Ухвала суду № 58806517, 29.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №643/13923/15-ц Головуючий суддя І інстанції Єлізаров І. Є.

Провадження № 22-ц/790/3997/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про захист прав споживачів"

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» червня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Яцини В.Б.

Суддів: Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі філіалу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна про визнання частини кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі філіалу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». В обґрунтування свого позову посилався на те, що 17 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № НАЕ2GА00000034. Проте, вважав що пунктами 4.3., 5.4. та 7.4. кредитного договору передбачена подвійна відповідальність за одне порушення.

Просив визнати недійсними пункти 4.3., 5.4., 7.4. кредитного договору № НАЕ2GА00000034, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати, визнати недійсними пункти 4.3, 5.4, 7.4 кредитного договору № НАЕ2GА00000034. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17.12.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № НАЕ2GА00000034, згідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 22000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.12.2007 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № НАЕ2GА00000034, предметом якого є нерухоме майно, а саме - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві власності.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GА00000034 від 17.12.2007 року в розмірі 49835,06 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.07.2012 року складає 398182,11 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 25,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки; виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані і проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь банку судовий збір в розмірі 3433,60 грн.; в зустрічних позовах ОСОБА_1, ОСОБА_3 - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2014 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 липня 2014 року - змінено, скасовано його в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GА00000034 від 17.12.2007 року, в частині виселення ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані і проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в частині зняття з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших осіб та в частині стягнення судового збору. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАЕ2GА00000034 від 17.12.2007 року в розмірі 39223,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 313394,65 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 25,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_3, яка зареєстрована і проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 1609,50 грн. з кожного судового збору. В іншій частині рішення суду - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2014 року касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 - відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2014 року у не скасованій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 08.09.2014 року - залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 на те, що пунктами 4.3., 5.4. та 7.4. кредитного договору передбачено подвійну відповідальність за одне й те ж порушення є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п.4.3., 5.4. кредитного договору при порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн.+5% від суми позову.

Згідно п.7.4. цього договору при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення.

Частиною 1 статі 546та статтею 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи штрафи сплачуються позичальником відповідно до п. 4.3, 5.4. договору при порушенні позичальником строків по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 4.1., 7.4. цього договору сплачується при порушенні позичальником зобов'язань із погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день просрочки, але не менше 1 гривні.

Таким чином умовами договору передбачені сплата пені танеустойки за різні види порушень позичальником.

Так, пеня сплачується за порушення строків погашення кредиту (тіла кредиту), в свою чергу штрафи сплачуються за порушення строків будь-яких зобов'язань (у тому числі несвоєчасна сплата відсотків, винагород).

Крім того, відрізняється і сама природа нарахування розміру пені та штрафу. Пеня нараховуються щоденно за кожний день просрочки, а штраф нараховується одноразово під час формування розрахунку заборгованості та подання позовної заяви в залежності від суми позову.

Колегія суддів вважає, що є недоречним посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду України, викладену в справі № 6-2003цс15, в якій предметом спору за первісним позовом є стягнення відповідних сум заборгованості за кредитним договором у зв'язку з порушення боржником конкретних умов договору за один і той же період часу та оспорювання іншою стороною у справі умов цього договору щодо нарахування неустойки за одне й те ж порушення.

Однак, обставини в цій справі не є тотожними обставинами у справі № 6- 2003цс15, оскільки в даному випадку пеня і штрафи відповідно до договору нараховуються за різні види порушень позичальником (строки погашення по кредиту та по будь-яким іншим зобов'язанням, у тому числі погашення відсотків, винагород).

ОСОБА_1 не надано як до суду першої так і апеляційної інстанції доказів того, що при допущенні ним порушень конкретних умов оспорюваного кредитного договору до нього були застосовані види неустойки як подвійна санкція юридичної відповідальності.

З урахуванням положень статей 6, 627 ЦК України такі умови договору узгоджуються з принципом свободи договору і є домовленістю сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дослідив обставини справи повно, надав належну оцінку зібраним доказам і дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішення є законним та обгрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді колегії: