Постанова № 58809570, 05.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа № 914/1451/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Галушко Н.А. Дубник О.П.,

за участю секретаря судового засідання Оштук Н.В.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність вих № 117 від 10.02.2016);

відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність вих № 3-28/2647 від 01.04.2016);

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, б/н від 07.06.2016

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 (суддя Березяк Н.Є.) про забезпечення позову

у справі № 914/1451/16

за позовом: Малого приватного підприємства Транспортник, м. Борислав

до відповідача: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич

про визнання недійсним рішення про розірвання договору.

У травні 2016 року Мале приватне підприємство Транспортник звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання недійсним рішення про розірвання договору.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24.05.2016 № 116 про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Дрогобич № 2 (вул. Наливайка (маг. Галичанка) пл. Злуки (Залізничний вокзал) до набрання законної сили рішенням суду; заборони приймати інші рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо розірвання договору від 01.10.2012 про організацію перевезення пасажирів до набрання законної сили рішенням суду; заборони оголошувати та проводити новий конкурс на право здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Дрогобич № 2 (вул. Наливайка (маг. Галичанка) пл. Злуки (Залізничний вокзал) до набрання законної сили рішенням суду.

Заява обгрунтована тим, що рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24.05.2016 № 116 в односторонньому порядку розірвано договір з позивачем на перевезення пасажирів, зобовязано припинити перевезення та вирішено розпочати підготовку до проведення конкурсу з перевезення пасажирів. Однак, при виконанні вказаного рішення відповідача, існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, яка виражається в тому, що від дати повідомлення про прийняття такого рішення МПП «Транспортник» не може надавати транспортні послуги населенню та забезпечувати працею робітників підприємства, оскільки надання таких послуг є виключним видом діяльності позивача. Також, позивач зазначає, що іншого перевізника вказаним рішенням не призначено, що позбавляє мешканців міста доїзду до залізничного вокзалу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 у справі № 914/1451/16 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішення суду у даній справі зупинено виконання рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24.05.2016 № 116 про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Дрогобич № 2 (вул. Наливайка (маг. Галичанка) пл. Злуки (Залізничний вокзал) та заборонено оголошувати та проводити новий конкурс на право здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Дрогобич № 2 (вул. Наливайка (маг. Галичанка) пл. Злуки (Залізничний вокзал).

Ухвала місцевого господарського суду винесена з посиланням на ст. 66, 67 ГПК України. При винесенні ухвали, місцевий господарський суд виходив зокрема з того, що невжиття таких заходів спричинить до наслідків, які можуть значно утруднити виконання рішення суду.

Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що такого виду забезпечення позову як зупинення дії рішення (акту тощо) чинним процесуальним законодавством не передбачено. Окрім цього, не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими ГПК України. Зазначає, що судом не наведено достатнього обґрунтування для забезпечення позову та відсутні документально підтверджені обставини, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову.

Крім того, звертає увагу, що оскаржувана ухвала впливає на права та обовязки КП «Комбінат міського господарства», якого на даний час призначено тимчасовим перевізником, відтак не залучивши його до участі у справі як третю особу, суд порушив норми процесуального права.

Також з посиланням на абз. 5 п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України зазначає, що дана справа не підвідомча господарському суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, з підстав, викладених в заяві про забезпечення позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в заяві позивача про забезпечення позову.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічні положення викладені у постанові пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22.12.2006.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення щодо розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Дрогобич № 2 (вул. Наливайка (маг. Галичанка) пл. Злуки (Залізничний вокзал).

Як вказувалось вище, місцевий господарський суд вжив заходів щодо забезпечення позову до набрання законної сили рішення шляхом зупинення виконання оскаржуваного рішення, що є предметом спору та заборони оголошувати та проводити новий конкурс на право здійснювати перевезення пасажирів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд не обґрунтував яким чином невжиття заходів до забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, що є порушенням ст. ст. 66, 86 ГПК України.

Колегія апеляційного господарського суду не вбачає наявності жодного звязку між зупиненням виконання оскаржуваного рішення відповідача, забороною оголошувати та проводити конкурс на право здійснювати перевезення пасажирів та визнанням недійсним рішення щодо розірвання договору, укладеного позивачем та відповідачем.

Також слід зазначити, що тягар доказування покладається на сторону, яка покликається на певні обставини. Однак позивачем в порушення п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України та надано жодних доказів, які б свідчили про можливість утруднення чи неможливість виконання рішення, у разі задоволення позову в майбутньому.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Місцевий господарський суд не взяв до уваги те, що рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24.05.2016 № 117 призначено тимчасового перевізника для перевезення пасажирів. Отже забезпечення позову може також вплинути і на його права та обовязки.

Більше того, колегія суддів зазначає, що наведений у ст. 66 ГПК України перелік заходів до забезпечення позову є вичерпним та не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими ГПК України.

Відтак, місцевим господарським судом незаконно зупинено виконання рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24.05.2016 № 116, оскільки такого заходу до забезпечення позову не передбачено ГПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням конкретного предмету спору, позивачем не доведено можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, ухвала місцевого господарського суду винесена з порушенням норм процесуального права та без жодних обґрунтувань доцільності вжиття заходів до забезпечення позову, а також відсутності звязку між вжитими судом заходами та предметом спору.

Отже, на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції в порядку статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та перегляд ухвали в апеляційному порядку, покласти на позивача.

Керуючись, ст.ст. 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.06.2016 у справі № 914/1451/16 скасувати.

2. В задоволені заяви Малого приватного підприємства «Транспортник» про забезпечення позову відмовити.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради ідент. код 26307196, місцезнаходження: 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, пл. Ринок, будинок 1 на користь Малого приватного підприємства «Транспортник» ідент. код 30419479, місцезнаходження: 82300, АДРЕСА_1 1 378, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судвого збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали оскарження повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 07.07.2016.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Дубник О.П.