Рішення № 58808616, 04.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" липня 2016 р. Справа № 911/1156/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон комплекс", 04074, м.Київ, вулиця Резервна, будинок 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство №3", 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Новопромислова, будинок 7/8

про стягнення 639258,64 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 09.12.2015) ;

від відповідача не з'явився;

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон комплекс" (позивач) звернулось у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство №3", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 636202,15 грн., яка складається з: 591619,95 грн. основного боргу, 34905,57 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2015 по 29.02.2016 та 9676,63 грн. 3% річних за період з 01.09.2015 по 17.03.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обовязку по оплаті отриманого від позивача товару.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон комплекс" в період з 12.06.2015 по 15.07.2015 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство №3" товар на суму 591619,95 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (а.с. 34-71) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 77-79).

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 591619,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою №02/628 від 29.07.2015 в якій просив сплатити вищевказану заборгованість, проте дана вимог залишені без відповіді та належного реагування, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений товар час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 591619,95 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 34905,57 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2015 по 29.02.2016 та 9676,63 грн. 3% річних за період з 01.09.2015 по 17.03.2016.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що він здійснений арифметично невірно, у звязку з чим судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон з урахуванням норм чинного законодавства було здійснено власний розрахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат складає 24997.40 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ01.09.2015 - 29.02.2016591619.951.04224997.40

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення з відповідача 9676,63 грн. 3% річних за період з 01.09.2015 по 17.03.2016 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 591619,95 грн. основного боргу, 24997.40 інфляційних втрат за період з 01.09.2015 по 29.02.2016 та 9676,63 грн. 3% річних за період з 01.09.2015 по 17.03.2016.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське транспортно-будівельне підприємство №3" (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Новопромислова, будинок 7/8, ідентифікаційний номер 3278626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон комплекс" (04074, м.Київ, вулиця Резервна, будинок 8, ідентифікаційний номер 04012164) 591619 (пятсот девяносто одну тисячу шістсот девятнадцять) грн. 95 коп. основного боргу, 24997 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто сім) грн.40 коп. інфляційних втрат, 9676 (девять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 9394 (девять тисяч триста девяносто вісім) грн. 41 коп.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складене і підписане 06.07.2016.