Ухвала суду № 58812033, 30.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2016 рокусправа № 808/8871/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абразив Груп»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Абразив Груп» у грудні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо формування податкових повідомлень-рішень № 0001121503 та № 0001111503 від 03.06.2015 та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0001121503 та № 0001111503 від 03.06.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0001121503 та № 0001111503 від 03.06.2015. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 27 квітня 2015 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Абразив Груп» у зв'язку з поданням відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9054473322 від 31.03.2015 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року (№ 9078820881 від 20.01.2015), за результатами якої складено Акт № 44/15-03/33703603 від 27.04.2015.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 03 червня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001121503, згідно з яким ТОВ «Абразив Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 10790,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2697,50 грн., та № 0001111503, згідно з яким ТОВ «Абразив Груп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року у розмірі 56646,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими ТОВ «Абразив Груп» не має права на формування податкового кредиту у грудні 2014 року у сумі ПДВ 67436,00 грн. по контрагентам: Транспортна компанія «САТ», ТОВ «ТБ «Украбразив», ТОВ «ТД «Александр», ТОВ «ВКП Кронтекс», ТОВ «Клінгспор», ТОВ «СПС Груп», ТОВ «Е-КОМ», оскільки відповідно до наданої до перевірки копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року підприємством не задекларовано факт отримання податкових накладних, що може свідчити про відсутність зазначених первинних документів у платника податків на момент подання податкової декларації з ПЛДВ за грудень 2014 року.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних( п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 201.14, 201.15 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Абразив Груп» у березні 2015 року було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виявленням не включення до податкової звітності податкового кредиту за грудень 2014 року.

Листом № 105331/2 від 31.03.2015 підприємством було направлено до податкового органу податкові накладні на підтвердження права на податковий кредит за 2014 рік, а саме: № 34 від 24.12.2014 на суму 960,00 грн. та № 35 від 24.12.2014 на суму 3000,00 грн. (ТОВ «СПС ГРУП»); № 64432 від 23.12.2014 на суму 677,00 грн. (ТОВ «Транспортна компанія «САТ»); № 74 від 30.12.2014 на суму 5000,00 грн., № 72 від 29.12.2014 на суму 5000,00 грн., № 48 від 22.12.2014 на суму 9539,80 грн., № 37 від 17.12.2014 на суму 10000,00 грн., № 34 від 16.12.2014 на суму 8112,70 грн., № 33 від 16.12.2014 на суму 5000,00 грн. (ТОВ «Торгівельний будинок «Украбразив»); № 76 від 03.11.2014 на суму 1058,70 грн., № 376 від 03.12.2014 на суму 1212,00 грн. (ТОВ «Е-КОМ»); № 675 від 22.12.2014 на суму 18194,20 грн., № 683 від 22.12.2014 на суму 5198,36 грн., № 750 від 24.12.2014 на суму 88831,98 грн., № 655 від 22.12.2014 на суму 23201,64 грн. (ТОВ «Торгівельний дім «Олександр»); № 8 від 02.12.2014 на суму 84226,27 грн. (ТОВ «ВКП КРОНТЕКС»); № 199 від 08.12.2014 на суму 72544,69 грн., № 447 від 22.12.2014 на суму 64860,60 грн. (ТОВ «Клінгспор»).

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що вказані податкові накладні не були включені ТОВ «Абразив Груп» до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, останні були зареєстровані контрагентами позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних та включені до податкових зобов'язань за грудень 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача законних підстав для формування податкового кредиту за грудень 2014 року шляхом подання уточнюючих розрахунків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Спростовуючи доводи апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що податкові накладні на суму ПДВ 67436,00 грн. не були відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, який був наданий до податкового органу у період, коли надання такого реєстру було обов'язком, що свідчить про не отримання позивачем у грудні 2014 року податкових накладних та відсутності підстав для формування податкового кредиту, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою самостійного обліку підприємством податкових накладних та не впливає на виникнення чи відсутність права у такого платника податків на формування податкового кредиту.

Не обґрунтованими також є доводи податкового органу про порушення ТОВ «Абразив Груп» вимог податкового законодавства, оскільки підприємство мало подати до податкової декларації за грудень 2014 року заяву із скаргою на постачальника, адже відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, подання відповідної скарги на продавця є правом платника податків, а не обов'язком. Крім того, останнє виникає за умови відмови продавця надати належним чином оформлену податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг. Проте відсутність вказаних податкових накладних на момент подання основної декларації є лише припущенням податкового органу, яке не доведено жодним належним доказом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в адміністративній справі № 808/8871/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05 липня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова