Постанова № 58809408, 30.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа№ 910/5985/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Бугаєнко М.Б., довіреність №615/22 від 09.09.2015,

відповідача: Сніжко В.Ю., довіреність №01/44-870Д від 01.02.2016,

Стос В.К., довіреність № 01/44-893Д від 02.06.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016

у справі №910/5985/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення заборгованості у розмірі 890 480 398 грн 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення заборгованості у розмірі 890 480 398 грн 06 коп., з яких: 756 769 668 грн 28 коп. основного боргу, 12 466 575 грн 46 коп. 3% річних, 100 334 969 грн 92 коп. інфляційних та 20 909 184 грн 40 коп. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення заборгованості у розмірі 890 480 398 грн 06 коп. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5985/16 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Центренерго" повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що обов'язок із доведення відсутності порушення алгоритму при проведенні розрахунків за куплену на ОРЕ електроенергію покладається саме на ДП "Енергоринок". Однак, на думку скаржника, відповідачем у справі не доведено дотримання алгоритму відрахування коштів з поточного рахунку ДП "Енергоринок" із спеціальним режимом використання на поточний рахунок ПАТ "Центренерго" за відпущену електричну енергію за грудень 2014 року - січень 2016 року.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5985/16 без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість. Також відповідач зазначив, що жодних доказів порушення останнім алгоритму розподілу коштів, з якими законодавець пов'язує відповідальність ДП "Енергоринок", матеріали справи не містять.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5985/16 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 30.06.2016.

30.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано письмове пояснення, в якому позивач просив долучити додаткові докази до матеріалів справи, а саме: копію рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 №908/329/16, та зазначив, що відповідно до вказаного рішення Господарський суд Запорізької області відхилив доводи АТ "Запоріжжяобленерго", що зобов'язання відповідача щодо сплати грошових коштів за куповану електричну енергію чітко обмежується наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання грошовими коштами, що відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії підлягають перерахуванню позивачу. Тобто, відповідач не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання. Таким чином, як зазначив позивач, при вирішенні спорів за позовами ДП "Енергоринок" господарські суди приходять до висновку про те, що в даних правовідносинах положення спеціального законодавства не є підставою для невиконання відповідачами вимог зобов'язального права, а також не є підставою для уникнення відповідальності за невиконання загальних вимог зобов'язального права. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду розглянувши пояснення та додаткові докази вирішила долучити копію рішення Господарського суду Запорізької області від 14.03.2016 №908/329/16 до матеріалів справи.

Також, 30.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Публічним акціонерним товариством "Центренерго" подано письмове клопотання, в якому позивач просив призначити у справі №910/5985/16 судово-бухгалтерську експертизу для з'ясування питання щодо дотримання відповідачем алгоритму оптового ринку електричної енергії під час перерахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на поточний рахунок ПАТ "Центренерго" за грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, серпень 2015 року, грудень 2015 року та січень 2016 року, що, на його думку, потребує спеціальних знань.

В судове засідання, яке відбулось 30.06.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Головуючим ставилось на обговорення подане позивачем клопотання про призначення експертизи у справі №910/5985/16.

Представник позивача (апелянта) підтримав заявлене ним клопотання про призначення експертизи у справі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки доказів на підтвердження наявності обставин для проведення судово-бухгалтерської експертизи апелянтом не надано. Крім того, встановлення факту порушення або факту дотримання відповідачем алгоритму розрахунків за куплену електроенергію належить до компетенції суду, а тому вирішення вказаного питання не потребує спеціальних знань.

За таких обставин, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству "Центренерго" у задоволенні зазначеного клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2016, підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та просив апеляційний господарський суд її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2016, просив апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.1999 між Державним підприємством Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Державне підприємство "Енергоринок", та Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" було укладено Договір №71/01-ЕР, відповідно до п. 1.1. якого ВАТ продає, НЕК купує електроенергію та здійснює її оплату відповідно до умов Договору.

У відповідності до п.2.3 Договору, ціна за електроенергію, яку ВАТ продає НЕК, визначається згідно з Правилами ОРЕ, та затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ), яка приймається Сторонами до виконання та окремим доповненням до Договору не фіксується.

Розрахунок за куплену НЕК електроенергію, відповідно до п.4.1. Договору, здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАТ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чиним законодавством.

Згідно з п.4.2. Договору платежі за фактично продану ВАТ електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України, яка є додатком до ДЧОРЕ.

Пунктом 8.5. Договору визначено, що Договір укладено на термін з 07.09.1999 до 07.09.2000 і може бути розірвано відповідно до чинного законодавства. Термін дії Договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із Сторін Договору не надіслала іншій Стороні письмового повідомлення про намір його розірвати за місяць до закінчення терміну дії Договору.

Додатковими угодами до Договору №71/01-ЕР від 07.09.1999 Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (далі - ГК) надало згоду Державному підприємству "Енергоринок" (далі - ДПЕ) на утримання коштів, що отримає ГК згідно з п. 1 цієї угоди, з коштів, нарахованих ГК відповідно до алгоритму розподілу коштів у визначений період.

У випадку прийняття з іншими умовами, ніж викладені в пунктах 1, 2, 3, 4 Угоди, НКРЕ відповідних постанов щодо перерахування коштів, які стосуються пунктів 1, 2, 3, 4 цієї Угоди, Сторонни укладають іншу угоду, яка відповідає нормам, викладеним у відповідних постановах НКРЕ.

Позивач на виконання умов Договору №71/01-ЕР від 07.09.1999 у період грудень 2014 року - січень 2016 року поставив електроенергію, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії, однак не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі.

Також, на виконання умов Договору №71/01-ЕР від 07.09.1999 позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату.

19.02.2016 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про здійснення оплати за Договором, у відповідь на яку відповідач листом від 04.03.2016 відхилив вказану претензію.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, у Державного підприємства "Енергоринок" утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в розмірі 756 769 668 грн 28 коп.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач просив суд стягнути з Державного підприємства "Енергоринок" 3% річних у розмірі 12 466 575 грн 46 коп., інфляційні у розмірі 100 334 969 грн 92 коп. та пеню у розмірі 20 909 184 грн 40 коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго", місцевий господарський суд виходив з наступного.

Внаслідок укладення Договору №71/01-ЕР від 07.09.1999 між сторонами у справі, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної строни виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору №71/01-ЕР від 07.09.1999 у період грудень 2014 року - січень 2016 року поставив електроенергію, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії, які оформлені належним чином, підписані в добровільному порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень і заперечень, однак відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі.

Судом першої інстанції було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №71/01-ЕР від 07.09.1999 станом на 01.03.2016 становить 600 278 503 грн 52 коп., що підтверджується Актом звірки розрахунків ДП "Енергоринок" з Публічним акціонерним товариством "Центренерго", який оформлений належним чином, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 №755 визначено, що Державне підприємство "Енергоринок" є оптовим постачальником електричної енергії, на нього покладено здійснення функцій розпорядника системи розрахунків та розпорядника коштів оптового ринку електроенергії, які передбачені ДЧОРЕ.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 №575/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (преамбула Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002 справа №1-7/2002 (справа про електроенергетику) електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про електроенергетику", купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17-3 цього Закону, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. Порядок купівлі та розрахунків за електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17-3 цього Закону, оптовим ринком електричної енергії України, а також порядок обліку такої електроенергії затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Енергопостачальники зобов'язані купувати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, у випадках, обсягах та за цінами, визначеними цією статтею.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін (частини 1, 4, 5, 8, 9 статті 15). Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.

Статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" визначено особливий порядок розрахунків на оптовому ринку електричної енергії - для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичногокомплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості.

Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, зокрема, виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку підприємством, що здійснює передачу електричної енергії, та всіма підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії, перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптового постачальника електричної енергії для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", перераховуються згідно з окремими алгоритмами оптового ринку електричної енергії, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання підприємству, що здійснює передачу електричної енергії, та підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії, є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та підприємствами, що здійснюють передачу або розподіл електричної енергії.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.

Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягає в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснюється уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України "Про електроенергетику", алгоритм розподілу коштів, який встановлюється НКРЕ України, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі і до таких рахунків ДП "Енергоринок".

Отже, як було встановлено судом першої інстанції, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Підприємства є не договірною умовою, а законодавчим приписом. Отже, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача, який є в одній особі покупцем і продавцем електричної енергії, використовуються для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, порядок яких визначений, зокрема, шляхом застосування алгоритму.

Відповідно до п. 4.2 Договору платежі за фактично продану ВАТ електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України, яка є додатком до ДЧОРЕ.

Крім того, підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 та пунктом 8.6 Договору між членами оптового ринку електричної енергії встановлено, що на період дії договору ДПЕ (або Компетентна третя сторона), якщо його призначення не припиняється радою оптового ринку електричної енергії відповідно до підпункту 6.6.2 пункту 6.6 виконує функції розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії та має, зокрема, такі обов'язки та зобов'язання: дотримання Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України.

Розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено в Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку.

Положеннями пункту 19.3 "в" ДЧОРЕ визначено, що зобов'язання ДПЕ стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до положень цього Договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку.

Згідно абзацу 6 частини 12 статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог, зокрема, у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством "Енергоринок" були переховані грошові кошти за електричну енергію виробникам та іншим учасникам ОРЕ за спірний період, зокрема, і Публічному акціонерному товариству "Центренерго", що підтверджується довідками про перерахування коштів за електричну енергію виробникам та іншим учасникам ОРЕ за грудень 2014 року - січень 2016 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення ним прав позивача на одержання коштів за продану у період з грудня 2014 року по січень 2016 року електроенергію.

Крім того, суд відзначає, що Державне підприємство "Енергоринок" в своїй діяльності не вправі підміняти уповноважений державний орган та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення суми основного боргу за Договором №71/01-ЕР від 07.09.1999 у розмірі 756 769 668 грн 28 коп. належить відмовити з підстав їх недоведеності.

Крім суми основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12 466 575 грн 46 коп., інфляційні в розмірі 100 334 969 грн 92 коп. та пеню у розмірі 20 909 184 грн 40 коп.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Енергоринок" в частині стягнення заборгованості у розмірі 756 769 668 грн 28 коп., оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за Договором №71/01-ЕР від 07.09.1999, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 466 575 грн 46 коп., інфляційних в розмірі 100 334 969 грн 92 коп., пені у розмірі 20 909 184 грн 40 коп. також не підлягають задоволенню як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого судом було відмовлено.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення заборгованості у розмірі 890 480 398 грн 06 коп. в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5985/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі №910/5985/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/5985/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран