Постанова № 58809515, 06.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа № 5023/1208/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_2 (особисто),

кредитора ОСОБА_3 - ОСОБА_4 за довіреністю від 04.09.2014р.,

кредитора ПАТ «УкрСиббанк» - Халабурдін С.В. за довіреністю від 04.07.2016р.,

ліквідатор - Максічко Д.О. (свідоцтво від 14.07.2013р. №1196)

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2, с. Буди, (вх. №1645Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. у справі № 5023/1208/11

за заявою ЗАТ "Харківенергоремонт", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. у справі № 5023/1208/11 (суддя Усатий В.О.) відхилено вимоги ФОП ОСОБА_2 до ЗАТ "Харківенергоремонт" в сумі 2475000,00 грн.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ФОП ОСОБА_2 не надав суду доказів включення його, а також Компанії «GRAXTIZ GmbH» до реєстру фінансових установ, а отже, і не довів перехід до нього право вимоги грошових коштів у розмірі 2475000,00 грн., що свідчить про безпідставність та необґрунтованість заяви про визнання поточних кредиторських вимог ФОП ОСОБА_2 до боржника.

ФОП ОСОБА_2 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. у справі № 5023/1208/11 та постановити нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 у загальному розмірі 2475000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ним (апелянтом) неодноразово надавались оригінали договорів у судовому засіданні, крім того, договір уступки права вимоги від 01.04.2015р. є безоплатним, не містить будь-якого посилання фінансування договору, а також дані договори не можуть бути досліджені як договори факторингу, оскільки відсутня фінансова послуга.

Від кредитора ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 6389 від 21.06.2016р.), в якому просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. 6390 від 21.06.2015р.), в яких підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі та надав додаткові обґрунтування своїх доводів.

Від арбітражного керуючого надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 6810 від 06.07.2016р.), в яких просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 06.07.2016р. апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

Представник кредитора ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Арбітражний керуючий підтримав позицію, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2011р. прийнято заяву ЗАТ «Харківенергоремонт» до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Харківенергоремонт».

Постановою господарського суду Харківської області від 04.03.2011р. ЗАТ "Харківенергоремонт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як встановлено господарським судом першої інстанції в межах ліквідаційної процедури ЗАТ "Харківенергоремонт" проведені відкриті торги з продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень у літері А-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв.м та загальною площею 3724,0 кв.м.

За результатами торгів ЗАТ "Харківенергоремонт" укладені два договори купівлі-продажу від 30.03.2011р., посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під №86, за якими ЗАТ «Харківенергоремонт» передав у власність Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 410,7 кв.м, а також договір зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під №89, за яким ЗАТ "Харківенергоремонт" передав у власність Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 3724,0 кв.м.

06.04.2011р. Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH" укладений договір купівлі-продажу, посвідчений ПН ХМНО Ємцем І.О., та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під №105, за яким компанія "Джавелін Бізнес Лімітед" передала у власність відповідачу нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 410,7 кв. м. та нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 3724,0 кв. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2011р. у справі №5023/3660/11 задоволено позов АТ "УкрСиббанк", визнані недійсними результати відкритих торгів на універсальній товарній біржі "Харків" щодо продажу нежитлових приміщень згідно протоколу № 1 від 30.03.2011р. та протоколу №2 від 30.03.2011р.; визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011р., укладений між ЗАТ "Харківенергоремонт", в особі ліквідатора Куштим О.М. та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 89; визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011р., укладений між ЗАТ "Харківенергоремонт", в особі ліквідатора Куштим О.М., та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 86; визнаний недійсним Договір купівлі-продажу від 06.04.2011 року, укладений між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 105. Зазначене рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. у справі № 5023/1091/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013р., позов ЗАТ «Харківенергоремонт» задоволено, повернуто ЗАТ «Харківенергоремонт» нежитлові приміщення у літері А-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3724 кв.м; зобов'язано Компанію "GRAXTIZ GmbH" повернути ЗАТ «Харківенергоремонт» технічний паспорт на нежитлові приміщення у літері А-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв м, та загальною площею 3724 кв.м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2013р. у справі № 922/3877/13 позов Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт" задоволено, повернуто Закритому акціонерному товариству "Харківенергоремонт", код ЄДРПОУ 25456741, нежитлові приміщення цокольного поверху № 2-4, 6, 8, 10, 13, 3а, 3б, 3в, 3г, 3д, 4а, 8а, 86 площею 338,5 кв. м; 1-го поверху № 20-22, 22а, 24, 24а, 29, 30 площею 72,2 кв. м в літ. А-5 загальною площею 410,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, всі нежитлові приміщення, продані за недійсними договорами витребувані з незаконного володіння Компанії "GRAXTIZ GmbH" та повернуті власникові - ЗАТ "Харківенергоремонт".

Як вбачається з матеріалів справи, Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" за нежитлові приміщення в літ. "А-5" загальною площею 3724, 0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 було сплачено 2310000, 00 грн., а за приміщення площею 190,6 та 220,1 кв.м за цією ж адресою - 165000,00 грн.

Стаття 216 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правова позиція Верховного Суду України з цього приводу висловлена у постанові від 13.05.2015р. у справі №6-67цс15, відповідно до якої реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Таким чином, до ЗАТ «Харківенергоремонт» повернулось вищезазначене майно, до іншої сторони Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" право вимоги від банкрута 2475000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012р. між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін бізнес лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH" укладений договір уступки права вимоги, за умовами якого Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Джавелін бізнес лімітед" передала, а Компанія "GRAXTIZ GmbH" набула право отримання 2475000,00 грн. від ЗАТ "Харківенергоремонт".

01.04.2015р. між Компанією "GRAXTIZ GmbH" та ФОП ОСОБА_2 укладений договір уступки права вимоги, за умовами якого Компанія " GRAXTIZ GmbH" передала, а ФОП ОСОБА_2 набув право вимагати від ЗАТ "Харківенергоремонт" 2475000,00 грн.

Таким чином, на думку ФОП ОСОБА_2 він набув право поточного кредитора з вимогами у розмірі 2475000,00 грн., у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання поточних кредиторських вимог ФОП ОСОБА_2 у загальному розмірі 2475000,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. відхилено вимоги ФОП ОСОБА_2 до ЗАТ "Харківенергоремонт" в сумі 2475000,00 грн.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 04.03.2011р. ЗАТ «Харківенергоремонт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 вважає себе поточним кредитором на підставі договору уступки права вимоги від 01.04.2015р., оскільки дані вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому. Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК, а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012р. між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін бізнес лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH" укладений договір уступки права вимоги.

Згідно з п. 2 договору Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Джавелін бізнес лімітед" передала, а Компанія "GRAXTIZ GmbH" набула право отримання 2475000,00 грн. від ЗАТ "Харківенергоремонт".

Відповідно до п. 3 договору право вимоги кредитора засновано на двох договорах купівлі-продажу від 30.03.2011р., посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І.О.: зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під №86, за яким ЗАТ «Харківенергоремонт» передав у власність Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 410,7 кв.м, а також договір зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під №89, за яким ЗАТ "Харківенергоремонт" передав у власність Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" нежитлові приміщення у літері А-5 загальною площею 3724,0 кв.м.; рішенні господарського суду Харківської області від 19.07.2011р. у справі №5023/3660/11 та постанові Вищого господарського суду від 24.01.2012р. по справі №5023/3660/11.

Пунктом 5 договору зазначено, що вказана в цьому договорі поступка права на вимогу здійснюється безоплатно.

01.04.2015р. між Компанією "GRAXTIZ GmbH" та ФОП ОСОБА_2 укладений договір уступки права вимоги, за умовами якого Компанія " GRAXTIZ GmbH" передала, а ФОП ОСОБА_2 набув право вимагати від ЗАТ "Харківенергоремонт" 2475000,00 грн.

Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 512 Цивільно кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Посилання суду першої інстанції про те, що спірний договір є договором факторингу, не відповідають дійсності. Так, поняття договору факторингу визначено у частині першій статті 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.07.2015р. №6-301цс15.

Крім того, необхідно зазначити, що договір факторингу направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто наявність надання фактором послуги. Така послуга надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансової послуги. Тож якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, що має право відповідно до закону здійснювати факторингові операції. Якщо ж передається право вимоги грошового боргу без плати за послугу або передається за винагороду право вимоги негрошового боргу, то договір не вважається факторинговим, а є договором відступлення права вимоги, тому новим кредитором за таким договором може бути будь-який суб'єкт господарювання.

Різниця між договором передання права грошової вимоги та договором факторингу незначна. Тобто якщо новий кредитор за договором факторингу не буде банком, фінансовою установою або фізичною особою-підприємцем, який має право здійснювати факторингові операції, то цей договір може бути визнаний недійсним.

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Тому зазначений договір не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

Питання наявність ознак договору факторингу може поставати лише тоді, коли йдеться про професійну діяльність (наприклад, банку) по викупу боргових зобов'язань за суму, значно нижчу номіналу, крім того, така послуга може бути платною. В даному випадку, не може йтися про фінансування, оскільки фактично ФОП ОСОБА_2 не фінансував та не надавав фінансові послуги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи договір уступки права вимоги від 01.04.2015р. є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався, тому продовжує бути чинним.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії (відступлення права вимоги) розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між ФОП ОСОБА_2 та Компанією «GRAXTIZ GmbH» регулюються ст. 512-514 Цивільного кодексу України, а саме правовідносини з відступлення права вимоги за оплатним договором уступки права вимоги від 01.04.2015р. (оскільки п.5 зазначеного договору встановлено, що у відповідності до вищевказаної поступки права на вимогу новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 1361250,00 грн. не пізніше 15 календарних днів після отримання повної суми заборгованості від боржника).

Крім того, колегія суддів зазначає, що всі оригінали документів, зокрема договір уступки права вимоги від 01.02.2012р. та договір уступки права вимоги від 01.04.2015р. оглянуті під час судового засідання колегією суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ФОП ОСОБА_2 та вважає за можливе задовольнити заяву про визнання поточних кредиторських вимог та визнати поточні кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 до ЗАТ «Харківенергоремонт» у загальному розмірі 2475000,00 грн. та включити їх до 4 черги реєстру вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий стверджує, що ОСОБА_9 не має право підписувати договір уступки права вимоги від 01.04.2015р., оскільки у неї не має підтвердження повноважень директора Компанії «GRAXTIZ GmbH». Але, матеріали судової справи містять наданий ФОП ОСОБА_2 офіційно засвідчений витяг з німецького реєстру юридичних осіб, в якому зазначено, про те, що ОСОБА_9 є директорам вищевказаної компанії (т. 27, а.с. 15, 18).

Таким чином, вищезазначене твердження арбітражного керуючого спростовуються матеріалами справи.

Арбітражний керуючий також посилається на те, що відтиск печаток Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Джавелін Бізнес Лімітед» та компанії «GRAXTIZ GmbH» різниться у договорі уступки права вимоги від тих, які були поставлені в Україні під час засвідчення договорів- купівлі-продажу. Однак, колегія суддів не може прийняти дану позицію до уваги, оскільки, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували, що дійсно відтиск печаток компанії відрізняється. Про проведення судової експертизи з метою встановлення дійсної різниці відтисків печаток учасники провадження не звертались, тому дані доводи не можуть бути прийняті колегією суддів.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. у справі № 5023/1208/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви ФЛП ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 31.05.2016р. у справі № 5023/1208/11 скасувати.

Задовольнити заяву ФОП ОСОБА_2 про визнання поточних кредиторських вимог. Визнати поточні кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_2 до ЗАТ «Харківенергоремонт» у загальному розмірі 2475000,00 грн. та включити їх до 4 черги реєстру вимог кредиторів.

Повний текст постанови складено 07.07.2016 р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза