Ухвала суду № 58812280, 06.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3735/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області, Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ Національної поліції в Чернігівській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області), Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області (далі - Варвинський РВ УМВС України в Чернігівській області), Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції Альохіна Е.В. від 06.11.2015 за № 416 о/с, в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_3, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів);

- зобов'язати тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ Національної поліції в Чернігівській області полковника поліції Альохіна Е.В. поновити на посаді інспектора поліції Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_3, із 07.11.2015;

- вирішити питання стягнення з ГУ Національної поліції в Чернігівській області, на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- застосувати обов'язкові правові наслідки ухваленого рішення, зокрема встановити відповідачам строк для подання звіту про виконання постанови; допустити негайне виконання постанови.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416 о/с його, майора міліції було звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних сил України за підпунктом «г» пункту 64 Положення (через скорочення штатів).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, , апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що він подавав рапорт адресоване начальнику УМВС України в Чернігівській області полковнику міліції Альохіну Е.В., але начальник Варвинського РВ УМВС підполковник міліції Каліш О.І. відмовив у прийнятті заяви, при цьому позивач звертався на Урядову гарячу лінію для роз'яснення. Також не мав змоги 06 листопада 2015 року прибути до УМВС України в Чернігівській області для передачі рапорту так, як перебував у складі слідчо ~ оперативної групи, а тому направив рапорт поштою у той же день. Не погоджується з тим, що його звільнення відбулося на підставі Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що Національна поліція зобов 'язана прийняти на службу всіх працівників міліції. Також, що суд не дослідив той факт, що він подав заяву саме 06 листопада 2015 року. Не погоджується з тим, що саме був факт ліквідації підрозділів МВС України. Вважає, що процедура переходу 06.11.2015 року неправомірна, оскільки ГУНП в Чернігівській області ще не було зареєстроване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ в Чернігівській області на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області та мав спеціальне звання майор міліції.

06.11.2015 наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416-о/с ОСОБА_3 було звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС через скорочення штатів на підставі пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, (через скорочення штатів), що підтверджується витягом з наказу (а.с.98).

Вважаючи наказ начальника УМВС України в Чернігівській області Альохіна Е.В. №416 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень передбачає, що всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ, з дня опублікування цього Закону вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

За умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень передбачає, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

При цьому Національна поліція України не є правонаступником міліції в силу закону.

Апелянт вказує, що напередодні набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» просив звільнити його у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.

Відповідно до інформації, отриманої зі служби кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області, станом на 06.11.2015 року до Управління МВС такий рапорт апелянта не надходив, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 144).

Проте, варто звернути увагу і на те, що звільнення у зв'язку із переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації має встановлений порядок (окрему процедуру), дотримання якої є обов'язковим.

За нормами загального законодавства про працю, для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (в нашому випадку за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби)

Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів.

Згода працівника оформлюється поданням заяви до іншого міністерства, центрального органу виконавчої влади, установи, організації на прийом на роботу в порядку переведення.

Згода іншого міністерства, центрального органу виконавчої влади, установи, організації на прийом працівника на роботу (службу) відповідним листом-запитом з проханням звільнити працівника у зв'язку із переведенням.

Згода власника (уповноваженого органу) оформлюється відповідним наказом, в якому як підстави зазначаються реквізити заяви працівника про звільнення та реквізити листа-запиту.

У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Тому навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП, але нема погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

В матеріалах справи є докази, що підтверджують відсутність згоди іншого міністерства, центрального органу виконавчої влади, установи, організації на прийом апелянта на роботу (службу). (а.с. 143).

В силу пункту 19 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент формування та видання наказу № 416 о/с від 06.11.2015 про звільнення з ОВС працівників міліції, заява від позивача про прийом на роботу (службу) до підрозділів Національної поліції до Управління не надходила та відсутнє погодження погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, колегія суддів вважає, що є підстави для висновку, що 06.11.2015 року видаючи наказ № 416 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів на виконання вимог пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», УМВС України в Чернігівській області діяло відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - в межах і в спосіб, що безпосередньо передбачений законом.

Крім того, пунктом другим постанови КМУ № 730 від 16.09.2015 року встановлено «Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2», у зв'язку з чим доводи апелянта, що міліція України була реорганізована в Національну поліцію та відбулось скорочення чисельності у зв'язку з організаційно-штатними змінами є помилковими.

В Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, законодавцем такої ситуації як ліквідація міліції не розглядалося, а отже серед підстав звільнення зі служби відсутня така підстава як звільнення у зв'язку із ліквідацією юридичні особи публічного права. Однак те, що особа звільнена саме у зв'язку із ліквідацією свідчить саме вказана постанова КМУ. На те, що саме таку підставу звільнення має бути застосовано свідчить пункт 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію».

Про те, що відбувається саме процедура ліквідації свідчить і інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, де вказано про ліквідацію як УМВС України в Чернігівській області, так і про ліквідацію Варвинського районного відділу УМВС.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що начальник УМВС України в Чернігівській області Альохін Е.В. при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу від 06.11.2015 за № 416 о/с, в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_3, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за п.п «г» п. 64 (через скорочення штатів), є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.07.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.