Рішення № 58807109, 06.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1111/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі - Ізвольській С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» до ОСОБА_1 про визнання ліцензійного договору від 20 березня 2013 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ПрАТ «УТСК» подав позов до ОСОБА_1, в якому просить суд визнати недійсним ліцензійний договір укладений між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія.» та ОСОБА_1 від 20 березня 2013 року і стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 серпня 2014 року засіданням Наглядової ради ПрАТ «УТСК» було відсторонено від виконання повноважень Голову правління ОСОБА_3

Після обрання тимчасово виконуючого обов'язки Голови правління ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.», у зв'язку з відсутністю звітності про фінансово-господарську діяльність товариства за минулі роки, було винесено питання про проведення ревізії для встановлення реального фінансового стану товариства.

Під час проведення ревізії встановлено, що 20 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено ліцензійний договір про право використання знаку для товарів і послуг «utico».

Відповідно до п. 3.1.2. договору позивач зобов'язувався сплачувати відповідачу плату за використання знаку для товарів і послуг «utico» з 01 квітня 2013 року в сумі 10 000,00 грн. на місяць.

05 липня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої плата за використання знаку для товарів і послуг «utico» розраховувалася поквартально та становила 50 000,00 грн., відповідно 100 000,00 грн. на рік.

Окрім збільшення плати за використання знаку для товарів і послуг «utico», додатковою угодою від 05 липня 2013 року до договору, також було збільшено і штрафні санкції, що становили оплату за використання знаку для товарів і послуг «utico» 100 000,00 грн. що квартально, що відповідно становить 400 000,00 грн. на рік.

Відповідно до протоколу № 66 засідання позачергових зборів акціонерів ПрАТ «УТСК» від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була обрана на посаду ревізора товариства. Крім того, ОСОБА_1 знаходиться в шлюбних відносинах з ОСОБА_4 про, що свідчить відмітка в паспорті зареєстрованого Донецьким міським відділом реєстрації громадянського стану, запис в книзі реєстрації актів цивільного стану № 1518 від 18 жовтня 2002 року, якого 19 жовтня 2012 року на засіданні позачергових Зборів акціонерів ПрАТ «УТСК» було обрано членом Наглядової ради товариства.

Відповідач, будучи заінтересованою особою у вчиненні зазначеного правочину не повідомила у строк встановлений законом Правління ПрАТ «УТСК» про намір вчинення вищезазначеного правочину. Наглядова рада ПрАТ «УТСК», до виключної компетенції якої входять вирішення таких питань, не приймала жодного рішення щодо можливості укладання відповідного договору.

Крім того, даний товарний знак містить комбінацію літер, яка повністю співпадає з назвою позивача і є комерційним найменуванням, яке з 1994 року використовується на території України для позначення на бланках підприємства при здійсненні листування, товарах, рекламних продуктах, тощо. Що є неприйнятним факт укладення договорі та оплата за використання власного найменування.

Також позивач вважає, що договір був укладений за попередньою змовою Голови Правління ПрАТ «УТСК», окремих членів Наглядової ради та ревізором, з огляду на наступне: договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства України; вчинення правочину приховано від Наглядової ради та Загальних зборів акціонерів; умови договору є неприйнятним та збитковими для товариства; відповідно до п. 8 додаткової угоди від 05 липня 2013 року до договору, відповідач в односторонньому порядку мав змоги розірвати договір у випадку неналежного виконання своїх обов'язків позивачем, чим не скористався аж до моменту звільнення ї від посади ревізора, відсторонення від виконання посадових обов'язків Голови правління ОСОБА_3 та зміни складу наглядової ради.

Представник позивача ПрАТ «УТСК» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, проте, до суду від неї надійшла нотаріально завірена письмова заява про визнання нею в повному обсязі позову, зокрема, відповідач зазначає, що у зв'язку з врегулюванням сторонами спору в позасудовому порядку на підставі ст. 174 ЦПК України вона заявляє про визнання позову ПрАТ «УТСК» щодо визнання недійсним правочину у справі № 755/1111/15-ц, просить суд прийняти її заяву про визнання позову та ухвалити рішення про задоволення позову, а також повідомила про те, що розуміє наслідки таких процесуальних дій (т 2 а.с. 145).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 (ліцензіар) та Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія.» в особі Голови Правління ОСОБА_3 (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір (т. 1 а.с.75).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 ліцензійного договору, ліцензіар надав ліцензіару дозвіл (видав ліцензію) на використання знака для товарів і послуг - «UTICO» (послуги класу 36) згідно Свідоцтва України № 10923, виданого Держпатентом України 30 жовтня 1998 року.

Згідно п.п. 1.2. п. 1 ліцензійного договору, право власності на знак належить ліцензіару на підставі договору № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 02 січня 2013 року та Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 22 лютого 2013 року, реєстраційний номер 14129, дата публікації та реєстрації - 11 березня 2013 року.

Відповідно до ст. 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Згідно з п.п. 4.1. п. 4 ліцензійного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку використання Знаку (дії ліцензії) за цим договором, але не менше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В подальшому, 05 липня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 та позивачем було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору від 20 березня 2013 року, відповідно до якого п. 3.1.2. договору було викладено в наступній редакції: " 3.1.2. Плата за використання Знаку становить щоквартально (за кожні три місяці) 50 000,00 грн., починаючи з 01 липня 2013 року, за умови здійснення ліцензіатом оплати у відповідності до п. 3.2. цього договору.

Окрім збільшення плати за використання знаку для товарів і послуг «utico», додатковою угодою від 05 липня 2013 року до договору було збільшено і штрафні санкції, що становили оплату за використання знаку для товарів і послуг «utico» 100 000,00 грн. що квартально, що відповідно становить 400 000,00 грн. на рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

Згідно зі ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до заяви ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б. відповідач заявила про визнання позову ПрАТ «УТСК» про визнання недійсним правочину у справі № 755/1111/15-ц.

Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, 12.06.2009 року №2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, встановив, що заява відповідача ОСОБА_1 про визнання позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому приймається судом до уваги, а позов з наведених підстав підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 16, 1110 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 4, 10, 11, 15, 57-61, 88, 174, 212-215, 218, 294, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» до ОСОБА_1 про визнання ліцензійного договору від 20 березня 2013 року недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним ліцензійний договір від 20 березня 2013 року укладений між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія.» та ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: