Постанова № 58807613, 07.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/637/16

в справі №760/6926/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відмову Відповідача у перерахунку їх пенсії згідно з довідкою №18-134зп від 15.02.2016 року, наданою Генеральною прокуратурою України а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (реорганізованого в Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві)згідно з поданою ОСОБА_1 заявою від 09.03.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від заробітної плати та доплат, передбачених чинним законодавством в загальному розмірі 21249,24 гривень без обмеження максимального розміру та виплатити різницю в пенсії за минулий час (з 01.01.2016р.).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває на обліку у Відповідача, з 02.08.2010 року їй призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вказує, що 09.03.2016 року вона звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України про заробітну плату та доплати, передбачені чинним законодавством, станом на 01.12.2015 року №18-134зп.

22.03.2016 року Відповідач відмовив їй у перерахунку пенсії з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до вказаного Закону з 01.06.2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважає таку відмову незаконною, а тому просить суд визнати її протиправною і зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно з довідкою Генеральної прокуратури №18-134зп із застосуванням положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

У судовому засіданні Позивач свої вимоги підтримав.

Представник Відповідача позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, і з 02.08.2010р. їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1055 «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва увійшло до складу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Встановлено, що 09.03.2016 року Позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 15.02.2016 року №18-134зп, згідно з якою розмір заробітної плати за посадою, на якій працювала Позивач, складає 21249,24 гривень. (а.с. 13)

Встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва повідомило листом від 22.03.2016 року повідомило Позивача про свою відмову у здійсненні перерахунку йому пенсії у зв'язку з наявністю заборони такого перерахунку, встановленої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». (а.с. 19)

Аналізуючи правомірність такої відмови у здійсненні перерахунку пенсії Позивачу, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії Позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. (...) Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини першої ст. 50-1 вказаного Закону щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку із внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 вказаного Закону, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ та в подальшому - Законом від 28.12.2014р. - зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21- 348а13, постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. З 01.06.2015 в порядку та на умовах, визначених вищевикладеними законами, призначення та перерахунок пенсії не здійснюється.

Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи, що Позивач звернувся 17.03.2016 року до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва повинно було керуватися ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова Відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 18, 41 ч. 2, 71, 72, 94, 158-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення йому пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 15.02.2016 року №18-134зп про заробітну плату з розрахунку 90% від середнього заробітку.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) здійснити перерахунок ОСОБА_1пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку 21249,94 гривень, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури від 15.02.2016 року №18-134зп без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час починаючи з 01.01.2016р.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів після отримання стороною її копії.

Суддя: