Постанова № 58809461, 16.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. cправа№ 910/2285/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Ковригіна В.Є.

відповідача - Себрюк В.Д., Бородай Г.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 р.

у справі № 910/2285/16 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юбі компані»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт»

про стягнення 145 100,50 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юбі компані» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 196 500,00 грн основного боргу за договором № СЖК-ЮБ/0315 на абонентське юридичне обслуговування від 02.03.2015 р., 36 482,73 грн пені, 2 294,80 грн 3% річних та 4 885,90 інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 р. у справі № 910/22856/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 196 500,00 основного боргу, 4 885,90 грн інфляційних втрат, 2 267,83 грн 3% річних, 31 616,14 грн пені; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 р., Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що акти прийому-передачі ним підписані не були, отже відсутні докази, що підтверджують надання позивачем юридичних послуг за укладеним договором, а тому немає правових підстав для стягнення заборгованості за послуги, які не були надані.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 08.04.2016 р. апеляційні скарги у справі № 910/2285/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Куксов В.В. (головуючий), Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2016 р., а також зобов`язано скаржника надати суду докази надсилання копії скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юбі компані" в оригіналі.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/1573/16 від 19.05.2016 р. у зв`язку з перебуванням головуючого судді Куксова В.В. у відпустці для догляду за дитиною призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2285/16, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. розгляд справи призначено на 31.05.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р. розгляд справи було відкладено до 16.06.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юбі компані» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт» (далі - замовник) було укладено договір № СЖК-ЮБ/0315 на абонентське юридичне обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах України.

Згідно з п. 2.1 договору послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв тощо; розробка правової позиції на користь замовника, підготовка і подання документів та інформації необхідних у зв'язку з представництвом інтересів замовника; представництва інтересів замовника в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; особистої участі та представництва замовника в загальних, адміністративних та господарських судах України.

Як передбачено п. 2.2 договору, у разі необхідності надання послуг поза межами м. Києва співробітники виконавця направляються у відрядження за рахунок замовника.

В інтересах замовника, після письмового погодження із замовником і за його рахунок, виконавець може залучати для надання окремих видів послуг замовнику фахівців, які не є співробітниками виконавця (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору виконавець приступає до виконання своїх обов'язків після зарахування на поточний рахунок виконавця вартості юридичного обслуговування за місяць.

Згідно з п. 4.5 договору замовник зобов'язується вчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги виконавцю.

За послуги за п. 1.1 договору замовник сплачує виконавцю щомісячно винагороду в розмірі 16 666,67 грн., крім того ПДВ - 3 333,33 грн. Разом з ПДВ 20 000,00 грн (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору плюс додатково 15 (п'ятнадцять) відсотків від отриманої або належної до отримання замовником суми, якщо щодо замовника в результаті дій виконавця прийнято позитивне рішення суду та отриманий позитивний економічний ефект.

Платежі здійснюються замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після виставленого рахунку виконавцем і вважаються платежами з першого по останній календарний день розрахункового місяця (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 5.4 договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів авансовим платежем на поточний рахунок виконавця.

За послуги, передбачені п. 5.2 даного договору, оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок замовника в результаті набрання чинності рішення відповідного органу судової влади, або самостійного задоволення третьою стороною вимог замовника. Про факт надходження грошових коштів замовник зобов'язаний повідомити виконавця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту їх зарахування (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 9.1 договору приймання наданих послуг за цим договором оформляється щомісячно шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, що є невід'ємною частиною даного договору. Протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання акту замовник зобов'язаний надати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Строк дії договору 1 рік. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі затримки підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг більше ніж на п'ять робочих днів, акт направляється виконавцем на адресу замовника, зазначену в даному договорі поштовою кореспонденцією. Датою вручення акту замовнику є дата, яка відліковується з розрахунку на обіг листування відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» № 270 від 05.03.2009 р. та інформації, що зазначена на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в розділі «Довідкова інформація».

Згідно з п. 9.3 договору у випадку, якщо замовник протягом п'яти робочих днів від дня одержання акту приймання - передачі наданих послуг не надав виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від підписання акту, вважається що замовник надані послуг прийняв, претензії в нього до наданих послуг відсутні.

На виконання умов укладеного договору позивач направив на адресу відповідача акти та рахунки-фактури на абоненське юридичне обслуговування, а саме:

- акт № 2 від 30.04.2015 р. за квітень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 04105 від 01.04.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за квітень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 3 від 29.05.2015 р. за травень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 050517 від 01.05.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за травень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 4 від 30.06.2015 р. за червень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 060217 від 02.06.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за червень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 5 від 31.07.2015 р. за липень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 070117 від 01.07.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за липень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 6 від 31.08.2015 р. за серпень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 080314 від 03.08.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за серпень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 7 від 30.09.2015 р. за вересень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 090117 від 01.09.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за вересень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 8 від 30.10.2015 р. за жовтень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 100115 від 01.10.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за жовтень 2015 року на суму 20 000,00 грн.

- акт № 9 від 30.11.2015 р. за листопад 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 110215 від 02.11.2015 р. на абонентське юридичне обслуговування за листопад 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 10 від 31.12.2015 р. за грудень 2015 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру на абонентське юридичне обслуговування за грудень 2015 року на суму 20 000,00 грн;

- акт № 11 від 29.01.2016 р. за січень 2016 року на суму 20 000,00 грн та рахунок-фактуру № 010418 від 04.01.2016 р. на абонентське юридичне обслуговування за січень 2016 року на суму 20 000,00 грн.

Вищевказані акти були вручені відповідачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не підписані останнім.

При цьому, відповідачем також не було надано позивачу і мотивовану відмову від підписання актів, отже замовник надані послуг прийняв, претензії в нього до наданих послуг відсутні.

Таким чином, позивачем було надано послуг відповідачу за укладеним договором за період з квітня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 200 000,00 грн.

Відповідачем було сплачено позивачу за період з квітня 2015 року по січень 2016 року за укладеним договором договором 3 500,00 грн, зокрема:

- 1 500,00 грн платіжним дорученням № 922 від 12.01.2016 р.;

- 1 000,00 грн платіжним дорученням № 966 від 28.01.2016 р.;

- 1 000,00 грн. платіжним дорученням № 992 від 10.02.2016 р.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, розрахувався за надані послуги лише частково, сплативши позивачу 3 500,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 196 500,00 грн за період з квітня 2015 року по січень 2016 року.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було встановлено вище, відповідач прийняв без зауважень послуги надані позивачем за актами здачі-приймання наданих послуг за період з квітня 2015 року по січень 2016 року на суму 200 000,00 грн, однак оплатив їх лише частково на суму 3 500,00 грн, а строк оплати з урахуванням приписів п. 5.3 договору є таким, що настав.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 196 500,00 грн основного боргу за договором № СЖК-ЮБ/0315 на абонентське юридичне обслуговування від 02.03.2015 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2 294,80 грн 3% річних та 4 885,90 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При здійсненні перерахунку збитків від інфляції та 3% річних судом враховано п. 5.3 договору, згідно з яким платежі здійснюються замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після виставленого рахунку виконавцем і вважаються платежами з першого по останній календарний день розрахункового місяця.

Так, при здійснені розрахунку 3% річних позивачем не було враховано, що відповідачем в погашення заборгованості за грудень 2015 року в січні 2016 року було сплачено 3 500,00 грн трьома платежами, з урахуванням одного з яких на суму 1 500,00 грн 12.01.2016 р. станом на настання визначеного позивачем періоду для нарахування 3% річних за грудень 2015 року, а саме станом на 16.01.2016., заборгованість відповідача перед позивачем за актом за грудень 2015 року становила 18 500,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком місцевого суду, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у частково - у розмірі 2 267,83 грн, в той час як розмір інфляційних втрат заявлений позивачем є обґрунтованими, арифметично вірними та таким, що підлягає задоволенню у розмірі 4 885,90 грн.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 36 482,73 грн пені за період з квітня 2015 року по січень 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що замовник за прострочення термінів платежів відповідно до п. п. 5.1-5.5 договору сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Встановлено, що при здійснені розрахунку пені позивачем була допущена та сама помилка, що й при нарахуванні 3% річних, зокрема неправильно визначено суму заборгованості за грудень 2015 року.

Пеня нарахована позивачем відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 31 616,14 грн за період з квітня 2015 року по січень 2016 року, в іншій частині в розмірі 4 866,59 грн пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Доводи скаржника про те, що ним не були підписані акти виконаних робіт, а тому відсутні правові підстави для сплати заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з п. 9.3 договору у випадку, якщо замовник протягом п'яти робочих днів від одержання акту приймання-передачі наданих послуг не надав виконавцю підписаний акт, або мотивовану відмову від підписання акту, вважається, що замовник надані послуги прийняв, претензії в нього до наданих послуг відсутні.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору за період з квітня 2015 року по січень 2016 року позивач направив на адресу відповідача акти на абоненське юридичне обслуговування на загальну суму 200 000,00 грн.

Вказані акти були вручені відповідачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не підписані останнім.

Разом з цим, відповідачем також не було надано і мотивовану відмову від підписання актів, отже замовник надані послуг прийняв, претензії в нього до наданих послуг відсутні.

Таким чином, позивачем було надано послуг відповідачу за укладеним договором за період з квітня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 200 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Житло-Комфорт» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 р. у справі № 910/2285/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2285/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Є.Ю. Пономаренко