Рішення № 58808634, 01.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2016 р. Справа № 911/2300/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг», Київська область, м. Ірпінь

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №7-75/21 від 18.11.2015 р.);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» (далі-відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012р. та додаткових угод до нього, в частині своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, в звязку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом у сумі 53194,02 дол. США, що в національній валюті за курсом НБУ станом на 29.01.2015р. складає 844159,58 грн., з яких заборгованості за кредитом у розмірі 47056,00 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 5594,45 дол. США. В звязку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 5.2 договору нараховано відповідачу 543,57 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту. Також позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012р. між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдінг» було укладено договір іпотеки № 914-170212/І від 17.02.2012р., згідно умов якого відповідачем було передано в іпотеку позивачу: склад ПММ літер «Д2» площею 13,7 кв.м та будову центрального складу літер «В», добудову до центрального складу літер «Д,Д1» загальною площею 689,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, буд. 152. У звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору № 526-170212 від 17.02.2012р. відповідно до п. 3.1.2 договору іпотеки № 914-170212/І від 17.02.2012р. позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки; задовольнити вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012р. в розмірі 53194,02 дол. США за рахунок предмета іпотеки; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», яка буде визначена під час проведення виконавчих дій; до моменту реалізації предмета іпотеки у відповідності до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» передати його в управління на період до реалізації у порядку встановленому рішенням суду до ПАТ «Європейський газовий банк».

14.07.2015р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, у якому відповідач зазначив про те, що він заперечує проти позову в повному обсязі через безпідставно нараховані відсотки, штрафи, пеню та оцінку обєкту іпотеки. Відповідач наголошує на тому, що він не погоджується з оцінкою майна, зазначеною в п. 1.4 договору іпотеки № 914-170212/І від 17.02.2012р., яким передбачено заставну вартість майна на дату укладення договору у сумі 76562,50 грн., оскільки станом на сьогоднішній день ринкова вартість обєкту іпотеки збільшилась у порівнянні з 2012р. Тому, посилаючись на вищезазначене, відповідач просить суд задовольнити клопотання про проведення судової експертизи та призначити незалежну судову будівельно-технічну експертизу для того, щоб визначити ринкову вартість переданого в іпотеку майна.

31.07.2015р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та заперечення на позовні вимоги, у яких відповідач зазначає про необхідність проведення судової експертизи, посилаючись на той факт, що в матеріалах справи всупереч ст. 38 Закону України «Про іпотеку» відсутня згода сторін щодо оцінки обєкту іпотеки. Також відповідач заперечує проти необхідності передачі обєкту іпотеки в управління позивача, посилаючись на те, що останнім не наведено доводів щодо такої необхідності.

У судових засіданнях 14.07.2015р. та 28.07.2015р. було оголошено перерву до 28.07.2015р. та 03.08.2015р. відповідно.

У судових засіданнях 17.06.2015р., 14.07.2015р., 28.07.2015р. та 03.08.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 17.06.2015р. не з`явився, а у судових засіданнях 14.07.2015р., 28.07.2015р. та 03.08.2015р. проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у поясненнях та запереченні на позовні вимоги та підтримав клопотання про призначення експертизи.

Ухвалами господарського суду Київської області від 03.08.2015 р. у справі №911/2300/15 було призначено будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі №911/2300/15 на час проведення судової експертизи.

Матеріали справи були повернуті до господарського суду Київської області разом з супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що оскільки станом на 18.04.2016 р. попередня оплата за проведення експертизи не виконана, в звязку з чим у відповідності до пункту 1.13 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.07.2015 р. № 1350/5), ухвала від 03.08.2015 р. залишається без виконання.

Ухвалою суду від 16.06.2016 р. провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 01.07.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2016 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 року між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (далі-банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» (далі-позичальник) було укладено кредитний договір № 526-170212 (далі-договір), згідно п. 1.1. якого, в редакції договору про внесення змін до договору від 13.02.2013 року, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 38281,00 грн. та відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 47237,00 дол. США.

Відповідно до п. 1.3. договору, в редакції договору про внесення змін до договору від 10.02.2014 року, кредит надається на строк по 09 лютого 2015 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлений договором про внесення змін до договору або не визначений у відповідності до умов договору. У випадку звернення позичальника (заставодавця) або третьої особи з вимогою про дострокове повернення, перерахування (списання) або арешт суми (маси банківського металу) депозиту (вкладу) за договором, визначеним п. 2.1. договору, термін повернення кредиту, сплати процентів та комісії за договором встановлюється в день, що передує дню отримання банком відновлювальної письмової вимоги.

Згідно п. п. 1.4.1., 1.4.2. договору, в редакції договору про внесення змін до договору від 30.11.2012 року за користування кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.3. строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі:

18% річних за кредитні кошти в доларах США по 30.11.2012 року включно;

20% річних за кредитні кошти в доларах США з 01.12.2012 року;

25 % річних за кредитні кошти в національній валюті України.

При цьому за користування кредитними коштами понад строк, визначений в п. 1.3. Договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 40% річних в доларах США та 50% річних в національній валюті України.

Відповідно до п. 1.4.4. договору, в редакції договору про внесення змін до договору від 26.04.2012 року строк сплати процентів з першого по пяте число місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3. договору, в день дострокового погашення заборгованості, або в день дострокового розірвання договору.

Договором про внесення змін від 30.04.2013р. до кредитного договору № 526-170212 від 17.02.2012 сторони погодили строк сплати процентів по договору за квітень 2013 року по 05 червня 2013 року включно.

Згідно з п. 3.3. договору позичальник зобовязаний сплатити проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встанволеної п. 1.4.2 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за договором.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, відкривши відповідачу відкличну невідновлювальну кредитну лінію в межах якої надано 47237,00 дол. США, а відповідач у свою чергу свої зобовязання зі своєчасного повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами виконав неналежним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.05.2015 р., яке набрало законної сили, у справі №911/1301/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» про стягнення 53194,02 дол. США (що складає 1244422,98 грн. згідно офіційного курсу НБУ, що діяв на день подання позову) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» на користь публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» 47056,00 доларів США заборгованості по кредиту, 5594,45 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 543,57 доларів США пені.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 25.05.205 р. у справі №911/1301/15, заборгованість за відповідачем утворилась внаслідок невиконання ним умов договору № 526-170212 від 17.02.2012 р.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» зобовязань за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (далі іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» (далі іпотекодавець) 17.02.2012р. був укладений договір іпотеки № 914-170212/І (далі договір іпотеки), який забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 526-170212р. від 17.02.2012р., а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 38281,00 грн. на визначених кредитним договором умовах (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки іпотекодавець зобовязаний в строки, визначені кредитним договором, повернути іпотекодержателю кредит у розмірі фактичного залишку за кредитом, сплатити відсотки за користування ним у розмірі відповідно до умов кредитного договору, а також можливу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з п. 1.3 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є обєкт нерухомого майна: склад ПММ літер «Д2» площею 13,7 кв.м та будова центрального складу літер «В», добудова до центрального складу літер «Д,Д1» загальною площею 689,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, буд. 152. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідченого 17 лютого 2012 року за реєстровим № 316 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Зазначений обєкт розташований на земельній ділянці площею 18,5206 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210900000:01:030:0004.

Відповідно до п. 1.4 договору іпотеки за домовленістю сторін станом на дату укладання цього договору загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 76562,50 грн. На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця.

Згідно з п. 3.1.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання або часткового невиконання іпотекодавцем зобовязань за цим договором або за кредитним договором ( в тому числі по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору) звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування витрат на утримання заставленого майна, витрат, повязаних з предявленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, реалізацією предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням кредитного договору/або умов даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 5.4 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до п. 5.5.1 договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобовязань за цим договором або за кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок предмета іпотеки, за вибором іпотекодержателя в порядку, що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» - шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, або ст. 38 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві. В такому випадку це застереження у відповідності до ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодерджателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Згідно з п. 5.5.2 договору реалізація предмету іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначається шляхом його оцінки.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

28.03.2012р. між публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» був укладений договір про зміну договору іпотеки № 914-170212/І від 17.02.2012р. (далі-договір про зміну), який забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 526-170212 від 17.02.2012р., а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель відкриває іпотекодавцю невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітами 38281,00 грн. та 47237,00 дол. США.

Відповідно до п. 2 договору про зміну загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 2080891,00 грн. На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця.

Згідно з п. 3 договору про зміну всі інші умови основного договору залишаються без змін.

Відповідно до п. 5 договору цей договір про зміну є невід`ємною частиною основного договору.

Отже, п. 2 договору про зміну передбачено, що загальна заставна вартість предмету іпотеки складає 2080891,00 грн.

Як вже зазначалось, відповідач не виконав зобовязання щодо повернення кредитних коштів у звязку з чим позивач просить суд: звернути стягнення на предмет іпотеки; задовольнити вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012 р. в розмірі 53194,02 дол. США за рахунок предмета іпотеки; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», яка буде визначена під час проведення виконавчих дій; до моменту реалізації предмета іпотеки у відповідності до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» передати його в управління на період до реалізації у порядку встановленому рішенням суду до ПАТ «Європейський газовий банк».

Згідно з ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частинами 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, беручи до уваги встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, враховуючи передбачене чинним законодавством, іпотечним договором право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, суд дійшов висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012 р. в розмірі 53194,02 дол. США шляхом продажу на прилюдних торгах є обґрунтованою.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до пункту 4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року за № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи. У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 03.08.2015 р. було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо ринкової вартості переданого в іпотеку майна, а саме: складу ПММ літер «Д2» площею 13,7 кв.м та будови центрального складу літер «В», добудови до центрального складу літер «Д,Д1» загальною площею 689,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, буд. 152? Зазначений обєкт розташований на земельній ділянці площею 18,5206 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210900000:01:030:0004. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, було покладено на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні 03.08.2015 р. представник позивача заперечував проти призначення судової експертизи та в разі її призначення судом відмовлявся від її оплати.

На адресу суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 22068/15-43 про невиконання судової експертизи у звязку з неоплатою.

Враховуючи те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом визнано обґрунтованими, та те, що проведення експертизи у даній справі не виявляється за можливе, суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: склад ПММ літер «Д2» площею 13,7 кв.м та будова центрального складу літер «В», добудова до центрального складу літер «Д,Д1» загальною площею 689,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, буд. 152 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідченого 17 лютого 2012 року за реєстровим №316 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зазначений обєкт розташований на земельній ділянці площею 18,5206 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210900000:01:030:0004) в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» перед публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012 р., а саме: 47056,00 дол. США заборгованості по кредиту, 5594,45 дол. США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 543,57 дол. США пені має бути реалізоване шляхом проведення прилюдних торгів за ціною не нижчою, ніж 2080891,00 грн., з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено порядок визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, де серед інших, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення судової експертизи відповідач посилався на те, що відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки заставна вартість майна складена на дату укладення договору та складає 76562,50 грн., з якою відповідач не погоджувався, оскільки вважав її не актуальною і суттєво нижчою від ринкової вартості станом на день розгляду справи.

Проте, вказані доводи є помилковими, оскільки пунктом 1.4 договору в редакції договору про внесення змін до договору іпотеки № 914-170212/І від 28.03.2012 р. встановлено, що загальна вартість предмета іпотеки складає 2080891,00 грн.

Оскільки договір про внесення змін від 28.03.2012 р. до договору іпотеки № 914-170212/І підписано сторонами, суд вважає, що ціна продажу предмета іпотеки погоджена сторонами, а саме пунктом 1.4 договору іпотеки.

Також, позивач просить суд до моменту реалізації предмета іпотеки у відповідності до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки передати в управління позивача на період його реалізації у порядку встановленому рішенням суду.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Слід зазначити, що встановлена ст. 34 Закону України «Про іпотеку» можливість отримати іпотечне майно в управління на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем або за рішенням суду (після звернення стягнення на таке майно) за своєю правовою суттю є окремим додатковим способом захисту прав іпотекодержателя. Застосування такого способу має наслідком, зокрема, належне збереження і використання іпотечного майна для отримання доходів, які можуть бути спрямовані на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Такий спосіб захисту порушеного права узгоджується зі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, в даному випадку - саме ст. 34 Закону України «Про іпотеку».

В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 «Про судове рішення» зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Слід зазначити, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

Проте, позивачем ні в позовній заяві, ні в судових засіданнях, взагалі не наведено жодних обґрунтованих обставин необхідності передачі предмета іпотеки в управління позивача, у звязку з чим вказана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.11.2014 року № 121, яким вирішено розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та призначити уповноважену особу Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк».

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення позивача до суду), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, повязаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет» від 28.12.2014 № 80-VIII визначено, що станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ціною позову є 53194,02 дол. США (що складало 1121329,94 грн. згідно офіційного курсу НБУ, що діяв на день подання позову 02.06.2015 р.), отже розмір судового збору становить 22426,60 грн.

За змістом пункту 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача в частині задоволення позовних вимог та стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, 1, код 37819184) перед публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, пр. Московський, 16, код 34693790) за кредитним договором № 526-170212 від 17.02.2012 р., а саме: 47056 (сорок сім тисяч пятдесят шість) доларів 00 центів США заборгованості по кредиту, 5594 (пять тисяч пятсот девяносто чотири) долара 45 центів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 543 (пятсот сорок три) долари 57 центів США пені звернути стягнення на предмет іпотеки: склад ПММ літер «Д2» площею 13,7 кв.м та будова центрального складу літер «В», добудова до центрального складу літер «Д,Д1» загальною площею 689,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, буд. 152 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу обєкту нерухомого майна, посвідченого 17 лютого 2012 року за реєстровим №316 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зазначений обєкт розташований на земельній ділянці площею 18,5206 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210900000:01:030:0004) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою ніж 2080891,00 грн. (два мільйони вісімдесят тисяч вісімсот девяносто одна грн. 00 коп.).

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Індексагрохолдинг» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, 1, код 37819184) в дохід Державного бюджету України 22426,60 грн. (двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість грн. 60 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 07.07.2016 р.