Постанова № 58809297, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/21718/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Швед Я.О. - дов. № 37 від 26.01.2016р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: ОСОБА_3 - дов. № 062/02/07-24 від 04.01.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р.

у справі № 910/21718/15 (головуючий суддя Полякова К.В., судді

Маринченко Я.В., Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської місткої державної

адміністрації)

про розірвання договору та виселення з орендованого майна

В судовому засіданні 29.06.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015р. Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 29.02.2008р. № 182-Упр(ДВ)- 08; виселення з орендованого майна, а саме з частини переходу загальною площею 25,3 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Дорогожичі»; зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро «Дорогожичі».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 29.02.2008р. № 182-Упр(ДВ)- 08 у частині внесення орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. у справі №910/21718/15 позов задоволено повністю.

Розірвано Договір оренди №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008р., укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Дорогожичі", загальною площею 25,3 кв.м.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Дорогожичі", загальною площею 25,3 кв.м.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 3 654, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального (ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України) та матеріального права, без встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки Комунальне підприємство "Київський метрополітен" не наділене правами орендодавця спірного майна, а тому є неналежним позивачем у даній справі.

Апелянт наголошує на тому, що судом не було прийнято до уваги, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати у зв'язку з діями позивача по відключенню тимчасових споруд (кіосків) відповідача від електроживлення.

Позивач унеможливив використання орендованого майна за цільовим призначенням, враховуючи технічні характеристики майна та вид діяльності орендаря, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості самостійно відновити електропостачання, оскільки відповідач не є ні споживачем, ні субспоживачем за договором постачання електричної енергії, а також не є власником електромереж.

На думку апелянта судом необґрунтовано зроблено висновок про наявність заборгованості та порушення відповідачем зобов'язання по сплаті оренди за договором оренди №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008р., не враховано, що розмір орендної плати необхідно здійснювати згідно рішення КМР від 22.09.2011р. №34/6250.

Крім того, зобов'язуючи відповідача демонтувати огороджуючі конструкції, суд вийшов за межі позовних вимог та необгрунтував таку необхідність.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 01.04.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено на 29.06.2016р.

24.06.2016р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зверненням відповідача до Київської міської ради із заявою щодо самовільного позбавлення відповідача права на оренду місць для торговельних кіосків у підземних переходах та інших приміщеннях біля станції метро.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2016р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві позивача на апеляційну скаргу.

Відповідач та його представник в судове засідання апеляційної інстанції 29.06.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Оскільки явка в судове засідання відповідача та його представника обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника на іншого представника, та неможливість з'явитись в судове засідання особисто або направити іншого представника, зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.02.2008р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (позивач, орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач, орендар за договором) укладено Договір оренди №182-Упр(ДВ)-08, відповідно п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 22.08.2007 №148/1982 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря; далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Дорогожичі", для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря, загальною площею 25,3 кв. м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 14.02.2008р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.12.2007р. становить 152 907,00 грн. (п. 2.2. договору).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 22.08.2007 №148/1982 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору становить 251,82 грн. за 1м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на лютий 2008 року складає 6 371, 13 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць і може бути змінений на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 3.4. договору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах, порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг.

Сума до відшкодування згідно з розрахунком (додаток № 2) на момент укладення договору складає 422,54 грн. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця.

Згідно п. 3.5. договору всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунку на лютий 2008 року складає 8 152,40 грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Сторони в п. 4.2. договору визначили обов'язок орендаря вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Згідно п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 22.08.2007 №148/1982 діє з 01.03.2008р. до 27.02.2009р. (один рік). Після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п.п. 9.1., 9.3. договору).

У пункті 9.6. договору сторони погодили, що договір може бути розірвано за погодженням сторін.

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 25,3 кв.м. та розташована за адресою: м. Київ, станція метро "Дорогожичі", що підтверджується Актом прийому-передачі майна в оренду від 01.03.2008р. (Додаток №1 до Договору №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008), який підписаний уповноваженою особою позивача та особисто відповідачем, а також скріплений печатками сторін (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 18).

В подальшому, між орендодавцем та орендарем укладалися додаткові угоди, відповідно до яких змінювалася сума за договором. Зокрема, 01.06.2009р. сторони договору підписали Додаткову угоду №515, якою п. 3.5. договору виклали в наступній редакції: "Всього сума за договором з урахуванням ПДВ (20%) з розрахунку на червень 2009 року складає 10 338,66 грн. за місяць".

Також, 28.09.2011р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду №327 згідно з якою, сторони домовились внести зміни до п. 9.1. Договору №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008, виклавши його в редакції: "Цей договір діє до 31 березня 2012 року включно".

Як зазначає позивач, у зв'язку із неналежним виконанням орендарем умов договору ним направлено на адресу відповідача претензію від 26.05.2015 №427-ПДД щодо сплати заборгованості за Договором оренди №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008 в сумі 37 532, 41 грн. за період з квітня 2015р. по травень 2015р.

Однак, відповідачем сума заборгованості сплачена так і не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою спірний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Сторони в п. 4.2. договору визначили обов'язок орендаря вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В абзаці 8 п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Як вбачається з претензії від 26.05.2015 №427-ПДД щодо сплати заборгованості за Договором оренди №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008р., надісланої відповідачеві 26.05.2015р. (а.с.25-27), заборгованість останнього за період з квітня 2015р. по травень 2015р. становила 37 532, 41 грн.

Із розрахунку заборгованості до спірного договору станом на 31.07.2015р., складеного позивачем (а.с. 24), вбачається також заборгованість відповідача і за червень 2015р. в сумі 20 433, 77 грн., 5 000 грн. з якої було сплачено відповідачем лише 30.07.2015р., та заборгованість за липень 2015р.. в розмірі 20 515, 50 грн., яка станом на 31.07.2015р. погашена не була.

Отже, з матеріалів справи вбачається не внесення відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд у спірному періоді (квітень, травень, червень 2015р.).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів протягом трьох місяців підряд підтверджується матеріалами справи і не спростований відповідачем, місцевий господарський суд вірно дійшов висновку про те, що відповідачем допущено порушення умов п. 4.2. договору №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008р.

При цьому, судом вірно не прийнято доводи відповідача щодо безпідставного застосування позивачем орендної ставки у розмірі 50% протягом всього терміну користування відповідачем нерухомим майном на станції метро "Дорогожичі", оскільки за умовами п. 3.11. договору оренди орендар має право звернутися до Київради з клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати. У той час, як ФОП ОСОБА_4 не надано ані доказів звернення до Київради з відповідним клопотанням, ані доказів розгляду такого клопотання органом місцевого самоврядування.

Безпідставними також є твердження відповідача (апелянта) про те, що нарахування орендної плати за договором оренди повинно здійснюватись за новою Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011, оскільки воно втратило чинність згідно рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сторони не погоджували зміну розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкту, що є комунальною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч.3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в ч. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011р. № 3-74гс11).

Виходячи з положень частини другої ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. №15-пр/2002 приписи ст. 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Згідно ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Як вбачається з матеріалів справи, мав місце факт не внесення відповідачем орендної плати за Договором протягом трьох місяців підряд (квітень, травень, червень 2015р.) у спірному періоді, а тому орендодавець скористався передбаченим законом правом відмовитися від договору оренди у зв'язку з несплатою відповідачем (орендарем) орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати систематично (в тому числі і протягом трьох місяців підряд) за спірний період, свідчить про позбавлення Орендодавця того, на що він розраховував при укладенні Договору (своєчасного і в повному обсязі отримання орендної плати).

Враховуючи той факт, що сплата орендних платежів є істотною умовою Договору, а судом встановлено, що відповідач вносив орендну плату не систематично (в тому числі не вносив протягом трьох місяців підряд), не в повному обсязі, що є нормативно та документально доведеним, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про розірвання Договору оренди №182-Упр(ДВ)-08 від 29.02.2008р.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача про виселення ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) ФОП ОСОБА_4, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Дорогожичі", загальною площею 25,3 кв.м., є обґрунтованими.

Як наслідок, вимоги КП "Київський метрополітен" про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоск), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Дорогожичі", загальною площею 25,3 кв.м., також правомірно задоволені судом.

При цьому доводи апелянта щодо виходу судом за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача демонтувати огороджуючі конструкції без обґрунтувань такої необхідності, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки викладення резолютивної частини рішення в цій частині в редакції суду спрямоване на можливість його подальшого виконання.

Згідно ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про належне виконання ним умов договору оренди.

Доводи відповідача про відсутність у КП "Київський метрополітен" права на розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, зокрема, повноваження на укладення договорів оренди такого майна, тощо, не грунтуються на матеріалах справи з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Так, на підставі Наказу №98 від 23.04.2003р. Головного управління комунальної власності м. Києва за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро "Либідська" (додаток № 2 до зазначеного наказу).

Пунктом 5.2 Статуту КП "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Оскільки предметом діяльності КП "Київський метрополітен" у відповідності до п. 3.2 Статуту є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, КП "Київський метрополітен" є належним позивачем у даній справі.

Доводи відповідача про відключення тимчасових споруд (кіосків) від електропостачання не впливають на підстави розірвання укладеного між сторонами договору оренди та необхідність звільнення відповідачем орендованого майна.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення судом принципів господарського процесу, ст. 4-2 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 01.02.2016р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. у справі №910/21718/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. у справі №910/21718/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21718/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко