Рішення № 58808737, 01.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2016 р.Справа № 916/1157/16

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ»

До відповідачів: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська»

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000»

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі довіреності від 04.05.2016р.

Від відповідача 1: не зявився;

Від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ: 04.05.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000» про стягнення 57336,71грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2016р. порушено провадження по справі № 916/1157/16, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 18.05.2016р. о 14:00.

01.07.2016р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» надійшло пояснення щодо оплати послуг за договором поставки від 03.03.2015р. №29-03/15.та письмові пояснення щодо доказів поставки товару.

Відповідачі у судові засідання не зявились, про причини відсутності не повідомили, відзиву на позовну заяву до суду не надали, право на захист не використали, хоч і повідомлялися про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена у спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.06.2016р. про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Враховуючи зазначене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 04.07.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

03.03.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (Покупець) було укладено Договір поставки № 29-03/15, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставити у власність Покупця продукцію виробничо- технічного призначення (далі - «Продукція») в асортименті, кількості, в строки, за ціною і якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору (п. 1.1. Договору № 29-03/15), а Покупець зобовязався прийняти та оплатити поставлену в його власність Продукцію на умовах даного Договору (п. 1.2. Договору № 29-03/15).

Як зазначає ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» позивачем було в повній мірі виконано умови Договору № 29-03/15 в частині поставки продукції, після чого у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» виник обовязок сплатити грошові кошти за товар який є предметом вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору № 29-03/15 розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90 (девяноста) календарних днів з дати поставки відповідної Продукції, якщо інший строк та порядок сплати не обговорений сторонами у Специфікаціях до цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того що сторони дійшли згоди щодо іншого строку оплати товару а тому у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» виник обовязок щодо сплати грошових коштів за поставлену продукцію після спливу 90 календарних днів.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» звертає увагу, що з боку Постачальника всі договірні зобовязання було виконано. Жодних претензій до Постачальника з боку Покупця не надходило.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» до цього часу було сплачено на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» лише 43897,21 гривень загального боргу. А тому, заборгованість Постачальника за Договором станом на дану звернення до суду складає - 51834,53 (пятдесят одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 53 копійки) гривень, що є порушенням умов Договору № 29-03/15 з боку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська».

Жодних причин та підстав щодо несвоєчасного виконання своїх зобовязань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» не повідомило.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 29-03/15 у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність в відповідності з діючим законодавством України.

Згідно п. 6.8. Договору № 29-03/15 у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Враховуючи встановлене п. 6.8. Договору № 29-03/15 обмеження нарахування пені у 5 % від вартості несплаченої поставки остаточно пеня за невиконані зобовязання за договором складає 2591,73 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст 625 ЦКУ ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» визначає суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

З метою забезпечення зобовязання 11.06.2015 року ТОВ «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» уклало з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000» (Поручитель) договір поруки № 11-06/15 відповідно до якого Поручитель поручився перед ТОВ «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» (кредитором боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська») за виконання боржником свого обов'язку за Договором поставки від 03.03.2015 г. № 29-03/15 у повному обсязі.

З урахуванням того, що відповідачі по справі не виконують взятих на себе обовязків передбачених умовами правочинів, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» звернулося до господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму. У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» виконало зобовязання за Договором № 29-03/15 що підтверджується видатковою накладною № 4 від 19.03.2015 р. на суму 31831,07 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 8 від 23.03.2015 р. на суму 8169,60 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 9 від 25.03.2015 р. на суму 720,00 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 10 від 25.03.2015 р. на суму 3697,98 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 11 від 26.03.2015 р. на суму 8049,60 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 12 від 27.03.2015 р. на суму 26940,06 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 13 від 27.03.2015 р. на суму 2733,78 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 14 від 27.04.2015 р. на суму 10200,00 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 15 від 05.05.2015 р. на суму 3389,65 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 95731,74 гривень (в т.ч. ПДВ) з дотриманням всіх вимого Договору № 29-03/15.

Продукцію Покупцем було прийнято, всі вищевказані видаткові накладні підписані Покупцем без жодних зауважень. Крім того, суд звертає увагу, що факт поставки також підтверджений відповідними податковими накладними які наявні у матеріалах справи, однак ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» безпідставно ухилилось від виконання умов Договору № 29-03/15 та не надало вмотивованої відмови від його виконання.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншими правовими актами, договором, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно пред'являються.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» відповідно до банківських виписок від 06.08.2015р., 21.08.2015р. та 11.09.2015р. частково розрахувалось за поставлений товар на суму 42657,18 грн. Відповідно сума основної заборгованості складає 53074,56грн, однак, враховуючи, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» було заявлено 51834,53 грн. суд не може вийти за рамки позовних вимог, а тому, у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» зобовязань по Договору № 29-03/15 з відповідача належить стягнути суму основної заборгованості у розмірі 51834,53грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум втрат коштів від інфляції та 3 % річних, суд дійшов висновку про те, що розрахунок здійснено з арифметичними помилками, а тому господарський суд Одеської області здійснив власний розрахунок, відповідно до якого стягненню підягає сума за період з 03.08.2015р. по 09.03.2016р. у розмірі 1757,94 грн. інфляційних збитків та 936,48 грн. трьох відсотків річних.

Сума пені, з урахуванням обмежень встановленими в п 6.8 Договору № 29-03/15 позивачем розрахована вірно та складає 2591,73грн.

Враховуючи те, що з метою забезпечення зобовязання 11.06.2015 року ТОВ «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» уклало з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000» (Поручитель) договір поруки № 11-06/15 відповідно до якого Поручитель поручився перед ТОВ «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» (кредитором боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська») за виконання боржником свого обов'язку за Договором поставки від 03.03.2015 г. № 29-03/15 у повному обсязі включаючи усі штафні санкції, а також те, що Договорм поруки встановлено, що у Поручителя виникає обовязок оплатити заборгованість Боржника з моменту письмової вимоги Кредитора, а директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000» вимогу отримано 07.08.2015р., суд доходить висновку про необхідність солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000»

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1378 грн. слід стягнути солдідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю»Агенція-2000» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ»

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85621, Донецька обл., Маріїнський р-н, с. Волчанка, вул. Нагорна, 1А, Код ЄДРПОУ:33959754) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агенція-2000» (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 6.64, кв. 47-а, Код ЄДРПОУ:30985577) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ІЛЛІЧІВЕЦЬ» (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Паркова, буд. 2/54-Н; Код ЄДРПОУ: 38363880, п/р № НОМЕР_1 у ПАТ «ПУМБ» м. Одеси, МФО 334851) суму основної заборгованості у розмірі 51834,53грн. інфляційні збитки у розмірі 1757,94грн.; три відсотки річних у розмірі 936,48грн. пені у розмірі 2591,73грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 06 липня 2016 р.

Суддя О.Ю. Оборотова