Постанова № 58809401, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/12640/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Сітайло Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Кича Д.О. - представник, дов. б/н від 03.02.2016;

від відповідача: Свіщ О.А. - представник, дов. № 29/06/4 від 29.06.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2016

у справі № 910/12640/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД"

про виконання обов'язку в натурі

Розпорядженням Начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 № 09-52/2303/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12640/15.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.06.2016 визначено наступний склад колегії суддів: Ропій Л.М. - головуючий суддя, Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 910/12640/15 колегією суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий, Рябухи В.І., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" прийнято до провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 розгляд справи № 910/12640/15 відкладено на 29.06.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/12640/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що на виконання зобов'язань за договором № 1140 позивачем здійснено оплату виставленого відповідачем рахунку № 2552, на уточнюючі запитання суду сторонами підтверджено, що поставка та оплати продукції здійснювалась за укладеним між сторонами договором № 1140 від 20.03.2014, а зазначення в накладній договору № 119 від 22.02.2011 є технічною помилкою бази даних; судом не встановлено укладення між сторонами договору від 22.02.2011 № 119, натомість суду підтверджено, що спірні правовідносини між сторонами виникли саме за договором № 1140 від 20.03.2014; оскільки судом встановлено, що відпуск нафтопродуктів здійснюється за наявними у позивачами обліковими картками (талонами), умовами договору передбачено, що облікові картки не поновлюються, договором не передбачено обов'язку відповідача здійснювати відпуск нафтопродуктів за відсутності карток у разі їх викрадення, видачу нових карток чи повернення позивачу коштів, які сплачені за нафтопродукти у такому випадку, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів того, що викрадені картки не були реалізовані, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у відповідача здійснити поставку нафтопродуктів; надані позивачем рішення інших судових справ не стосуються предмета спору у даній справі, а обставини, на яких ґрунтується рішення суддів у інших справах, пов'язані з оцінкою доказів, з якими суд не зв'язаний в даній справі в силу вимог ст.43 ГПК України.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/12640/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник наголошує на тому, що предметом договору № 1140 є купівля-продаж нафтопродуктів, відповідно, об'єктом купівлі-продажу є саме нафтопродукти (продукція), а не облікові картки (талони), які слугують для підтвердження права на паливо лише при його отриманні безпосередньо на АЗС, тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем у повному обсязі виконано умови договору, є безпідставним.

На думку скаржника, передача позивачеві талонів не може свідчити про повне виконання умов договору, оскільки зазначені талони є лише засобом для кінцевого відпуску продукції, шляхом їх обміну безпосередньо на АЗС; судом не враховано письмові докази - листи № 15/12 від 15.12.2014, № 19/08-14 від 19.08.2014.

Скаржник звертає увагу на те, що пояснення відповідача про відсутність власних АЗС, те, що відповідач не є підприємцем - покупцем і здійснює лише продаж талонів, не підтверджені належними доказами, тому висновки суду першої інстанції, що ґрунтуються на таких поясненнях, є безпідставними.

Посилаючись на положення п.16.3 Інструкції, скаржник стверджує, що саме відповідач володіє інформацією про те, чи будь-ким отримано паливо за талонами, разом із тим, відповідач не надав доказів того, що власність позивача (паливо) було отримано іншими особами, або з інших причин не може бути передано позивачу. Також, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не посприяв позивачеві в отриманні інформації про те, що талони не були реалізовані.

Скаржник вказує на те, що, видавши позивачеві видаткову накладну № 3104 від 08.08.2014, а також талони на отримання нафтопродуктів, відповідач підтвердив той факт, що позивач володіє правом власності на відповідні нафтопродукти і, відповідно, має право на їх безперешкодне цілодобове отримання, проте відповідач не визнає свого обов'язку забезпечити отримання позивачем придбаних нафтопродуктів, тобто неправомірно обмежує позивача у здійсненні права власності щодо належного позивачеві майна.

На думку скаржника, приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції порушені норми, передбачені ст.ст.319, 321 ЦК України та не враховано того, що позивач не мав можливості отримати товар способом, передбаченим у договорі № 1140 з причин, що від нього не залежали, що прямо передбачено умовами договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на ті обставини, що апеляційна скарга не містить доказів того, що втрачені (викрадені) облікові картки-талони не були реалізовані позивачем або іншою особою, а умовами договору не передбачено обов'язку відповідача здійснювати блокування талонів або вести облік реалізованих позивачем облікових карток-талонів; що блокування викрадених талонів відповідачем технічно неможливе, оскільки провести блокування талонів теоретично можливе лише власником (емітентом) облікових карток-талонів, який є водночас власником мережі АЗС; частина облікових карток-талонів була придбана відповідачем у постачальника паливних карток ТМ "WOG" - ТОВ "ТРТ Компані", яке в свою чергу є підприємством посередником; частина викрадених талонів була торгової марки "Рось" - власник ТОВ "Карт-Ойл ЛТД", але у відповідача немає власних АЗС, тому процес блокування таких паливних карток-талонів також на практиці неможливий.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подана позовна заява, у якій позивач просив зобов'язати відповідача поставити позивачу нафтопродукти за договором № 1140 від 20.03.2014, визначені накладною № 3104 від 08.08.2014, за виключенням вже поставлених; у разі відмови відповідачем виконати умови договору в натурі, стягнути з нього грошові кошти за непоставлені нафтопродукти, з урахуванням індексаційних втрат та 3% відсотків за користування чужими коштами в сумі 298 098,86 грн. (218 697,61 грн.+74 565,95 грн.+4 835,31 грн.), судовий збір.

05.06.2015 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про уточнення предмету спору, у якій позивач просив позовні вимоги у справі № 910/12640/15 розглядати в наступній редакції: стягнути з відповідача грошові кошти за непоставлені нафтопродукти з урахуванням індексаційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами в сумі 298 098,86 грн. (218 697,61 грн.+74 565,95 грн.+4 835,31 грн.), судовий збір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12640/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, у задоволенні позову позивача до відповідача про стягнення 298 098,86 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 у справі № 910/12640/15 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 910/12640/15 скасовано, справу № 910/12640/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2016 у справі № 910/12640/15 вказано, що судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини наявності між сторонами інших договірних відносин, за яким саме договором (чи від 22.02.2011 № 119, чи від 20.03.2014 № 1140) здійснювалась поставка нафтопродуктів за видатковою накладною від 08.08.2014 № 3104; не усунуті судами попередніх інстанції розбіжності у поясненнях відповідача щодо можливості здійснити блокування талонів, про викрадення яких повідомив позивач; місцевим господарським судом, прийнявши заяву про уточнення предмету спору, не визначено її характеру; договір від 20.02.2011 № 119 судами не досліджувався; не з'ясованим залишилось питання щодо наявності чи відсутності у позивача як у власника переданого за накладною пального права вимагати його повернення, що, знову ж таки, вимагає визначення правильності обраного позивачем способу захисту.

Статтею 111-12 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

18.02.2016 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмета позову.

22.02.2016 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмета позову, у якій позивач просив зобов'язати відповідача поставити позивачу наступні нафтопродукти: дизельне паливо W в кількості 5 810 літрів, бензин Мустанг 92 в кількості 3 000 літрів, бензин А-95 (економ) в кількості 900 літрів, бензин А-95 в кількості 2 000 літрів, дизельне пальне в кількості 3 000 літрів, бензин А-95 (преміум) в кількості 500 літрів; судові витрати покласти на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем заяви про зміну предмета позову є ідентичними, подана заява про зміну предмета позову відповідає ст.22 ГПК України, тому підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.03.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір №1140 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно із п.п.1.1, 1.2 якого відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач, за договором покупець, прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме, нафтопродукти відпускних облікових картках відповідно до умов цього договору; термін дії відпускних облікових карток-талонів становить від одного до трьох календарних місяців з моменту їх отримання покупцем; кількість, найменування та ціна продукції вказується в видатковій накладній, рахунку-фактурі на оплату, який видається постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 договору № 1140 умови розрахунків - передоплата; покупець зобов'язується оплатити 100% вартості продукції, зазначеної в рахунку-фактурі на оплату, до моменту поставки продукції протягом 1-го банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури; остаточні розрахунки сторін за даним договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі накладної або акту прийому-передачі продукції.

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору № 1140 нафтопродукти постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки; відпускні облікові картки видаються покупцю постачальником після оплати вартості нафтопродуктів відповідно до наданого рахунку-фактури на підставі довіреності встановленого зразка.

В п.п.4.2.2 - 4.2.4 договору № 1140 сторони погодили умови про те, що постачальник зобов'язується надавати покупцю відпускні облікові картки відразу після оплати покупцем вартості продукції, забезпечити цілодобову заправку автомобілів покупця, включаючи суботу, неділю та святкові дні; забезпечити заправку автомобілів покупця після закінчення строку дії договору по відпускних облікових картках, якщо вони були оплачені покупцем, але залишились нереалізованими.

Відповідно до п.8.3 договору № 1140 у разі втрати покупцем облікових карток або їх значного пошкодження, такі облікові картки не поновлюються.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 2552 від 05.08.2014 нафтопродуктів на загальну суму з ПДВ - 220 975,01 грн., з посиланням на договір № 119 від 22.02.2011.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що рахунок № 2552 від 05.08.2014 фактично виставлено на оплату нафтопродуктів згідно із договором № 1140 від 20.03.2014, а зазначення у цьому рахунку договору № 119 від 22.02.2011 є технічною помилкою.

Як свідчить витяг із особового рахунку позивача, останнім перераховано відповідачу за платіжним документом № 10522 від 06.08.2014 кошти у розмірі 220 975,01 грн. згідно із рахунком № 2552 від 05.08.2014.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної № 3104 від 08.08.2014, відповідачем передано, а позивачем одержано через представника, нафтопродукти на загальну суму з ПДВ 220 975,01 грн. Однак, як свідчить листування між сторонами: лист позивача від 29.10.2014 № 7-20 та лист відповідача № 15/12 від 15.12.2014, фактично, відповідачем було передано, а позивачем одержано облікові картки-талони відповідно до договору № 1140.

У матеріалах справи наявна копія листа позивача, адресованого відповідачу, з проханням заблокувати отримані 08.08.2014 талони, які були викрадені із сейфа, щоб унеможливити їх подальше використання та надати інформацію про можливі заправки по цих талонах для передачі даних в органи міліції, яка розслідує крадіжку (а.с.20,1т.).

Відповідачем направлено лист від 11.08.2014 за № 1619 на адресу ТОВ "ТРТ Компані" із проханням заблокувати талони на дизпаливо, бензин А-92 Мустанг та бензин А-95 економ, отримані відповідачем 08.08.2014; номери талонів додаються.

В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу нафтопродуктів за допомогою штрих-карток № Т 21/11/01 від 21.11.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРТ Компані", за цим договором продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД", за договором покупцем. У п.п.3.2, 3.3 договору № Т 21/11/01 надано визначення картки на пальне та порядок відпуску пального за карткою; погоджено, що товар постачається покупцю почастково (товарними партіями) на умовах - FCA завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) продавця; перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору; протягом дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку, що є невід'ємною частиною даного договору.

Листом від 29.10.2014 за № 7-20 позивачем повідомлено позивачу про те, що у період з 08.08.2014 по 10.08.2014 невідомі особи проникли в адміністративне приміщення позивача та зламавши замки в сейфі, викрали талони; слідчим відділом Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області по факту крадіжки було відкрито кримінальне провадження № 12014110200002473; у листі позивач просив повернути вартість талонів, термін яких закінчився 08.10.2014 та надавати інформацію про можливі способи реалізації талонів, зазначених у цьому листі.

Відповідач у листі від 15.12.2014 за № 15/12 повідомив, зокрема, що 11.08.2014 на підставі листа позивача та з метою недопущення можливих збитків позивачу, було здійснено блокування викрадених облікових карток-талонів, що фактично не є поверненням або заміною наявних талонів, оскільки відповідно до умов договору № 1140 можлива лише заміна наявних у покупця облікових карток-талонів і у разі закінчення їх терміну дії.

У матеріалах справи наявний витяг з кримінального провадження № 12014110200002473, орган досудового розслідування: Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області. Також наявна копія повідомлення відповідача листом від 19.08.2014 № 19/08-14 СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області про те, що викрадені талони заблоковані, але не зняті з обігу та не повернені до центрального офісу компанії, тому надання запитуваної інформації на даний час є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено в ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ч.1 ст.691, ч.1 ст.693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу; якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором № 1140 сторони погодили умови про те, що нафтопродукти за цим договором постачаються після пред'явлення відпускної облікової картки (п.3.1); відпускні облікові картки надаються відповідачем позивачу після оплати вартості продукції (п.4.2.2).

Як встановлено в п.п. 3, 10.3.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказами Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціою обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому; форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона; при цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери; заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Відповідачем виконано свій обов'язок згідно із договором № 1140 щодо надання позивачу відпускних облікових карток-талонів, що підтверджується видатковою накладною № 3104 від 08.08.2014 та листуванням між сторонами, а позивач не пред'явив відпускних облікових карток-талонів перед одержанням нафтопродуктів.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту; у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, згідно із умовами договору № 1140 у відповідача відсутній обов'язок забезпечити цілодобову заправку автомобілів позивача, передбачений п.п.4.2.3 - 4.2.4 договору № 1140, оскільки позивачем не пред'явлено відпускні облікові картки на заправку автомобілів.

Слід зазначити, що договірним обов'язком відповідача, відповідно до визначеного сторонами предмету договору № 1140, є обов'язок поставити саме нафтопродукти відпускних облікових карток (п.1.1).

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем матеріалами справи не доведено того, що за викраденими у нього відпускними обліковими картками не були відпущені нафтопродукти.

Оскільки договором № 1140 не покладено на відповідача обов'язок контролювати відпуск нафтопродуктів, то тягар доказування зазначеної обставини покладається на позивача.

Статтею 38 ГПК України встановлено вимоги щодо змісту клопотання сторони про витребування господарським судом доказів у разі неможливості самостійно надати докази.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було подано клопотання до суду першої інстанції про витребування доказів, яке відповідає вимогам ст. 38 ГПК України.

Твердження скаржника про наявність у відповідача інформації про те, чи будь-ким отримано паливо за талонами з посиланням на п. 16.3 Інструкції, безпідставне, оскільки п. 16.3 Інструкції врегульовано облік нафтопродуктів на АЗС, проте, позивач матеріалами справи не довів тієї обставини, що одержані ним відпускні облікові картки-талони, які були у подальшому викрадені, були підставою для заправки автомобілів виключно лише на АЗС, які належать відповідачу.

Як вже зазначалось, умовою одержання позивачем пального відповідно до умов договору № 1140 є постачання пального відповідачем шляхом заправки автомобілів позивача на АЗС після пред'явлення відпускної облікової картки-талона, отже, у момент одержання позивачем від відповідача відпускних облікових карток-талонів - 08.08.2014, ще не настав момент переходу права власності на пальне до позивача, а відповідно до нормативно закріпленого визначення, придбаний талон лише підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту, тому відсутні підстави для посилання на порушення норм ст.ст. 319, 321 ЦК України.

Слід також зазначити про те, що сторонами у договорі № 1140 передбачено умову про те, що у разі втрати покупцем облікових карток або їх значного пошкодження, такі облікові картки не поновлюються (п.8.3).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не є такими, що відповідають нормам законодавства та матеріалам справи.

Переглянувши справу за правилами розгляду у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України, повторно розглянувши справу за наявними у справі доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/12640/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/12640/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Л.Г. Сітайло