Рішення № 58800585, 05.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12042/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/715/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про усунення перешкод у користування квартирою та визначення порядку користування квартирою, -

в с т а н о в и л а :

18 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом і свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2014 року за нею було визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 20 листопада 1999 року. Відповідач ОСОБА_3 є співвласником квартири і її частка у праві власності становить 5/6. Квартира має житлову площу 44,5 кв.м, загальну 61,65 кв.м, складається з трьох ізольованих житлових кімнат: 2- 10,2 кв.м, 3- 17,2 кв.м, 4-17,1кв.м, а також підсобних приміщень кухні 5- 5,5 кв.м, коридору 1-7,1 кв.м, ванної 6 2,1 кв.м, туалету 7 1,1 кв.м, шафи 8 0,6 кв.м. З кімнати 4 мається вхід на балкон площею 2,5 кв.м. Вона в квартирі не проживає, в ній проживає ОСОБА_3 разом з сином та займає всю квартиру. На даний час, вона, як співвласник квартири, не має можливості нею користуватися. У неї немає ключів від вхідних дверей квартири і вона не може вільно до неї потрапити та проживати в ній. Відповідачка заперечує проти її проживання в квартирі та відмовляється передати ключі від вхідних дверей, чим чинить їй перешкоди у здійсненні права користування та володіння належним їй майном. Оскільки між нею та відповідачкою виник спір щодо порядку користування квартирою та оплати житлово-комунальних послуг, тому просить суд визначити порядок користування квартирою 75 по вул. 40 років Жовтня, 33 в м. Суми, виділивши їй в користування кімнату 2 10,2 кв.м, а в користування ОСОБА_3 кімнати 3 17,2 кв.м та 4 17,1 кв.м з балконом. Підсобні приміщення кухню, коридор, ванну, туалет, шафу залишити в загальному користуванні та усунути перешкоди, що чинить їй відповідачка в користуванні квартирою 75 по вул. 40 років Жовтня, 33 в м. Суми, шляхом вселення в квартиру та покладення зобовязання на відповідачку передати їй ключі від вхідних дверей квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено порядок користування квартирою №75 в будинку №33 по вул.40 років Жовтня в м. Суми і виділено у користування ОСОБА_4 житлову кімнату «2», площею 10,2 кв.м, а ОСОБА_3 житлову кімнату «3», площею 17,2 кв.м та житлову кімнату «4», площею 17,1 кв.м з балконом, залишити в загальному користуванні кухню, коридор, ванну, туалет, шафу.

Усунуто перешкоди в користуванні квартирою зі сторони ОСОБА_3 шляхом вселення ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_2 та зобовязано ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 243 грн. 60 коп. у відшкодування судового збору.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про те, що їй належить 5/6 частин квартири АДРЕСА_3 є хибними, оскільки є ще один співвласник квартири рідний брат сторін у справі - ОСОБА_6, який взагалі не був залучений до участі у справі і який має право власності на 1/3 частину спірної квартири після смерті матері.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи відповідача та її представника, заперечення позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2014 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_5, який помер 20 лютого 1999 року (а.с.3-4). Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/6 частки квартири АДРЕСА_5 (а.с.5.).

З копії технічного паспорту на квартиру №75 в житловому будинку №33 по вул. 40 років Жовтня в м. Суми вбачається, що дана квартира розташована на пятому поверсі пятиповерхового будинку та складається з трьох житлових кімнат площею 44,5 кв.м, в тому числі: 1-ша кімната - 17,1 кв.м, 2-га кімната - 17,2 кв.м, 3-тя кімната - 10,2 кв.м, кухня 5,5 кв.м, коридор 7,1 кв.м, ванна 2,1 кв.м, туалет 1,1 кв.м, шафа 0,6 кв.м. Квартира обладнана балконом 0,75 кв.м, загальна площа квартири 61,65 кв.м (а.с.6-7).

В спірній квартирі зареєстрована і фактично проживає відповідачка ОСОБА_3 (а.с.49).

Позивачка в цій квартирі не зареєстрована і не проживає (а.с.8-9).

Задовольняючи позовні вимоги і встановлюючи порядок користування квартирою та усуваючи перешкоди у користуванні нею, суд першої інстанції вважав порушеним право позивачки на володіння, користування та розпорядження своєю часткою квартири АДРЕСА_6, а тому, з урахуванням частки у спільному майні відповідача у справі, та перешкод, які вона чинить позивачу у користуванні квартирою вважав за необхідне виділити позивачу у користування кімнату площею 10,2 кв.м. та усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, шляхом вселення її в квартиру та зобовязання відповідача надати їй ключі від вхідних дверей.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позов про усунення перешкод у здійсненні користування квартирою та встановлення порядку користування квартирою предявлений позивачем лише до одного співвласника квартири ОСОБА_3

В той же час з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло виданого Сумським міськвиконкомом від 13 квітня 1993 року, квартира АДРЕСА_5 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с.50).

Після смерті ОСОБА_5, який помер 20 лютого 1999 року, право на спадщину за законом, яка складалась з 1/2 частини квартири АДРЕСА_5, отримали дружина ОСОБА_7 (1/3 частина) та дочка ОСОБА_3 (1/3 частина), що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 серпня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за №3-514. На 1/3 частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.51). В той же час, як було встановлено місцевим судом право власності на 1/6 частку квартири рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2014 року визнано за ОСОБА_4, яка є донькою померлого ОСОБА_5 від першого шлюбу (а.с.3-4).

ОСОБА_7 померла 08 червня 2005 року. За життя вона склала заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно заповідала своїм дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному ( а.с.88 зв.). На час смерті ОСОБА_7 вона була власницею 2/3 частин спірної квартири (1/2 + 1/6) . Спадкоємці померлої за заповітом у передбачений законом строк, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері і кожен з них отримав право на спадщину за заповітом на ? частину спадкового майна , яка складалось з 2/3 частин квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, спадкова справа №847/05, зареєстровано в реєстрі за №№2-511, 2-514 (а.с.98, 100), а тому ці спадкоємці успадкували після смерті ОСОБА_7 по 1/3 частині квартири кожний ( 2/3 :1/2) .

Таким чином, на час звернення позивачки з позовом до суду співвласниками квартири АДРЕСА_1 були: ОСОБА_4 1/6 частка, ОСОБА_3 1/2 частка ( 1/6 + 1/3) , ОСОБА_6 1/3 частка.

Оскільки ОСОБА_6, хоча на даний час і не користується спірною квартирою, але є її співвласником, то предявлення позивачем ОСОБА_4 позову лише до відповідача ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою безпосередньо стосується також прав та інтересів ОСОБА_6 , який до участі у справі притягнутий не був та не є стороною у справі , у звязку з чим позбавлений можливості доводити наявність свого права на користування спірною квартирою у судовому засіданні першої інстанції .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, зокрема не перевірив наявність або відсутність спадкової справи стосовно померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, не з'ясував кола спадкоємців, які набули право власності на спірне спадкове майно, не роз'яснив належним чином позивачеві його права, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі як співвідповідачів інших співвласників, та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст.ст. 32, 33 ЦПК України, а також не попередив позивача про наслідки вчинення або невчинення цих процесуальних дій, не сприяв здійсненню прав учасників процесу та ухвалив передчасне рішення щодо встановлення порядку користування спірною квартирою з порушенням норм процесуального права .

Оскільки позивач подав позов не до усіх відповідачів, прав та інтересів яких він стосується , а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не може усунути порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не наділений повноваженнями залучення до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, то у задоволенні позову про встановлення порядку користування спірною квартирою слід відмовити з цих підстав.

Однак відмова у задоволені позову не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи належних відповідачів .

Також колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду і в частині задоволення позовних вимог позивача щодо усунення перешкод у користуванні квартирою та зобовязання відповідача надати їй ключі від неї.

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі зобов'язані довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач як заперечення проти позову.

Однак в порушення положень ст.ст.10, 60, 179, 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Частиною 2 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що позивач , в порушення вимог передбачених ст.ст.10,60 ЦПК України, не надала суду переконливих доказів на підтвердження своїх вимог щодо здійснення відповідачем їй перешкод у користуванні спірною квартирою. Навпаки, з пояснень самого позивача, даних нею в судовому засіданні, вбачається, що вона після ухвалення рішення про визнання за нею права власності на частку у спірній квартирі і реєстрації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно жодного разу не зверталась до відповідача із вимогами про вселення її до спірної квартири та передачі їй ключів від неї.

Крім того, відповідач також в судовому засіданні підтвердила пояснення позивача і зазначила, що вона не заперечує проти вселення позивача до спірної квартири , передачі їй комплекту ключів від вхідних дверей для виготовлення останньою їх дублікатів та встановлення порядку користування спірною квартирою з урахуванням інтересів усіх співвласників, а також встановлення порядку оплати за утримання квартири та за надані комунальні послуги .

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення відповідачем її прав, як співвласника спірної квартири.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати у відповідності до ст. 309 ЦПК Українита ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування нею.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 лютого 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -