Ухвала суду № 58802626, 05.07.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1025/16-ц

2-п/214/29/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Прасолова В.М.

при секретарі Горбуновій Л.С.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву відповідача ТОВ «Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду від 24 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ««Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» про визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу надійшла заява відповідача, в якій він просить скасувати заочне рішення по справі, яке винесено 24 березня 2016 року.

В обґрунтування заяви зазначає наступне. По даній справі було ухвалено заочне рішення від 24.03.2016 року, яким позовні вимоги позивача задоволене повністю. Не погоджується з даним заочним рішенням, вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду суперечать чинному законодавству України та укладеному сторонами правочину, а отже є незаконним та підлягає скасуванню, для можливості повного та всебічного перегляду даної справи. Відповідно до п.3 ст.215 ЦПК України, рішення суду складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти. Вважає, що судом було обмежено право відповідача на належний захист, а саме не було враховано, що сторона по справі фактично знаходиться в іншому місті, а тому наданий судом час, для можливості належної підготовки до цивільної справи, є занадто коротким. Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" 09.03.2016 року надійшли матеріали даної цивільної справи з судовою повісткою-викликом на дату засідання, що було призначено на 24.03.2016 року на 16 год. 00 хв. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України Уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Вважає, що у суду були відсутні підстави проводити заочний розгляд цивільної справи оскільки судом було викликано відповідача по справі лише один раз. Не погоджується з рішенням з інших підстав. Єдиною підставою задоволення позовних вимог позивача, на думку суду, є невідповідність укладеного цивільно-правового договору нормам Закону України "Про захист прав споживачів". Вважає такий висновок передчасним та помилковим, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що при регулюванні правовідносин, що склались між сторонами, насамперед мають бути застосовані спеціальні норми чинного законодавства України, що безпосередньо регулюють конкретний вид правочину. Наполягає, що, позиція суду, щодо визнання договору фінансового лізингу недійсним в цілому на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" належним чином не мотивовано, оскільки законодавством передбачений конкретний порядок визнання договору недійсним в цілому та/або конкретних його частин. Вважає, що судом належним чином не було досліджено виниклі правовідносини та не враховано надані сторонами докази по справі, що призвело до поверхневого розгляду даного спору. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Вважає, що судом належним чином не було мотивовано доцільність застосування до умов договору фінансового лізингу саме конкретних вимог ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", визнання несправедливими окремих умов договору, не тягне за собою визнання всього договору недійсним, а лише окремих його положень. Наполягає, що суд не врахував, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК У країни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про фінансовий лізинг", істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначає, що між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які ставляться чинним законодавством України для чинності даних правочинів тому даний договір не може бути визнаний недійсним лише з підстав заперечення його дійсності стороною по справі. Не погоджується, що умови укладеного договору фінансового лізингу обмежують права споживача, що передбачені ЗУ "Про захист прав споживачів", ЗУ "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, вважає, що такий висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та доказах, що знаходяться в матеріалах, оскільки є голослівним та позбавлений будь-якої конкретики, що є недопустимим. Вважає, що між сторонами було укладено договір з відповідними додатками до нього, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до положень ЦК України (а саме п.1 ст. 202) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину даного виду. Після підписання договору (п.16.6.) всі попередні домовленості вважаються такими, що втратили чинність та на те, що послуга, яка надається за договором та обрана лізингоодержувачем самостійно і свідомо; позивач ознайомився зі всіма істотними та іншими умовами договору; підписав цей договір. Незважаючи на добровільність вищезазначених дій, позивач все ж таки звинувачує в невиконанні відповідачем якихось усних обіцянок та запевнень, та в зв'язку із цим вважає себе введеним в "оману". Крім того, позивач під час укладення даного правочину не був позбавлений права звернутись до правового фахівця за допомогою та роз'ясненнями. Вважає посилання позивача на незаконність діяльності відповідача, яка порушує його права як споживача безпідставними та повністю спростованими, а твердження, що ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" проводить нечесну підприємницьку діяльність, яка вводить споживача в оману є необґрунтованим та не підкріпленим жодним належним та допустимим доказом. Жодного належного та допустимого доказу щодо факту введення позивача в оману, наявності в діях відповідача умислу позивачем не надано, в позовній заяві містяться суб'єктивні та зацікавлені пояснення позивача, щодо нечесної підприємницької практики, невиконання своїх зобов'язань тощо. Такі пояснення вважає зацікавленими та такими, які не мають під собою реального підґрунтя, являються лише недоведеним свідченням, а отже не можуть братись до уваги судом. Не припускає, що позивач маючи наміри придбати коштовний товар, поставився до укладення правочину з такою халатністю, тобто, при укладені правочину не виявив бажання навіть ознайомитись з умовами договору, на яких в майбутньому сторони мали співпрацювати. Відповідно до ст. 629 ЦК України: договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Обов'язкову силу для сторін має й такий договір, який законом не передбачений, але й не суперечить йому. Договір, який є чинним (дійсним), має обов'язкову силу не лише для сторін, ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси. Вважає рішення від 24.03.2016 року незаконним, таким яке прийнято лише на однобічних та зацікавлених поясненнях та свідченням позивача, без належного дослідження умов оскаржуваного правочину, а також норм матеріального права, які регулюють саме виниклі правовідносини, а отже таке рішення підлягає скасуванню, для можливості призначити справу на новий розгляд, для повного та всебічного розгляду та надати можливість представнику відповідача надати суду свої письмові заперечення з відповідними доказами для захисту своїх законних прав та інтересів.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, за адресою його місцезнаходження, яка мається в матеріалах справи, у тому числі в заяві про перегляд заочного рішення. Заяв про зміну місцезнаходження відповідач до суду не подавав.

Позивач в судовому засіданні заперечує проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення не мається. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення суду від 24 березня 2016 року було постановлено в заочному порядку, так як представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений 9 березня 2016 року належним чином, що вбачається з заяви про перегляд заочного рішення та повідомлення (а.с.24). Представник позивача про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав. Доводи відповідача про те, що заочне рішення може бути постановлено лише в разі повторної неявки відповідач суд відкидає, так як стаття 224 ЦПК України не містить такої умови для ухвалення заочного рішення, як повторна неявка відповідача, а тому суд вважає, що заочне рішення винесено відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Відповідач не надав суду доказів того, що 24 березня 2016 року не зявився до суду з поважних причин. Також відповідач в своїй заяві не навів поважних причин, з яких не повідомив суд про причини своєї неявки. Твердження відповідача про те, що суд не надав достатнього часу для підготовки по даній справі, суд вважає необґрунтованим, так як відповідач отримав повідомлення суду 9 березня 2016 року, за 17 днів до судового засідання. Строк у 17 днів є достатнім, як для підготовки до судового засідання, так і для повідомлення суду про неможливість прийняти участь у розгляді справи, якщо у відповідача існували обставини, які перешкоджали для такої участі.

Відповідач в заяві про перегляд заочного рішення, як підстави зазначає, що судом невірно застосовані норми процесуального та матеріально права, надана невірна оцінка виниклим між сторонами правовідносинам, але не наводить доказів, які б не були враховані судом при постановленні заочного рішення. Стаття 232 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню при встановленні судом сукупності двох обставин, а саме того, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин та що докази, на які відповідач посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 232, 209-210 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви відповідача ТОВ ««Лізінгова компанія «ВАШ АВТО» про скасування заочного рішення від 24 березня 2016 року по даній цивільній справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов