Постанова № 58809355, 04.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 910/24632/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Кузора А.В., довіреність №3 від 04.01.2016;

від відповідача - Пономаренко В.М., довіреність № б/н від 01.02.2016, Жук О.Б., довіреність № б/н від 10.12.2014,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/24632/15 (суддя Пригунова А.Б.) за позовом комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про виселення.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про виселення із зайнятих приміщень по вул. Петра Запорожця, 26.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/24632/15 позов задоволено повністю.

При ухваленні зазначеного рішення суд дійшов висновку про те, що оскільки орендодавець заперечував щодо поновлення договору на новий строк, вказаний договір припинив свою дію, а отже відповідач зобов'язаний повернути об'єкт оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/24632/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що позивачем не було дотримано трьохмісячного строку для повідомлення відповідача про необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 04.07.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Поліклінікою № 1 Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та ТОВ "Діамед" (орендар) 06.04.2006 укладено договір оренди (зареєстрований 06.04.2006 за №1894/8) приміщення загальною площею 53,00 кв.м. під аптечний пункт за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26, на умовах якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16.03.2006 за № 214/3305 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для використання під аптечний пункт.

Відповідно до п. 10 договору він вступає в силу після реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації та підписання сторонами тексту договору. Термін дії договору встановлюється до 05.04.2007.

Рішенням Київської міської ради № 733/6969 від 01.12.2011 реорганізовано поліклініку № 1 Дніпровського району м. Києва шляхом перетворення її в комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва". Майно реорганізованої поліклініки № 1 Дніпровського району м. Києва закріплено на праві оперативного управління за комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва".

Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва прийнято в оперативне управління майно реорганізованої поліклініки № 1 Дніпровського району м.Києва за актом прийому-передачі основних засобів від 09.04.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 910/17902/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014, визнано укладеною додаткову угоду від № 13.06.2012 до договору оренди майна № 1894/8 від 06.04.2006 щодо терміну дії договору, який встановлюється до 12.06.2015.

У грудні 2014 року ТОВ "Діамед" звернулось до Дніпровської районної у місті Києві адміністрації з пропозицією переукласти договір оренди нежитлового приміщення на вул. Петра Запорожця, 26 та підписати договір про внесення змін до договору оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006 в частині зміни орендодавця, в частині орендної плати та в частині продовження строку дії договору.

Вказані пропозиції були відхилені Дніпровською районною у місті Києві адміністрацією, про що повідомлено сторін договору листом від 15.01.2015, а пакет документів скеровано Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва для здійснення організаційно-правових заходів відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 за № 34/6250, яким закріплені повноваження комунальних підприємств виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Листами від 01.04.2015, 18.05.2015, 09.06.2015, 02.07.2015 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва повідомляло ТОВ "Діамед", що не буде продовжувати договір оренди та вимагало повернути майно після закінчення строку дії договору.

Листом від 26.06.2015 за № 5809/26/2/103 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до ТОВ "Діамед" з вимогою повернути об'єкт оренди за договором оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006.

Листом від 08.05.2015 за № 22 ТОВ "Діамед" заявлено Комунальному некомерційному підприємству "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва про намір продовжити орендні відносини та користування приміщенням на наступний термін на 2 роки 364 дні та направлено для підписання додаткову угоду № 4 від 13.06.2015 до договору оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006.

У своїй відповіді від 18.05.2015 за № 506/01-19 Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва відхилило пропозицію ТОВ "Діамед".

ТОВ "Діамед", посилаючись на те, що Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва ухиляється від підписання додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди приміщення №1894/8 від 06.04.2006 до 11.06.2018, звернулося до господарського суду з позовом про спонукання укласти додаткову угоду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/27238/15 (залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та Вищого господарського суду України від 16.06.2016) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, судами було встановлено, що у передбачений чинним законодавством строк, Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва повідомлено ТОВ "Діамед" про відсутність наміру продовжувати договір оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006, а тому відповідно строк дії договору оренди закінчився 12.06.2015.

Крім цього, судами зазначено, що оскільки ТОВ "Діамед" не довів існування обставин, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору, тому підстави для задоволення позову про зобов'язання укладення додаткової угоди від 13.06.2015 до договору оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006 відсутні.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справі №910/27238/15 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення наведеним судовим актом факту припинення дії договору 12.06.2015, вказана обставина не підлягає повторному доведенню.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення у зв'язку із припиненням дії договору оренди та запереченнями орендодавця проти його продовження.

Судом першої інстанції вказану вимогу визнано обґрунтованою та задоволено позов.

Колегія суддів вважає правильним вказаний висновок місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Договір від 06.04.2006 є договором оренди державного майна, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні положення містяться у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 10 договору термін його дії встановлюється до 05.04.2007.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі № 910/17902/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014, визнано укладеною додаткову угоду від № 13.06.2012 до договору оренди майна № 1894/8 від 06.04.2006 щодо терміну дії договору, який встановлюється до 12.06.2015.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини другої якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слідує, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (ч. 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Орендодавцем на адресу відповідача до закінчення строку дії договору направлено листи від 01.04.2015 № 341/01-19, від 18.05.2015 № 506/01-16 та від 09.06.2015 № 588/01-31, які були отримані орендарем (що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення) про відсутність наміру продовжувати договір оренди та необхідність повернути об'єкт оренди.

Так, листом від 01.04.2015 № 341/01-19 позивач повідомив відповідача про проведення реорганізації в структурі Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва та здійснення перерозподілу дорослого та дитячого населення у зв'язку з чим у орендодавця виникла потреба в додаткових приміщеннях для власного користування.

Окрім вказаних листів, направлених відповідачу до закінчення строку дії договору, позивачем також 02.07.2015 було надіслано орендарю листа № 660/01-19 з повідомленням про припинення дії договору та необхідністю повернення орендованого приміщення.

Вказаний лист отримано відповідачем 09.07.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, направлення даного листа було здійснено орендодавцем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як цього вимагають положення ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи наявність заперечень орендодавця - комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району міста Києва" щодо поновлення договору на новий строк, договір оренди майна № 1894/8 від 06.04.2006 припинив свою дію 12.06.2015.

Слід також зазначити, що свою волю до непродовження строку дії договору виразив не лише орендодавець, а і Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, яка викладена в листі від 26.06.2015 №5809/26/2/103 (а.с.100), засвідченому належним чином (зворотна сторінка а.с.111).

Як вже було зазначено, обставини щодо припинення дії договору 12.06.2015 та його не поновлення на новий строк є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

Отже, з огляду на це заперечення апелянта проти припинення дії договору колегією суддів не приймаються.

Так, в контексті преюдиціальності вказаних вище обставин доводи апелянта про те, що позивачем не було дотримано трьохмісячного строку для повідомлення відповідача про необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб, є необґрунтованими та не можуть спростувати факт припинення договору.

Як вже було зазначено, судами при розгляді справи № 910/27238/15 було встановлено, що волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується листами від 01.04.2015 № 341/01-19, від 18.05.2015 № 506/01-16 та від 09.06.2015 № 588/01-31, які були отриманий орендарем, тобто, відповідач, ще до закінчення дії договору оренди приміщення № 1894/8 від 06.04.2006 надіслав позивачу листи про відсутність наміру продовжувати договір оренди та необхідність передати приміщення після закінчення дії договору.

Правомірність такої відмови орендодавця від продовження строку дії договору як і факт припинення його дії були встановлені судом у справі № 910/27238/15.

Разом з тим, крім преюдиціальності факту припинення дії договору суд, вважає за доцільне навести наступне обґрунтування відхилення доводів апелянта щодо норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В частині 3 даної статті вказано, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, по-перше: правові наслідки неповідомлення у встановлений вказаними нормами строк визначені лише частиною 2 ст. 17 Закону. При цьому, у даному випадку, орендодавець однозначно виразив свою волю щодо не продовження строку дії договору у відповідності до ч. 2 даної статті. Отже, відсутні підстави незастосування вказаної норми та передбачених нею наслідків.

Так, оскільки орендодавець направив заяву орендарю щодо не продовження строку дії договору, то такий договір є припиненим. При цьому, норма ч. 3 ст. 17 Закону не містить інших правових наслідків і відповідно за будь яких обставин у суду відсутні правові підстави визнання договору продовженим.

По-друге: норми, викладені законодавцем в ч. 3 ст. 17 Закону в контексті переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін.

При цьому, слід навести викладене у п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Так, в даному пункті зазначено, що статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Очевидно, що укладення договору оренди на новий строк за наявності у орендаря переважного права це окрема процедура, яка в жодному разі не може тлумачитися як автоматичне продовження договору на той же строк і на тих же умовах, що в свою чергу здійснюється без укладення нового договору та передбачено ч. 2 ст. 17 Закону.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Згідно (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 5 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору оренди Орендар зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцю.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу орендованого майна до суду не надав.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлення обставин невиконання відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна після спливу строку дії Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого майна.

При цьому, доводи апелянта жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/24632/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/24632/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко