Рішення № 58803809, 07.07.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3060/16-ц

2/405/484/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

за участю секретаря: Волошиної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування вказавши, що 03 січня 2016 року у м. Кіровограді мала місце дорожньо транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний йому автомобіль марки Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований відповідачем згідно з договором добровільного страхування на транспорті від 24.10.2013 року № 245001/4098/0001377.

02.03.2016 року відповідачем на рахунок позивача було переказано грошові кошти у сумі 919 583, 19 грн., згідно з Договором страхування.

Відповідно до Договору страхування (п.1.3.4), страхова сума транспортного засобу марки Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 87 200, 00 доларів США/еквівалент в гривнях по курсу ОСОБА_2 Україна.

Сума відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена відповідачем склала 1 357 652, 04 грн. та перевищила 75 % від вартості, визначеної в п. 1.3.4 Договору страхування (1 677 728, 00), тому згідно з п. 10.1.2.2 Договору страхування транспортний засіб визнано конструктивно знищеним.

Крім того, позивач зазначив, що розрахунок розміру страхового відшкодування відповідачем визначено всупереч вимогам Податкового Кодексу України, а первинно обрахована сума страхового відшкодування в розмірі 1 142 339, 36 грн. є меншою, ніж вартість застрахованого майна. Отже, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 222 756,17 грн.

З урахуванням зазначених обставин позивач з даним позовом звернувся до суду.

Представник позивача у судове засідання зявився, надав пояснення, згідно з якими заявлений позов підтримав, просив задовольнити, надав згоду на заочний розгляд справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте був повідомлений про день, час та місце розгляду справи неодноразово, причини не явки не повідомив, заяву про розгляд справи без його участі не надав.

Врахувавши зазначені обставини, заслухавши думку представника позивача та зваживши на згоду щодо заочного розгляду справи, керуючись ст. ст. 169, 224-226 ЦПК України суд ухвалив здійснити розгляд справи за даної явки, заочно.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2013 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «Порше лізинг Україна» було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245001/4098/0001377, згідно з яким відповідачем застраховано належний позивачу автомобіль марки Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1, страхова сума за третій рік експлуатації якого, в доларах США склала 87 200,00 доларів США.

03 січня 2016 року у м. Кіровограді мала місце дорожньо транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачеві автомобіль марки Volkswagen Touareg NF, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований згідно з вказаним вище договором добровільного страхування.

02.03.2016 року відповідачем на рахунок позивача було переказано грошові кошти у сумі 919 583, 19 грн., згідно з Договором страхування.

Проте, 15.03.2016 року позивач повідомив відповідача, що він не згоден з визначеним відповідачем розміром перерахованого на його користь страхового відшкодування, оскільки такий розмір на його думку не відповідає умовам договору.

Як встановлено під час розгляду справи, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідачем визначено з урахуванням середньо-ринкової вартості нормо-годин та вартості запасних частин згідно даних офіційного дилера імпортера, на підставі протоколу огляду від 05.01.2016 року. Згідно звіту про оцінку ТЗ № 00184149, складеного ТОВ «Сател Груп», вартість лишків належного позивачеві транспортного засобу було визначено у сумі 527 000,0 грн. Розмір страхового відшкодування відповідачем було визначено у сумі 1 142 339,36 грн., з яких відповідачем було утримано податків і зборів на загальну суму 222 756,17 грн., в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 205 621,08 грн. та військовий збір у сумі 17 135, 09 грн.

Визначаючи розмір страхового відшкодування відповідач виходив з умов Договору, а саме, відповідно до п.10.1.8, згідно з яким при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ, Страховик має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування. Виходячи з викладеного відповідач діяв відповідно до п. 10.1.8.2 Договору, згідно з яким: Страховик здійснює виплату страхової суми на базі долару США в українській гривні по курсу НБУ на день розрахунку (страхова сума за відповідний рік експлуатації: 3 рік 80%) за відрахуванням франшизи, та вартості залишків ТЗ. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Щодо виплати позивачу - платнику податку фізичній особі страхового відшкодування та його оподаткування, відповідач також керувався ст. 167 Податкового Кодексу України.

Згідно зі ст. 162, п. 162.1.1. Податкового Кодексу України платниками податку є, зокрема: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст. 164, п. 164.1. Податкового Кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (с. 3 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 165 Податкового кодексу України передбачений перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Так, згідно з підпунктами 165.1.27 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення. При цьому, підпунктом «б» підпункту 165.1.27 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України передбачено, що під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.12.2010 року № 997, передбачено, що дія цього Порядку поширюється, на фізичних осіб, якими отримуються суми страхових виплат, страхових відшкодувань, викупні суми або їх частини за договорами страхування, пенсійні виплати з системи недержавного пенсійного забезпечення та за договорами пенсійного вкладу, пенсійні та цільові виплати за договорами довірчого управління (далі-платник податку).

Згідно вимог п. 2.1 Розділу ІІ Порядку визначено, що під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Згідно з Договором страхування, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль, дійсна вартість останнього визначена в розмірі 1 677 728, 00 грн. Страховий платіж становить 5 162, 24 грн.

Таким чином, первинно обрахована сума страхового відшкодування в розмірі 1 142 339, 36 грн. в будь-якому випадку є меншою, ніж вартість застрахованого майна, визначена за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів.

Відповідно до п. 2.2 Розділу ІІ Порядку, у разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу.

Водночас, сума страхового відшкодування, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача не перевищує вищезазначеної сукупної вартості, що виключає застосування до даного випадку положень п. 2.2 Розділу ІІ Порядку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Як передбачено ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, повязана з пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 9 цього Закону страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Порядок розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів в Україні регулюється Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у пункті 2 якої вказано, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших

угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновки Постанови Верховного суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» є обов'язковими для всіх судів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що сума страхового відшкодування в розмірі 222 756, 17 грн. недоплачена позивачу неправомірно та підлягає стягненню з відповідача.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи ( ч. 1 ст. 224 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57- 60, 79, 88, 169, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», Код ЄДРПОУ 20033533, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму недоплаченного страхового відшкодування у розмірі 222 756,17 грн., а також судовий збір у сумі 2 227, 56 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко