Ухвала суду № 58803084, 01.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/770/16 Справа № 201/8665/16-к Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача Мазниці А.А.

суддів Кондакова Г.В., Онушко Н.М.

При секретарі Гичка Л.Ю.

за участю:

прокурора Самоткана В.М.

Представника третіх осіб, щодо майна яких

вирішується питання про арешт ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ» на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2016 р. про арешт майна та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про арешт тимчасово вилученого майна відмовити.

В апеляційній скарзі ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ» порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2016 р. про арешт майна та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про арешт тимчасово вилученого майна відмовити.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 09.06.2016 р. клопотання слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про арешт тимчасово вилученого майна було задоволене, накладений арешт на паливну цистерну д/н НОМЕР_1, що належить ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ», з наявним у ній дизельним пальним обємом 40389 м3.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що з метою забезпечення відшкодування завданих збитків державі та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення накладення арешту є необхідним.

Обґрунтовуючи вимоги своїх апеляційних скарг, апелянти, кожний окремо, наводять ідентичні доводи та зазначають, що рішення слідчого судді є необґрунтованим та незаконним.

Так, посадовим особам та працівникам ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ» не було повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, цивільний позов у кримінальному провадженні не предявлений, санкцією ч. 2 ст. 364 КК України конфіскація майна не передбачена, а отже зазначені підприємства не є субєктами, до яких за правилами ст. 170 КПК України може бути застосований арешт майна.

Також відсутні достатні підстави вважати, що арештоване майно є речовим доказом, або одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або є доходом від нього.

Крім того, застосований арешт позбавляє заявників можливості користуватися належним їм майном, дезорганізує їх діяльність та заподіює збитки.

Заслухавши суддю-доповідача; представника апелянтів, що апеляційні скарги підтримала та додатково зазначила, що обсяг нафтопродуктів, на які був накладений арешт, явно не відповідає обсягу ємності, в якій вони перебувають; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, обєктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що службовими особами митного посту «Дніпропетровськ-річпорт» всупереч вимогам законодавства не здійснювався своєчасний контроль за використанням товарів, що перебували під митним контролем в режимі переробки паливно-мастильних матеріалів, які завозяться на митну територію України, що дало змогу посадовим особам ТОВ «АЛЬЯНС СИНТЕЗ», ТОВ «Мітгард», ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» використовувати злочинну схему для ухилення від сплати митних та інших обовязкових платежів при операціях із зазначеними паливно-мастильним матеріалами.

З урахуванням наведеного, щодо нафтопродуктів та ємності, у яких вони зберігаються, на які був накладений арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 09.06.2016 р., є достатні підстави вважати, що вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, а отже арешт на них був накладений з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційних скарг такого висновку колегії суддів не спростовують. Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, єдиною і достатньою підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів є відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України.

Обставини, зазначені апелянтами, - відсутність повідомлення про підозру посадовим особам ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ», відсутність у кримінальному провадженні цивільного позову, те, що санкцією ч. 2 ст. 364 КК України конфіскація майна не передбачена, - при вирішенні питання про арешт майна з цієї підстави врахуванню не підлягають та не є перешкодою для його застосування.

Що стосується посилання апелянтів на те, що арештоване майно не має відношення до розслідуваного кримінального правопорушення та не є речовим доказом, то вони не можуть бути взяті до уваги зважаючи на вищенаведені обставини. Крім того, доводи апелянтів у цій частині є передчасними, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність звязку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянти не позбавлені права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Що стосується доводів представника апелянтів про неналежне визначення обсягу арештованого майна в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, то вони не дають достатніх підстав для задоволення апеляційних скарг. Так, з протоколу обшуку від 07.06.2016 р. вбачається, що обсяг дизельного палива у затриманій цистерні зі слів водія ОСОБА_3 був визначений як 41.389 л. Разом з тим, як у клопотанні слідчого про арешт майна, так і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді щодо тієї ж кількості палива у числовому виразі помилково зазначена інша одиниця виміру кубічні метри замість літрів, що є очевидною опискою та може бути виправлене у межах процедури, встановленої ст. 379 КПК України.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційних скарг ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ» не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ» залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5