Ухвала суду № 58811950, 05.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 липня 2016 року м. Київ № 826/10036/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд, звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру.

01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-VІІІ, яким встановлені нові ставки сплати судового збору.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на день звернення позивача з позовом), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою складає: 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2016 року на рівні 1378,00 грн.

Таким чином, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичній особі слід сплати судовий збір у розмірі - 521, 20 грн.

Згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо.

З матеріалів адміністративного позову убачається, що позивачем не було сплачено судовий збір у встановленому Законом розмірі та у відповідності до кількості заявлених ним вимог немайнового характеру.

Також, позивач просить про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, зокрема, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

При цьому, положенням частини третьої статті 22 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. N 15-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 67 Основного Закону України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги).

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За частиною першою статті 11 вказаного Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III (далі - Закон про банки) - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.

У частині третій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання.

Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056 1 Кодексу, частини четвертої статті 55 Закону про банки, частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги, згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Враховуючи, що зі змісту позовних матеріалів не вбачається відносин споживчого кредиту, відповідно підстави для несплати позивачем судового збору відстуні.

З урахуванням викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є такою, що подана без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Вказані недоліки позивач може усунути у п'ятиденний строк з дня набрання даною ухвалою законної сили шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч.2 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання вказаної ухвали суду.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур