Рішення № 58807198, 01.07.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9368/16-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними додаткових угод до договору про іпотечний кредит від 03 квітня 2008 року №K3DOGI0000006771,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до ОСОБА_2 і ПАТ «КБ «Приватбанк» і просить захистити її право у спосіб передбачений законом, а саме визнати недійсними додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 від 28.07.2008р. між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 та Додаткову угоду №2 до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 від 03.04.2008р. , укладену 17 лютого 2009 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 03 квітня 2008 року між чоловіком ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-1) як позичальником та ПАТ «КБ «Приватбанк» (надалі Відповідач-2) як кредитором укладено Договір про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 (надалі-Договір). Істотними умовами Договору визначено, що кредит надається в національній валюті України (гривні) в сумі сто тисяч гривень на термін п'ять років, тобто до квітня 2013 року, під 15 відсотків річних, повернення щомісячними однаковими за розміром та внесками (за ануїтетною схемою погашення) винятково в гривнях, при цьому Позичальник не обмежений в праві вносити суми, що перевищують мінімальний щомісячний внесок, з метою пришвидшити момент погашення кредиту в повному обсязі.

Пунктом 1.3 Договору чітко визначено цільове призначення кредиту, а саме: на поліпшення якості окремої квартири за адресою АДРЕСА_1. Зазначена квартира придбана чоловіком позивача в 2002 році на підставі договору купівлі-продажу, а відтак є спільною сумісною власністю їхнього подружжя як придбана особою, що на момент придбання перебувала в шлюбі. За статтями 16, 17 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ "Про власність", ст. 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 р., спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу.

Таким чином, споживчий за своєю суттю кредит було отримано і використано в інтересах сім ї.

В порядку забезпечення зобов'язань за Договором на вимогу Банку (Відповідач-2) укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки визначено вищезгадану квартиру, на ремонт якої і отримувалися кредитні кошти, а також договір поруки, в якому в якості Поручителя перед Кредитором за належне виконання зобов'язань Позичальником виступала позивач.

Знаючи, що її чоловік (Відповідач-1) добросовісно щомісяця сплачував необхідні внески для погашення кредиту, позивач очікувала, що в квітні 2013 року кредит буде повністю погашено. Але в травні 2013 року чоловік знову пішов до Банку, щоби заплатити черговий внесок за кредитним договором, який уже мав би бути погашеним. Лише в цей час позивач дізналася, що Відповідач-2 примусив її чоловіка підписати додаткові угоди до Договору, якими змінено усі без винятку істотні умови, причому кожна така зміна тягне радикальне збільшення обсягу зобов'язань, а саме: збільшено реальну процентну ставку до 17 відсотків річних, вдвічі (до 10 років) збільшено строк, на який надано кредит, і навіть змінено валюту кредиту на долари США, у такий спосіб Відповідач-2 переклав усі валютні ризики на Позичальника.

Зазначені правочини (Додаткова Угода до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 від 28-07-2008 року та Додаткова Угода № 2 до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 від 03.04.2008 р., укладена 17 лютого 2009 року) укладено сторонами Договору (Відповідачем-1 і Відповідачем-2) без відома та без згоди позивача, що суперечить Закону (ст. 65 Сімейного Кодексу України), а також порушує її охоронювані законом права. Способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_3 підтримав вимоги позивача, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги визнав, вказуючи на те, що дійсно не повідомив позивача - дружину ОСОБА_1 про укладення вказаного договору, який порушує її права як другого з подружжя.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Приватбанк» Хитрова Л.В. заперечувала проти задоволення вимог позивача, вказуючи на їх безпідставність та недоведеність, окрім цього подала заяву про застосування строків позовної давності .

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача Хитрову Л.В., дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 03 квітня 2008 року між ОСОБА_2 як позичальником та ПАТ «КБ «Приватбанк» як кредитором укладено Договір про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771.

28 липня 2008 року між вказаними особами було укладено Додаткову Угоду до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 та 17 лютого 2009 року Додаткову Угоду № 2 до договору про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771 від 03.04.2008 р.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Вирішуючи поданий позов слід виходити з того, що вказані Додаткові угоди, які оспорюються позивачем були укладені між тими самими особами що і договір про іпотечний кредит № K3DOGI0000006771. Вказаний іпотечний договір є чинним та не оспорюється ОСОБА_1 як такий, що укладений з порушенням її прав як другого з подружжя відповідно до положень ст. 65 ЦК України. Отже слід дійти висновку про те, що додаткові угоди до договору про іпотечний договір, не потребували згоди другого з подружжя.

За викладених обставин вимоги позивача про визнання додаткових угод недійсними задоволенню не підлягають, оскільки не суперечать нормам чинного законодавства про які зазначено позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,203 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними додаткових угод до договору про іпотечний кредит від 03 квітня 2008 року №K3DOGI0000006771, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Цокол Л.І.