Постанова № 58811729, 04.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2016 року № 826/694/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» (далі - позивач та/або ТОВ «НТЦ «Охоронні системи») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або податковий орган/контролюючий орган), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.10.2015 №0004042204;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.10.2015 №0004052204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті протиправно, а висновки викладені в акті перевірки №392/26-57-22-04-10/31405191 від 16.10.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження у скарзі ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» від 19.08.2015 №162/15 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 19.08.2015) за липень, вересень, жовтень, листопад 2014 та січень 2015 року» (далі - акт перевірки) є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових заперечення, що долучені до матеріалів справи.

В судове зсідання 26.04.2016 представник відповідача не прибув, з огляду на що судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві за наслідком перевірки ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» складено акт №291/26-57-22-05-10/31405191 від 15.07.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень, вересень, жовтень, листопад 2014 та січень 2015».

На підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення.

В подальшому, за наслідком розгляду первинної скарги позивача від 19.08.2015 №162/15 28.09.2015 відповідача було зобов'язано провести документальну позапланову перевірку ТОВ «НТЦ «Охоронні системи» з питань, що стали предметом оскарження за період липень, вересень, жовтень, листопад 2014 та січень 2015.

В результаті проведення перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт перевірки №392/26-57-22-04-10/31405191 від 16.10.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження у скарзі ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» від 19.08.2015 №162/15 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 19.08.2015) за липень, вересень, жовтень, листопад 2014 та січень 2015 року».

Так, відповідно до висновків викладених в акті перевірки, в ході її проведення встановлено, що ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» по взаємовідносинам із ТОВ «ДІСЛАВ», ТОВ «УСПІХ ЮА», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Фінансово-Промислова Група «Діоніка» за перевіряємий період встановлено порушення:

пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 479 412, 00 грн., у тому числі по періодах: 2014 - у сумі 479 412, 00 грн.

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підпункту 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерстві фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 1 388 134, 00 грн., в тому числі по періодах:

липень 2014 у сумі 69 455, 00 грн.;

вересень 2014 у сумі 61 855, 00 грн.;

жовтень 2014 у сумі 78 652, 00 грн.;

листопад 2014 у сумі 322 687, 00 грн.;

січень 2015 у сумі 855 455, 00 грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

1) податкове повідомлення - рішення №0004042204 від 28.10.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток у розмірі 479 412, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 119 853, 00 грн. (далі - оскаржуване рішення №1 та/або спірне рішення з податку на прибуток);

2) податкове повідомлення - рішення №0004052204 від 28.10.2015, яким ТОВ «Науково-технічний центр «Охоронні системи» збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 1 388 134, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 694 067, 00 грн. (далі - оскаржуване рішення №2 та/або спірне рішення з податку на додану вартість).

Позивач категорично не погоджується зі спірними податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки факти викладені в акті перевірки не відповідають дійсності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п. 135.4 ст. 135 ПК України).

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В той же час, в силу приписів п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, право на формування витрат. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 200 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.3 ст. 200 ПК України).

Аналізуючи наведені правові норми суд зазначає,

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Поряд з цим, у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (надалі - ВСУ), викладену у постановах від 03.11.2015 р. у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 р. у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Так, судом в процесі розгляду адміністративної справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово - промислова група «ДІОНІКА» укладено 08.07.2014 договір поставки №0807-14, 25.07.2014 договір поставки №2507-14 (далі - договори).

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Предметом поставки є матеріали та обладнання, надалі товар (п. 1.2. договорів).

Згідно п. 2.1. договорів кількість товару, який є предметом цього договору, встановлюється сторонами в окремому порядку, в т.ч. усно (п. 3 ст. 206 ЦК України), і може встановлюватися у грошовому вираженні, у відповідних накладних, рахунках - фактурах, специфікаціях .

Ціна та загальна вартість товару зазначаються у відповідних накладних, рахунках - фактурах, специфікаціях до даного договору. Ціна товару включає вартість товару, вартість маркування, тари та упаковки, транспортні витрати відповідно до умов передбачених п. 5.1. даного договору та ПДВ - 20% (п. 4.1. договорів).

В той же час, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це (п. 3.2. договорів).

Згідно п. 3.3. договорів перехід права власності на товар та перехід ризиків на товар відбуваються в момент передачі та підписання накладної.

Якщо інше не передбачене угодою сторін, передача (постачання) товару здійснюється на умовах: EXW/DDP - у відповідності з правилами INCOTERMS, в редакції 2000 р.) склад продавця чи третьої особи в м. Києві (п. 5.1. договорів).

Водночас, передача (приймання - передача) товару здійснюється в місці передачі (поставки) (п. 5.2. договорів).

Згідно п. 5.3. договорів приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі товаро - супровідних документів.

На підтвердження реальності операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово - промислова група «ДІОНІКА» позивачем до суду надано наступні документи: подорожні листи платіжні доручення, податкові та видаткові накладні.

Разом з цим, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «УСПІХ ЮА» укладено наступні договори: договір поставки №0109-14 від 01.09.2014, договір поставки №09.09.2014 від 09.09.2014, договір поставки №2209-14 від 22.09.2014, договір поставки №0210-14 від 02.10.2014, договір поставки №1410-14 від 14.10.2014, договір поставки №2710-14 від 27.10.2014, договір поставки №1211-14 від 12.11.2014, договір поставки №2611-14 від 26.11.2014, договір поставки №1012-14 від 10.12.2014, додаткову угода №1 до договору поставки №1012-14 від 10.12.2014, договір поставки №2512-14 від 25.12.2014, додаткову угоду до договору №2512-14 від 10.12.2014 від 25.12.2014),договір поставки №2601-15 від 26.01.2015, договір поставки №2912-14 від 29.01.2015 (далі - договори поставки).

Зазначені договори за своїм змістом, окрім ціни та товару, що були поставлені позивачу є ідентичними з договорами, які були укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово - промислова група «ДІОНІКА».

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем надано суду: подорожні листи, платіжні доручення, податкові та видаткові накладні.

Відповідач при здійснені перевірки дійшов до висновку, що взаємовідносини позивача, зокрема з ТОВ «Фінансово - промислова група «ДІОНІКА» та ТОВ «УСПІХ ЮА» є таким, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Податковий орган зазначив, що у вказаних контрагентів відсутні основні засоби, амортизація не нараховувалася. На підприємствах відсутні власні та орендовані складські приміщення, власний чи орендований транспорт, необхідні трудові ресурси. Крім того, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що товари, які придбавалися позивачем у вказаних вище контрагентів містять коди УКТ ЗЕД, який в свою чергу не ввозилися на митну територію України останніми та не придбавалися у контрагентів - постачальників за перевіряєми період.

Водночас, відповідач стверджує, що до перевірки не було надано відповідні посвідчення, сертифікати якості та відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України, що ставить під сумнів якість та безпечність техніки.

Поряд з цим, контролюючий орган зазначав про ненадання до перевірки товаро - транспортних накладних, подорожніх листів, договорів на перевезення тощо.

Суд оцінюючи доводи як позивача так і відповідача з урахуванням наявних в матеріалах справи документів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, дійсно до матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» подано подорожні листа та видаткові накладні виписані його контрагентами.

При цьому, надано суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію договору купівлі - продажу №6/8/2008-5002 від 06.08.2008.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318 у редакції, що діяла до 01.01.2015 (далі - Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства (п. 4 Інструкції №99).

Пунктом 5 Інструкції №99 встановлено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.

При цьому, в розрізі п. 6 Інструкції №99 при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа «Найменування цінностей» у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи ані довіреностей, ані інших документів, що підтверджує право ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей відповідно до укладених договорів поставки, хоча про них міститься посилання у видаткових накладних.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що в подорожніх листах міститься інформація лише про маршрут службового легкового автомобіля, однак зазначені адреси в ньому не дають можливість суду ідентифікувати обставини того, що саме за цими адресами здійснювалася поставка товару.

Крім того, відповідно до укладених договорів поставки якщо інше не передбачене угодою сторін, передача (постачання) товару здійснюється на умовах: EXW/DDP - у відповідності з правилами INCOTERMS, в редакції 2000 р.) склад продавця чи третьої особи в м. Києві.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» не надано суду жодних належних та підтверджуючих документів щодо місця поставки товару (її адреси, з якого складу здійснення відвантаження тощо).

В той же час, слід звернути увагу, що контролюючим органом не встановлено наявності у контрагентів позивача власних чи орендованих складських приміщень, у той час коли товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» не надано суду складських документів чи договорів з третіми особами щодо їх оренди.

Поряд з цим, слід зазначити, що видаткові накладні надані суду містять в собі посилання на рахунки фактури, однак до суду останні подані не були.

Водночас, вказані видаткові накладні містять посилання на місце складання «Київ» без конкретизації адреси. З урахуванням зазначеного пов'язати факт транспортування товарів з подорожніми листами в даному випадку не вбачається за можливе.

Крім того, згідно умов укладених договорів поставки, остання здійснюється на підставі товаро - супровідних документів, які в свою чергу в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що кожний із укладених договорів поставки із зазначеними контрагентами містить додаток до нього, яким, зокрема визначено, кількість товару та його ціна, проте більшість із договорів поставки не містить посилання на відповідні додатки.

Водночас, товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» не надано суду пояснення з приводу відсутності у податкових накладних коду УКТ ЗЕД.

Ідентична ситуація наявна і по взаємовідносинам позивача з ТОВ «АЛЬЯНС ТРЕЙД КОМПАНІ» відповідно до договору поставки №2801-15 від 28.01.2015.

При цьому, в даному випадку суду не було надано подорожні листи чи інші документи що підтверджують факт поставки товару, відсутні і рахунки - фактури, про які зазначено у видаткових накладних.

Таким чином, на думку суду, складання окремих первинних документів, в даному випадку не свідчить про реальність вчинення господарської операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Фінансово - промислова група «ДІОНІКА», ТОВ «УСПІХ ЮА», ТОВ «АЛЬЯНС ТРЕЙД КОМПАНІ» за договорами поставки.

Що ж стосується взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» з товариством з обмеженою відповідальністю «ДІСЛАВ» суд зазначить наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що між позивачем та ТОВ «ДІСЛАВ» укладено наступні договори підряду: договір підряду (виконання робіт) №100914 від 10.09.2014, договір підряду (виконання робіт) №011014 від 01.10.2014, договір підряду (виконання робіт) №021014 від 02.10.2014, договір підряду (виконання робіт) №031014 від 03.10.2014, договір підряду (виконання робіт) №031114 від 03.11.2014 (далі - договори).

Предметом договору підряду (виконання робіт) №100914 від 10.09.2014 є виконання робіт на об'єкті: Соціально - громадський комплекс у складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торгівельного центру, паркінгу, об'єкта енергозабезпечення та для влаштування дороги, обмежених бульваром Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка в Голосіївському районі м. Києва. Багатофункціональний торгівельний центр. Зона бутиків. Лот №128-133. Перелік робіт: монтаж трубопроводів системи водопостачання, монтаж внутрішніх інженерних мереж.

Предметом договору підряду (виконання робіт) №011014 від 01.10.2014 є виконання робіт на об'єкті: Соціально - громадський комплекс у складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торгівельного центру, паркінгу, об'єкта енергозабезпечення та для влаштування дороги, обмежених бульваром Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка в Голосіївському районі м. Києва. Багатофункціональний торгівельний центр. Зона бутиків. Лот №230/1. Перелік робіт: монтаж трубопроводів системи водопостачання.

Разом з цим, предметом договору підряду (виконання робіт) №021014 від 02.10.2014 є роботи по встановленню повітроводів на об'єкті: «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва» ТРК.

Предметом договору підряду (виконання робіт) №031014 від 03.10.2014 є монтажні роботи системи водопостачання на об'єкті: «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженої вулицями Кільцева дорога, західною межею забудови по вулицях Теремківській та Жулянській і міською межею, у Голосіївському районі м. Києва» ТРК.

В той же час, предметом договору підряду (виконання робіт) №031114 від 03.11.2014 є виконання робіт на об'єкті: Соціально - громадський комплекс у складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торгівельного центру, паркінгу, об'єкта енергозабезпечення та для влаштування дороги, обмежених бульваром Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка в Голосіївському районі м. Києва. Багатофункціональний торгівельний центр. Зона бутиків. Лот №230. Перелік робіт: монтаж трубопроводів системи водопостачання.

Позивачем з до кожного з перелічених договорів надано суду довідку про вартість будівельних робіт/витрати та акт приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» надано суду платіжні доручення та податкові накладні.

Суд оцінивши подані позивачем документи вважає за необхідне зазначити, що останні не підтверджують фактичного здійснення контрагентами останнього відповідних робіт.

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на не подання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» до суду всіх документів, які передбачені умовами укладання договорів підряду (виконання робіт), зокрема документу, що конкретизує обсяг робіт, у той час коли, умовами договорів передбачено їх конкретизація у відповідному додатку до договору.

Ідентична ситуація наявна по укладеним позивачем договорам підряду (виконаних робіт) №030214 від 03.02.2014, №040214 від 04.02.2014, №050214 від 05.02.2014, №060214 від 06.02.2014, №010714 від 01.07.2014, №030714 від 03.07.2014, №010814 від 01.08.2014, №010914 від 01.09.2014, №150914 від 15.09.2014 з товариством з обмеженою відповідальністю «БРОКБУДКЕПІТАЛ».

Слід зазначити, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» не надано суду локального кошторису на виконання будівельних робіт та договірної ціни.

Водночас, позивачем зазначено, що будівельно - монтажні роботи, що виконувалися за договорами підряду (виконання робіт) були частиною робіт, які виконувалося товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» по влаштуванню системи протипожежного призначення.

Суд критично ставить до вищевказаних доводів, оскільки договору підряду в рамках яких виконувалося товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» роботи по влаштуванню системи протипожежного призначення прямо не свідчать про взаємозв'язок з договорами підряду (виконання робіт), що були укладені з ТОВ «ДІСЛАВ» та ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ».

Вказане обумовлено тим, що всі договори підряду (виконання робіт) не містять конкретизацію обсягу робіт. При цьому, перелік робіт, які здійснювалися за завданням замовника (позивача) не всі договори місять не всі договори.

Крім того, слід звернути увагу, що контролюючим органом встановлено відсутність факту реєстрації ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ».

Таким чином, за підсумком наведеного суд погоджується з доводами відповідача, які викладені в акті перевірки і не вбачає наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи позивача не спростовують висновків викладених в акті перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Охоронні системи» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов