Постанова № 58812102, 06.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2016 рокусправа № 804/1113/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П..

за участю:

представників відповідача: Прихожанської І.В., Сербіної Н.І.,

представників позивача: Григоренко В.О., Сергієнко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №804/1113/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування наказу,-

в с т а н о в и в :

25 лютого 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ №901 від 13 листопада 2015 року «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року», прийнятий Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 13.11.2015 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 901 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Гетьман-Агро" (реєстраційний номер 24444090)", який прийнято з порушенням приписів п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VІІІ (далі Закон № 71-VІІІ), згідно якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Позивач зазначає, що обсяг доходу позивача за 2014 рік є меншим за 20 млн. грн., а інші передумови для призначення проведення перевірки відсутні, відтак, на думку позивача, наказ слід скасувати як такий, що порушує його права та законні інтереси .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 13.11.2015 року №901 про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Гетьман-Агро" (реєстраційний номер 24444090) за період 01.10.2012 по 30.09.2015 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 19.01.2016 року № 55/04-07-22-01/24444090.

На підставі перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000122201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2463625,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1231812,50 грн.

Вважаючи наказ про призначення планової перевірки №901 протиправним ТОВ «Гетьман-Агро» оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскарження наказу після фактичної проведення перевірки не є можливим, оскільки наказ вичерпав свою дію, а відтак не може бути предметом судового оскарження.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з вимогами п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до вимог п.77.2 ст.77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити планові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності затвердженого плану-графіку шляхом винесення відповідного наказу.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №71-VІІІ визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно-роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності дозволу КМУ на проведення перевірки позивача або його особистої заяви із вимогою провести перевірку.

В свою чергу, обмеження щодо проведення планових перевірок, в тому числі за планом - графіком, розповсюджується на суб'єктів господарювання обсяг доходу яких за попередній рік становить менше ніж 20 млн. грн., та на тих, які, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не займаються діяльністю з приводу ввезення на територію України або виготовлення підакцизних товарів, та платників єдиного податку другої та третьої категорії, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України з питань застосування РРО.

Як вбачається з податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2014 рік та згідно із зведеною відомістю по рахунку 702 «дохід від реалізації продукції в національній валюті» ТОА Гетьман-Арго за 2014 рік становить 19810000.00 грн., тобто менше ніж визначений законом рівень доходу, що дозволяє призначити та провести перевірку суб'єкта господарювання.

Відповідач наголошує, що перевірка позивача була планова за планова планом - графіком проведення перевірок на ІУ квартал 2015 року, оскільки за податковою інформацією декларацій з податку на додану вартість позивача сума обсягу поставки сільськогосподарської продукції ТОВ «Гетьман-Агро» становила більше ніж 20 000000грн..

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем зменшено обсяг прибутку підприємства за 2014 рік, за рахунок сплаченого позивачем щомісяця протягом року ПДВ, внаслідок чого сума доходу позивача без врахуванням ПДВ становить 19 810 100.63 грн..

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним податковим законодавством, для умов застосування мораторію на проведення перевірки, не визначено який саме річний дохід, з урахуванням ПДВ або ні, має становити більше 20 000000 грн., також не визначено обов'язку податкового органу встановлювати дохід платника податку саме від загального обсягу поставленої продукції та наданих послуг протягом звітного періоду.

Між тим, платник податку в своїх діях керується принципом диспозитивності, а саме, має право вчиняти те, що не заборонено Законом, в свою чергу податковий орган керується принципом імперативності, та з урахуванням ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, діє презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, встановивши дохід платника на рівні загального обсягу реалізації товару податковий орган на свій вільний розсуд «штучно» підвищив рівень фактичного отриманого позивачем за 2014 рік доходу, що послугувало підставою для призначення перевірки, чим порушив право позивача на застосування до нього мораторію на проведення перевірок.

Таким чином, з урахуванням обсягу доходу ТОВ «Гетьман-Агро» (без врахування ПДВ) за попередній рік у розмірі 19 810 100.63 грн. суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстави для призначення перевірки позивача - відсутні, а оскаржуваний наказ №901 є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для скасування наказу про призначення перевірки з огляду на вичерпання його дії при фактичному провадення перевірки та прийнятті податкового повідомлення - рішення у відношенні ТОВ «Гетьман-Агро», суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно правової позиції викладеної Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у справі 21-425а14, нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

В свою чергу, невиконання вимог ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд зазначає, що після проведення перевірки акт (наказ) вичерпав свою дія, однак він діяв у часі та має своє процесуальне значення, яке полягло в нівелюванні права позивача на застосування до нього гарантованого державною мораторію на проведення перевірки.

Відтак, на думку суду, не має правового значення факт вчинення певних дій щодо недопущення посадових осіб до проведення перевірки та факт подальшого прийняття податкового повідомлення - рішення для цілей оскарження наказу за умови, якщо наявні підстави, що безумовно свідчать про порушення вимог Закону щодо призначення перевірки. Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що скасування наказу про проведення перевірки не позбавляє позивача права на звернення до суду із позовом про скасування прийнятих за наслідками перевірки ППР.

Отже, з огляду на викладені обставини справи, та враховуючи те, що станом на 13 листопада 2015 року - дату прийняття оскаржуваного наказу, діяв мораторій на проведення планових перевірок, який розповсюджувався на позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу податковим органом було порушено права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Гетьман Агро» що є достатньою підставою для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ТОВ «Гетьман-Агро» сплачено судовий збір всього на суму 2 893.80 грн., в тому числі: 1378 грн. - за подання адміністративного позову, 1515.80 грн. - за подання апеляційної скарги, вказані суми суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської ОДПІ.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, 198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі №804/1113/16 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №901 від 13 листопада 2015 року «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року», прийнятий Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко