Ухвала суду № 58802686, 05.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/203/16-ц Головуючий в І інстанції Чирський Г.М.

Номер провадження №22-ц/791/1553/16-ц Доповідач: Фурман Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоФурман Т.Г.суддів:Пузанової Л.В. Чиркової К.Г.секретарМирненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначаючи про те, що 05.04.2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», був укладений кредитний договір №HEN0GK00000015, відповідно до умов якого вона отримала кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 20000 доларів США на споживчі цілі.

В цей же день між нею та банком, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладено договір іпотеки, за яким вона надала в іпотеку належне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що сторонами кредитного договору не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, які відповідно до вимог чинного законодавства України є обов'язковими та необхідними для його укладання, позивачка просила визнати цей правочин недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України,колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «КБ «Приватбанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», був укладений кредитний договір № НЕN0GK00000015, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості зазначені у розділі 7 договору.

У п. 7.1 укладеного договору зазначено, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 05.04.2007 року по 05.04.2016 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 20 000 доларів США на придбання житлової нерухомості, а також у розмірі 1900 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту на момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Період сплати вважати з «10» по «17» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісяця щомісячним платежем у сумі 325 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

01.09.2009 року сторони підписали додаткову угоду до кредитного договору за умовами якої були внесені зміни до п. 7.1 кредитного договору, а саме, був збільшений розмір відсотків за користування кредитними коштами та зменшений розмір щомісячного платежу.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 за договором іпотеки від 05.04.2007 року надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Грошові кошти за кредитним договором позивачкою отримані, що сторонами не заперечується.

Звернувшись до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених ст. 215 ЦК України, позивачка зазначала про те, що відповідач в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст. 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 2 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» в кредитному договорі не навів детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо); річна відсоткова ставка за кредитом визначена неналежним чином та не відповідає дійсності; не визначив, не встановив та не розкрив необхідні обов?язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладення кредитного договору; не визначив відповідальності банку за невиконання або неналежне виконання умов договору; не визначив та не встановив опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; не визначив та не встановив принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; не визначив та не встановив порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; не визначив та не встановив право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; не зазначив реквізити ліцензії та/або свідоцтва відповідача про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; не встановив положення про інфляційне застереження та домовленість про розрахунки індексації.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У частині 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" надані роз'яснення про те, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1051 ЦК).

Зі змісту оспорюваного правочину вбачається, що в кредитному договорі зазначені умови передбаченні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору), а тому такі умови договору ніяким чином не порушують прав позивачки, є результатом домовленості сторін та жодним чином не свідчать про обмеження прав споживача, не суперечать принципу добросовісності.

При укладенні кредитного договору позичальнику була надана повна, всебічна, об'єктивна та достовірна інформація про умови кредитування, підписуючи оспорений договір ОСОБА_5 діяла вільно, виходячи з власних інтересів, прийняла рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, отримала кредитні кошти для придбання жилої нерухомості, погодилась з умовами договору та не заперечувала проти таких умов, протягом тривалого часу виконувала умови договору і лише в січні 2016 року звернулася до суд із вказаними вимогами.

Вирішуючи спір за встановленими обставинами в межах заявленого позову, суд правильно застосував до спірних правовідносин положення норм цивільного кодексу України, Закону України „Про захист прав споживачів", які регулюють ці правовідносини і прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

При вказаних обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність заявлених позивачкою підстав для визнання кредитного договору недійсним та вважає, що цей висновок ґрунтується на належних доказах та відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Посилання апелянта на те, що банком не були дотримані вимоги ст. 2 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умови цього Закону застосовуються при укладанні договору про іпотечний борг, який у даних правовідносинах сторонами не укладався.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані законом, доказами і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

К.Г. Чиркова