Ухвала суду № 58811849, 06.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

06 липня 2016 року справа №826/9834/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко В.А., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом

Державного підприємства “УКРАВТОГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до

Торгово-промислової палати України

про

визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В:

Державного підприємства “УКРАВТОГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі по тексту – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Торгово-промислової палати України (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним дії щодо відмови позивачу у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зобов’язати відповідача видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підставі заяви Державного підприємства “УКРАВТОГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” від 23 лютого 2016 року №378-01/08.1 та документів, поданих з листом від 22 березня 2016 року №592-01/08.1.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, “…для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з’ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб’єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб’єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань”.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що спірні правовідносини виникли у зв’язку із відмовою Торгово-промислової палати України засвідчити форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв’язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Торгово-промислова палата України не відповідає визначенню суб’єкта владних повноважень, оскільки не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або їхньою посадовою чи службовою особою, та не здійснює функцій на виконання делегованих повноважень, а тому рішення, дії чи бездіяльність вчинені відповідачем не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Суд враховує, що відповідно до положень статуту Торгово-промислової палати України однією із функцій останньої є засвідчення обставин форс-мажору, проте вказані функції не є владно-управлінськими, а засвідчення форс-мажорних обставин відноситься до є статутних завдань відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі №826/23093/15, підтриманій ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 грудня 2015 року у справі №К/800/54323/15.

Відповідно до статті 15 Цивільного просувального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити Державному підприємству “УКРАВТОГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Торгово-промислової палати України про визнання дій протиправними, що такі позовні вимоги мають розглядатись відповідним районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 109, статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства “УКРАВТОГАЗ” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” Торгово-промислової палати України про визнання дій протиправними.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко