача визнано такою, що розгляду не підлягає.

Не погоджуючись з наказом про його звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно з особистою заявою позивача від 07.11.2015 року та на підставі наказу Національної поліції України від 07.11.2015 року № 1 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання «підполковник поліції» без проведення конкурсу. З грудня 2015 року по день звільнення позивач працював на посаді старшого інспектора з особливих доручень Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

При цьому зі змісту атестаційного листа ОСОБА_3 вбачається, що за період служби останній характеризується позитивно, покладеними на нього обов'язками справляється добре, при їх виконанні проявляє сумлінність та старанність, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Вміло використовує свій робочий день, правильно розподіляє час та сили на виконання дорученої справи. Теоретично та практично підготовлений добре, здатний працювати над усуненням особистих недоліків. Має почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, здатний контролювати власні емоції та поведінку поза службою, при цьому наведені позитивні здобутки у роботі ОСОБА_3 Крім того, в атестаційному листі вказано, що позивач у спілкуванні з громадянами та товаришами по службі ввічливий, тактовний. Фізично розвинений добре. Завжди має охайний вигляд. У стройовому відношенні підтягнутий. Матеріальну частину табельної вогнепальної зброї, правила та порядок її застосування знає.

Присягу поліцейського позивач не складав, посадова інструкція інспектора Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області не розроблена і не затверджена в установленому порядку, документ, який би визначав коло обов'язків до відома позивача не доводився.

За змістом протоколу засідання атестаційної комісії під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача. Рішення комісії прийнято членами комісії шляхом голосування без наведення жодних мотивів та обґрунтувань. В протоколі ОП № 15.00000014.608 від 04.01.2016 року зазначено, що членами атестаційної комісії були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в національній поліції, проте які саме запитання та яким чином вони впливають на оцінку професійного рівня позивача в протоколі не наведено.

Також комісія не досліджувала можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», який був опублікований 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015 (окрім окремих положень).

Пунктами 8, 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Таким чином, лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач наказом Головного управління Національної поліції у Київській області був прийнятий на службу до поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції, таким чином, питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видачі наказу про прийняття на службу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону).

Згідно з приписами статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Поряд із Законом України «Про Національну поліцію» правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України «Про професійний розвиток працівників».

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

В силу приписів статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція №1465), атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Щодо проведення атестації для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, колегія суддів зазначає, що метою проведення атестації є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Звільнення зі служби через службову невідповідність передбачено пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з поліції через «службову невідповідність». Проте, поняття «службова невідповідність» і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям «звільнення у порядку дисциплінарного стягнення».

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.03.2014 року № 21-13а14, прийнятій у відповідності до глави 3 КАС України та яка відповідно до ст. 244-2 КАС України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

У даній справі, судом першої інстанції встановлено, що позивач пропрацював на посаді заступника начальника відділу Управління превентивної діяльності ГУ НП в Київській області менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду або переведення на нижчу посаду, притягнення його до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, рішення про призначення атестації працівника одразу ж після прийняття його на роботу (службу у поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Зі змісту пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції.

При цьому, при вирішенні питання про призначення на посаду у контексті з'ясування питання щодо відповідності особи вимогам до поліцейських Міністерство внутрішніх справ України має усі повноваження здійснювати призначення на посади поліцейських на конкурсних засадах (стаття 47 Закону), проводити медичне та психофізіологічне обстеження кандидатів, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, тестування на поліграфі, перевіряти рівень фізичної підготовки, а також проводити спеціальну перевірку (стаття 50).

Відповідач не надав суду відомостей які з повноважень, що передбачені Законом України «Про національну поліцію» для прийняття працівників міліції на службу до поліції, Міністерство внутрішніх справ України використало по відношенню до позивача.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Щодо посилань в наказі №1 о/с від 07.11.2015 року про призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зі змісту наказу ГУ НП в Київській області від 23 листопада 2015 року №16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» судом першої інстанції встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону.

При цьому атестацію позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції наведених підстав для призначення атестування, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону мету атестування відповідач необгрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, за змістом положень Інструкції № 1465 атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Щодо складу атестаційної комісії та її повноважень судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 21.12.2015 року № 68 атестаційна комісія ГУ НП у Київській області № 1, яка приймала висновок (рішення) про невідповідність позивача займаній посаді та його звільнення через службову невідповідність, утворена у кількості 6 осіб.

Персональний склад атестаційної комісії, всупереч вимогам пункту 2 Інструкції № 1465, з Національною поліцією України не погоджувався.

Щодо суті висновків атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді колегія суддів зазначає наступне.

За змістом протоколу засідання атестаційної комісії убачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. Висновок (рішення) комісії є немотивованим і не підтверджується матеріалами чи доказами, відомості про те, в чому саме проявляється невідповідність позивача займаній посаді, у висновку відсутні та судом не встановлені.

У той же час, висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача і характеризують його особу.

Зокрема, ОСОБА_3 за час проходження служби в органах внутрішніх справ та в поліції характеризувався позитивно, до виконання службових обов'язків ставився сумлінно та відповідально.

Атестаційна комісія також не обговорювала питань можливості переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, чим порушила вимоги статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників». Протокол атестаційної комісії не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередні начальники позивача вважають його таким, що відповідає займаній посаді.

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а сааме: що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Згідно висновку прямого керівника - начальника УПД ГУ НП в Київській області - ОСОБА_3 займаній посаді відповідає (зворотній бік а.с. 175).

Крім того, матеріали справи містять клопотання Начальника відділу Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області Бугая О.І. про залишення позивача на службі в поліції, адресоване атестаційній комісії.

З послужного списку ОСОБА_3 вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ останній двадцять два рази заохочувався, має ряд відзнак та нагород за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач нагороджений подякою за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків наказом № 733 від 10.12.1999 року; подякою за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків та поставлених завдань наказ № 421; за сумлінне ставлення до навчання, зразкову поведінку, активну участь у громадському житті наказом № 779; нагрудним знаком МВС України «За бездоганну службу» в Державтоінспекції 2 ступеня наказ № 78; за добросовісне відношення до виконання службового обов'язку і досягнення висових показників в роботі наказом № 376 від 28.07.2005 року нагороджено грошовим преміюванням; відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» 2 ступеня наказ № 411; відзнакою УМВС «Знак пошани УМВС України в Житомирській області» 2 ступеня наказ № 147 о/с від 10.04.2009 року; за сумлінне виконання службових обов'язків наказом № 82 о/с від 21.08.2009 року нагородження грошовим преміюванням; за сумлінне виконання службових обов'язків та з нагоди 19-ї річниці Дня міліції медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня наказ № 809 від 17.12.2010 року ; за сумлінне виконання службових обов'язків відзнакою МВС України «Почесний знак МВС України» наказ № 185 о/с від 20.12.2010 року; за сумлінне виконання службових обов'язків пам'ятною ювілейною відзнакою ГУБОЗ МВС України «За доблесть та честь» І ступеня наказ № 19 від 19.08.2011 року; за сумліннея виконання службових обов'язків відзнакою МВС України «Закон і честь» наказ № 985 о/с від 28.06.2011 року; за сумлінне виконання службових обов'язків пам'ятною відзнакою МВС України - медаллю « 15 років МВС України» наказ № 37 о/с від 22.02.2011 року; нагрудним знаком МВС України «За бездоганну службу» в Державтоінспекції наказ МВС України № 1112 о/с від 23.08.2007 року; відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» І ступеня наказ № 974 від 16.12.2008 року; відзнакою МВС України «За відданість службі» І ступеня наказ № 137 о/с від 24.08.2010 року; відзнакою МВС України «Хрест Слави» наказом № 72 о/с від 20.12.2011 року; пам'ятним ювілейним знаком « 20 років МВС Україн» наказ від 20.12.2011 року; ювілейною медаллю « 20 років міліції України» наказ від 19.12.2011 року № 43; нагрудним знаком « 15 років Державтоінспекції МВС України» наказ від 14.04.2012 року № 58; подякою з нагод відзначення 21 річниці Дня незалежності України наказ № 1680 від 22.08.2012 року; відзакою МВС України - медаллю « 15 років сумлінної служби» наказ МВС України від 10.12.2013 року № 1121 о/с (а.с. 139-143).

Згідно відомостей послужного списку позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 510 від 06.09.2004 року, яка знята наказом № 63 о/с від 31.03.2005 року (а.с. 144).

Згідно довідки заступника начальника відділу УКЗ ГУНП в Київській області станом на 28.12.2015 року до УКЗ ГУ НП в Київській області відповідь про результати перевірки стосовно ОСОБА_3 не надходила (а.с. 96).

Водночас інформаційної довідки та інформації з відкритих джерел, посилання на які міститься у протоколі, відповідачами не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком сууд першої інстанції про те, що встановлені судом першої інстанції обставини справи не дають підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_3 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_3 факти про достатню кваліфікацію і професійні навики позивача.

Стосовно посилань відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що за наслідками тестування позивач отримав 33 бали з тесту на загальні здібності та навички та 23 бали з тесту на знання законодавчої бази (а.с. 9). При цьому, згідно пункту 10 Розділу ІV Інструкції № 1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак, вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Щодо повноважень атестаційної комісії колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини третьої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Атестаційна комісія, яка здійснювала атестацію позивача, утворена згідно з наказом Головного управління Національної поліції України від 23.11.2015 року № 16, а її персональний склад визначений наказом Головного управління Національної поліції України від 21.12.2015 року № 68.

Із змісту наказу № 68 убачається, що всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, персональний склад атестаційної комісії не погоджувався з Національною поліцією України, таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що склад комісії сформований з порушенням вимог законодавства і є неповноважним.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки звільненню позивача передувало рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП № 15.00000014.608 від 04 січня 2016 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді старшого інспектора з особливих доручень Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зауважує наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 19 квітня 2016 року № 556, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 10016,14 грн., у тому числі за грудень 2015 року 3266,14 грн., за січень 2016 року 6750,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за грудень 2015 року складає 15 днів, за січень 2016 року - 31 день, загалом 46 календарних дні.

Таким чином, при розрахунку середньоденної заробітної плати шляхом ділення заробітної плати за останні два місця роботи на число календарних днів за цей період (46) середньоденне грошове забезпечення позивача становить 217,75 грн. (10016,14 грн./46).

Кількість днів вимушеного прогулу станом на 19.04.2016 становить 61 календарний день, у зв'язку з чим сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить: 217,75грн. * 61 календарний день = 13282,27 грн.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000грн. колегія суддів зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу страждань, яких зазнав позивач, та обґрунтованості розміру моральної шкоди, які могли б бути підставою для задоволення вказаної позовної вимоги.

Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині як необґрунтованих.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Сахнюк Ірини Іванівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 07.07.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.