Ухвала суду № 58811969, 23.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2016 рокусправа № 808/919/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Сердюка Р.В. (довіреність від 09 березня 2016 року),

відповідача: - Школової Ю.В. (довіреність від 06 січня 2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року

у справі №808/919/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром»

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2016 року №0000102201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 190777,02 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове рішення від 23 лютого 2016 року №0000102201, в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції за перевищення ліміту залишків готівкових коштів касі в розмірі 5857,54 гривень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, керівником Головного управління ДФС у Запорізькій області 21 січня 2016 року прийнято наказ про проведення фактичної перевірки за період з 01 січня 2014 року по 30 січня 2016 року товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 3.

На підставі направлень №№31, 32 від 21 січня 2016 року перевірку розпочато 25 січня 2016 року.

Наказ та направлення на проведення перевірки вручено посадовій особі позивача - головному бухгалтеру ОСОБА_3, яка розписалась у направленнях на проведення перевірки, отримала копію наказу на проведення перевірки та допустила працівників Головного управління ДФС у Запорізькій області до проведення фактичної перевірки.

За заявою позивача, на підставі наказу №99 від 29 січня 2016 року фактичну перевірку подовжено на 5 діб з 31 січня 2016 року.

Згідно з актом (довідкою) від 04 лютого 2016 року (а.с. 25-32), фактичною перевіркою встановлені наступні порушення:

- пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині неподання з 01 січня 2016 року до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку фіскальних звітних чеків з реєстратора розрахункових операцій Mini 500.01.АЗС фіскальний номер 0830003756;

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 щодо перевищення встановленого ліміту готівкових коштів у касі підприємства у сумі 20388,51 гривень;

- пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 щодо неоприбуткування готівкових коштів у касі підприємства у сумі 30000 гривень.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2016 року №0000102201 про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 190777,02 гривень (а.с. 31).

Відповідно до змісту податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2016 року НОМЕР_2, розрахунку (а.с.34), фінансові санкції застосовані на підставі та в розмірі передбачених підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзаців 2, 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»:

- за не оприбуткування у касі готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми - 150000 гривень;

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки - 40777,02 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з допущеної в розрахунку податкового органу арифметичної помилки щодо суми штрафних санкцій за перевищення ліміту залишків готівкових коштів в касі, яка замість 40777,02 гривень складає 34919,48 гривень;

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що виявлені в акті порушення підтверджуються матеріалам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення винесено правомірно (крім арифметичної помилки), із дотриманням строків застосування фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та зазначає.

За доводами апеляційної скарги, кошти фінансової допомоги за договором надання поворотної фінансової допомоги від 28 грудня 2015 року здані до каси банку безпосередньо позикодавцем ОСОБА_4, як фізичною особою. Службові особи позивача вказану готівку в руках не тримали, а ОСОБА_4 з готівкою на територію підприємства не заходив. Факт невірного зазначення платника у квитанції банк визнав, після перегляду відеозапису каси та надав відповідну довідку. На факти помилки при зазначенні платника вказує призначення платежу «зворотна фінансова допомога від ОСОБА_4». Понадлімітна готівка у касі була фактично відсутня, оскільки видана за відомостями на виплату грошей, в яких міститься підпис особи, яка її отримувала. Згідно з Положенням про ведення касових операцій допускається видача працівникам на господарські потреби, як за ордерами так і за видатковими відомостями, наявність підпису у відомості на виплату грошей, спростовує висновки перевірки відповідача, а підпис у ордері та відомості на виплату грошей, вказував би на подвійне отримання однієї і тієї самої суми коштів. Вказаним обставинам та поданим доказам суд першої інстанції не надавав оцінки.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення) визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 2.6 Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з наданою до перевірки квитанції №114063369 від 30 грудня 2015 року, виписки публічного акціонерного товариства «Сбербанк» по рахунку №26000013010947, від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» (ОСОБА_3) внесено на рахунок позивача готівку у сумі 30000 гривень.

Відповідно до сторінки 358 касової книги товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» за 30 грудня 2015 року в касу підприємства оприбутковано усього 14740,35 гривень.

Як вбачається з листа від 09 березня 2016 року Запорізького відділення №1 публічного акціонерного товариства «Сбербанк», банк, приймаючи до уваги лист позивача та ОСОБА_4 про помилкове зазначення платника у квитанції №114063369 від 30 грудня 2015 року уточнює вірного платника «ОСОБА_4» (а.с. 86).

Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України №174 від 01 червня 2011 року, встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з відділами (управлінням) грошового обігу в регіоні Департаменту грошового обігу, Центральним сховищем Національного банку України, іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань.

Предметом регулювання цієї Інструкції є касові операції з приймання через касу банку готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку (філії, відділення).

Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Зразки касових документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу готівкою, визначаються відповідною платіжною системою.

Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію (підпункт 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції).

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Відповідно до пункту 1.4. глави 1 розділу IV Інструкції клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі - САБ).

Правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм підписом.

Таким чином, правильність заповнення документа, а саме зазначення відомостей щодо зазначення платника покладається на клієнта банку, який своїм підписом засвідчує правильність заповнення документа.

Пунктом 1.14. глави 1 розділу IV Інструкції банку (філії, відділенню) встановлено пряму заборону під час здійснення касових операцій виправляти в касових документах такі реквізити: номери рахунків (за винятком зміни номера рахунку на грошових чеках у зв'язку з реорганізацією банку), найменування клієнта, суми, призначення платежу, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника).

Враховуючи наведене, будь-які виправлення вказаних реквізитів банком є неправомірним.

Також, відповідно до матеріалів справи ліміт залишку готівкових коштів в касі товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» встановлювався: з 01 січня по 01 липня 2014 року у сумі 9669,36 гривень; з 01 липня по 31 грудня 2014 року включно - 11928,77 гривень, з 01 січня по 31 грудня 2015 року включно - 15074,32 гривень, з 01 січня по 31 березня 2016 року включно - 15074,32 гривень.

ОСОБА_2 з каси позивача видано готівкові кошти в сумі: 9000 гривень за видатковим касовим ордером №100 від 09 липня 2014 року; 5000 гривень за видатковим касовим ордером №106 від 14 липня 2014 року; 10000 гривень за видатковим касовим ордером №110 від 17 липня 2014 року; 7000 гривень за видатковим касовим ордером №119 від 28 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено, що вказані касові ордери не містять підпису одержувача.

Згідно з пунктом 3.5. Положення встановлено, що в разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац 2 пункту 3.5 Положення).

Згідно з пунктом 7.24. Положення, в разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Отже, готівка видається або за видатковим касовим ордером або за видатковою відомістю, тобто має створюватися один документ.

За доводами позивача, понадлімітна готівка у касі була фактично відсутня, оскільки видана за відомостями на виплату грошей, в яких міститься підпис особи, яка її отримувала у підтвердження чого надані копії відомостей на виплату грошей (а.с.49, 52, 55,58,61,64,67,70).

У матеріалах справи міститься копія пояснення в.о. касира ОСОБА_3 від 31 липня 2014 року, відповідно до яких нею у липні 2014 року видавалися готівкові кошти водію ОСОБА_2, за отримання яких він розписувався у відомостях на виплату грошей. У зв'язку з тим, що бланки відомостей не мають графи для зазначення платежу, нею попередньо оформлювалися видаткові касові ордери до кожної відомості, про що й зазначалося у відомості. Водій розписувався лише в відомостях, оскільки підпис і в видаткових ордерах засвідчував би подвійне отримання коштів (а.с. 76).

Оцінюючи доводи позивача, суд апеляційної інстанції доходить до таких висновків - у кожному спірному випадку бухгалтером позивача:

- спочатку складається видатковий касовий ордер, який має: номер, як документ; графи для зазначення підстави видачі коштів, підписів керівника, головного бухгалтера, особи - одержувача коштів, документу, який засвідчує особу одержувача тощо;

- вторинно складається відомість на виплату грошей, в якій зазначається номер вже створеного видаткового касового ордеру, проте не містить, графи для зазначення підстави видачі коштів та у якому розписується одержувач коштів.

При цьому, для виведення залишку готівки в касі товариства у касовій книзі позивача зазначається лише видатковий ордер з певним номером, який як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, не містить підпис одержувача, що суперечить вимогам абзацу 2 пункту 3.5 Положення (а.с. 91-99).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суми, видані за видатковими касовими ордерами №100, №106, №110, і №119 вважаються такими, що залишились в касі підприємства та призвели до перевищення ліміту залишків готівкових коштів в касі.

Також, Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, внесені зміни до статті 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань (суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності - пункту 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України) платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, тобто не пізніше закінчення 1095 дня з дня його виявлення.

Таким чином, для нарахування штрафної (фінансової) санкції за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не застосовуються положення частини 1 статті 250 Господарського кодексу України.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим