Постанова № 58810872, 01.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2016 року м.Житомир справа № 806/523/16

час прийняття: 12 год. 50 хв. категорія 6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.. Степанов П.В.,

позивач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3,

представники відповідача Сербін С.Л., Сергійчук С.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування приписів і постанов,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про:

- визнання неправомірними дії уповноважених осіб щодо призначення та проведення перевірки, складання акту перевірки від 01.03.2016року, протоколів про адміністративні правопорушення, приписів про усунення порушень від 01.03.2016року, постанов про накладання штрафів від 14.03.2016року;

- визнання незаконними та скасування приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 01.03.2016року;

- визнання незаконними та скасування постанов про накладання штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 14.03.2016року.

В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що з 2012року Позивачем проводяться будівельні роботи на об'єкті: "Будівництво станції технічного обслуговування автомобілів" за адресою: АДРЕСА_1". Декларація про початок виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті ІІІ категорії складності Відповідачем зареєстровано. В лютому 2015року було завершено будівництво, а у вересні 2015 року завершено монтаж відповідного обладнання.

Як пояснили Позивач та її представник, з вересня 2015року по лютий 2016року Позивач неодноразово подавала до Відповідача декларації про готовність вказаного об'єкта до експлуатації, але вони протиправно не приймаються. Такі дії Відповідача є предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі. 09.03.2016року супровідним листом на адресу Позивача надійшли оскаржувані акт перевірки, приписи про усунення порушень, протоколи про скоєні правопорушення від 01.03.2016року та постанови про накладання фінансових санкцій від 14.03.2016року. На думку Позивача та її представника, жодна перевірка відносно вказаного об'єкта будівництва не проводилася. Така перевірка призначалася і проводилася з грубими порушеннями вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а тому не може бути підставою для винесення оскаржуваних протоколів, приписів та постанов.

Позивач та її представник вважають, що чинним законодавством взагалі не передбачено проведення таких перевірок відносно об'єктів будівництва ІІІ категорії складності, а при винесенні оскаржуваних постанов не були дотримані загальні вимоги щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, які передбачені КпАП України.

Представники Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Відповідача по даній справі, проти позову заперечили і пояснили, що оскаржувана позапланова перевірка призначена і проведена у повній відповідності до вимог чинного законодавства і була зумовлена необхідністю проведення перевірки достовірності даних, наведених Позивачем у декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Така перевірка проводилася за участі уповноваженої особи Позивача, її представника в даній адміністративній справі.

Як пояснили представники Відповідача, в ході перевірки було встановлено, що Позивач в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації внесла недостовірні дані, в тому числі щодо особи, уповноваженої здійснювати технічний нагляд. Було також встановлено, що замовником взагалі не забезпечено здійснення технічного нагляду при проведенні будівництва. Вказані порушення зі сторони Позивача стали підставою для внесення оскаржуваних приписів, складання протоколів про допущені порушення у сфері містобудівної діяльності. За результатами розгляду вказаних матеріалів за участі представника Позивача, на думку представників Відповідача, правомірно та в межах повноважень уповноваженою особою були винесені оскаржувані постанови про застосування фінансових санкцій.

Розглянувши подані Позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача та його представника, заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав здійснення державного архітектурно-будівельного контролю регулюються правовими нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " від 17 лютого 2011 року N 3038-VI (надалі-Закон N3038-VI), що були чинні на день виникнення спору.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності регулюються правовими нормами Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 1994 року N 208/94-ВР (надалі-Закон N208/94-ВР), що були чинні на день виникнення спору.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачем відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт №ЖТ08312172479 від 24.09.2012року проводилися роботи на об'єкті: "Будівництво станції технічного обслуговування автомобілів" за адресою: АДРЕСА_1".

23.02.2016року Відповідачем була повернута Позивачу для усунення недоліків декларація про готовність вказаного об'єкта будівництва до експлуатації від 15.02.2016року. Спірні відносини між сторонами по даній справі щодо неодноразової відмови Відповідача в реєстрації декларацій Позивача про готовність об'єкта до експлуатації не є предметом судового розгляду в даній справі.

Дані спірні відносини між сторонами були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 806/430/16, що перебувала в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду вказаної справи 29.06.2016року ухвалено постанову про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Як зазначено в дослідженому судом направленні для проведення позапланової перевірки від 19.02.2016року на об'єкті: "Будівництво станції технічного обслуговування автомобілів" за адресою: АДРЕСА_1", така позапланова перевірка була зумовлена саме необхідністю проведення перевірки достовірності даних, наведених Позивачем у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.02.2016року.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача та її представника про те. що Позивач не була повідомлена про проведення вказаної перевірки і, що така перевірка взагалі не проводилася.

Про проведення вказаної перевірки був повідомлений представник Позивача, що підтверджується його власноручним записом від 24.02.2016року на аркуші направлення про проведення перевірки (а.с.68).

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив суду проведення ним вказаної перевірки за участі представника Позивача і в підтвердження своїх показів надав суду окрім складених ним оскаржуваних акту перевірки, протоколів та приписів, також фотоматеріали щодо такої перевірки, на яких відображена дата складання "23.02.2016 12.20" (а.с.80-81).

За результатами вказаної перевірки уповноваженою особою Відповідача були складені оскаржувані:

- акт перевірки від 01.03.2016року;

- протокол про адміністративне правопорушення від 01.03.2016року, вчинене Позивачем, яке виразилося в незабезпеченні здійснення технічного нагляду під час будівництва вказаного об'єкта, відповідальність за яке передбачена п.7 ч.2 ст.2 Закону N208/94-ВР;

- протокол про адміністративне правопорушення від 01.03.2016року, вчинене Позивачем, яке виразилося в наведенні недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації , відповідальність за яке передбачена абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону N208/94-ВР;

- приписи про усунення зазначених порушень від 01.03.2016року.

Такі дії Відповідача ґрунтується на вимогах Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 (надалі - Порядок N 553).

Відповідно до положень п.1 Порядку N 553 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача та її представника про те, що здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не передбачено відносно об'єктів будівництва ІІІ категорії складності. Такі доводи не відповідають вимогам Постанові КМ України від 2 вересня 2015 р. N 778 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері містобудівної діяльності", якою внесені зміни до п.1 Порядку N553 щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю відносно об'єктів будівництва незалежно від їх категорії складності.

Безпідставними є також доводи Позивача та її представника щодо призначення і проведення уповноваженими особами Відповідача вказаної позапланової перевірки з грубими порушеннями вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

В статті другій вказаного Закону прямо зазначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), а тому Відповідач не зобов'язаний їх дотримуватися в даних правовідносинах.

За приписами п.5 Порядку N553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до вимог п.7 Порядку N553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки окрім іншого, є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні таких заходів визначені в розділі 11 Порядку N553 і передбачають, що вони (посадові особи) мають право:

- безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;

- складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом;

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тощо.

Аналогічно, правовими нормами частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підтверджено наявність перелічених прав у посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки.

Таким чином, суд робить висновок, що складаючи оскаржувані акт перевірки, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписи про усунення виявлених порушень, Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень.

Одночасно, суд зазначає про те, що вимоги про скасування акту перевірки та протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не підлягають задоволенню, оскільки вказані документи не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України. Акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є службовими документами, які є носіями доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства і які лише фіксують обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточними документами, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій, а, отже, не є юридичною формою рішення Відповідача.

Крім того, за приписами статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" та Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 11.07.2007 N 903 технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта, який здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

В ході перевірки Відповідачем встановлено, що інженер технічного нагляду ОСОБА_7 технічний нагляд за вказаним об'єктом будівництва не здійснював, відповідний договір Позивачем із вказаною особою не укладався.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засідання та визнані представником Позивача (а.с.77).

Всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України ні Позивачем ні його представником в суді суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо забезпечення технічного нагляду протягом усього періоду будівництва об'єкта та здійснення його уповноваженою особою.

В суді знайшли своє підтвердження також доводи представників Відповідача про наведення Позивачем недостовірних даних у декларації від 15.02.2016року про готовність об'єкта до експлуатації.

Так, Позивачем в даній декларації недостовірно зазначено ОСОБА_7 як особу, що здійснював технічний нагляд за вказаним об'єктом будівництва, а ОСОБА_8 як головного архітектора проекту. Відповідно до наказу директора ДП "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" від 07.05.2012року головним архітектором проекту було призначено ОСОБА_9, а листом від 20.09.2012року проведення авторського нагляду було передано МПП "Енергія" (а.с.71-73).

В дану декларацію було також внесено недостовірну інформацію про документ, що посвідчує право власності Позивача на земельну ділянку, на якій проводилося вказане будівництво.

Вказані обставини підтверджують наявність у Відповідача підстав для внесення Позивачу оскаржуваних приписів щодо усунення виявлених порушень містобудівного законодавства щодо забезпечення технічного нагляду за будівництвом та щодо внесення в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації достовірних даних.

На підставі викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача в частині визнання неправомірними дії уповноважених осіб Відповідача щодо призначення та проведення перевірки, складання акту перевірки від 01.03.2016року, протоколів про адміністративні правопорушення, приписів про усунення порушень від 01.03.2016року, постанов про накладання штрафів від 14.03.2016року, та визнання незаконними та скасування таких приписів не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Одночасно суд зазначає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи Позивача та її представника щодо протиправності винесених постанов Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Житомирській області від 14.03.2016року № 15-ю/1006-4-12/1016/16 та № 16-ю/1006-4-12/1017/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з огляду на таке.

Безспірно, в розумінні вимог ч.2 ст.2 Закону N 208/94-ВР суб'єкти містобудування, які одночасно виконують функції замовника і підрядника, до яких відноситься і Позивач по даній справі, несуть відповідальність у вигляді штрафу за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат (п.7 ч.2 ст.2 цього Закону) та за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта III категорії складності до експлуатації - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат (абз.4 п.6 ч.2 ст.2 цього ж Закону).

Як зазначено в оскаржуваних постановах, вони прийняті за результатами розгляду відповідних справ про правопорушення Позивача у сфері містобудівної діяльності головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду з проведення перевірок управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Житомирської області.

За приписами ч.2 ст.3 Закону N 208/94-ВР справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються, окрім інших уповноважених осіб, від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головними інспекторами будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Разом з тим, суд вважає, що "головний інспектор будівельного нагляду в області" та "головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду з проведення перевірок управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Житомирської області" не можна вважати тотожними суб'єктами владних повноважень.

Правовими нормами ч.3 ст.7 Закону N3038-VI (у редакції Закону України від 09.04.2015 р. N 320-VIII) визначений особливий порядок призначення на посаду "головного інспектора будівельного нагляду в області", а саме головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначаються на посади та звільняються з посад центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Одночасно суд зазначає, що в розумінні вимог ст.ст.6 і 7 Закону N3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю відносно об'єкту: "Будівництво станції технічного обслуговування автомобілів" за адресою: АДРЕСА_1", що відноситься III категорії складності підлягає здійсненню виконавчим органам з питань державного архітектурно-будівельного контролю відповідної сільської ради.

Разом з тим, відповідно до п.9.1. Розділу V. "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону N3038-VI на період до утворення (визначення) таким органом місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює Відповідач як територіальне управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом N 208/94-ВР, визначена правовими нормами Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. N 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 735).

В п.20 цього Порядку прямо передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує, окрім іншого, чи належить до її компетенції розгляд цієї справи.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що оскаржувані постанови Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Житомирській області від 14.03.2016року № 15-ю/1006-4-12/1016/16 та № 16-ю/1006-4-12/1017/16 про накладання відносно Позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесені особою, до повноважень якої не належить розгляд вказаних правопорушень, так як вказана особа не є головним інспектором будівельного нагляду в Житомирській області і не призначалася на вказану посаду в порядку, передбаченому ч.3 ст.7 Закону N3038-VI.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Позивача та її представника про недотримання Відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правовими нормами вказаного кодексу регулюються правовідносини зумовлені адміністративною відповідальністю лише за правопорушення, передбачені цим Кодексом, і не регулюють правовідносини зумовлені відповідальністью за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, оскаржувані постанови Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Житомирській області від 14.03.2016року № 15-ю/1006-4-12/1016/16 та № 16-ю/1006-4-12/1017/16 про накладання відносно Позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесені не на підставі вимог чинного законодавства та поза межами повноважень особи, що їх прийняла, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги Позивача в цій частині - задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України та із врахуванням часткового задоволення позовних вимог Позивача та часткової сплати судового збору підстави для відшкодування йому судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, що відповідає лише в частині заявленим позовним вимогам немайнового характеру, суд не вбачає підстав для відшкодування таких судових витрат.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправними та скасувати постанови Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Житомирській області від 14.03.2016року № 15-ю/1006-4-12/1016/16 та № 16-ю/1006-4-12/1017/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 07 липня 2016 р.