Постанова № 58799812, 06.07.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2795/16-а

Провадження № 2-а/591/310/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - Шелєхової Г.В.

при секретарі - Тищенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування виплату грошової допомоги,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та свої вимоги обґрунтовує тим, що під час постійного проживання в м. Севастополь у нього та його дружини ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 У зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим позивач не мав об'єктивної можливості в м. Севастополь отримати свідоцтво про народження дитини. В серпня 2015 року позивач разом з сім'єю переїхав на постійне проживання до м.Суми. Для отримання допомоги при народженні дитини необхідне свідоцтво про її народження, однак для його отримання позивачу знадобився тривалий час. Тому з заявою про призначення такої допомоги він звернувся до відповідача 10.12.2015 року. Але йому було відмовлено в наданні допомоги у зв'язку з пропущенням строку звернення.

Посилаючись на те, що зазначена відмова відповідача є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам дитини, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову йому в призначенні державної допомоги при народженні дитини та зобов'язати департамент призначити допомогу при народженні дитини та виплатити у порядку, встановленому законодавством.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали.

Представник відповідача заперечив, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що право на отримання допомоги при народженні дитини було втрачено позивачем, оскільки відповідно до ст. 11 закону України та пункту 12 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

3-тя особа позов підтримала.

Суд, вислухавши пояснення з'явившихся учасників, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

10.11.2014р. під час постійного проживання в м. Севастополь (Автономна Республіка Крим) у позивача з дружиною народилась донька - ОСОБА_3.

Однак у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим позивач не мав об'єктивної можливості отримати за місцем постійного проживання в м. Севастополь свідоцтво про народження дитини, що видається органами державної влади України.

З серпня 2015 року позивач разом з сім'єю переїхав на постійне проживання до м. Суми.

01.08.2015р. Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_2 взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України (району проведення антитерористичної операції), що підтверджується довідкою від 10.08.2015р. №5924003926 (а.с. 8). Оскільки для отримання допомоги при народженні дитини необхідне свідоцтво про народження 13.11.2015 року Ковпаківським районним судом м. Суми по справі №592/9014/15-ц встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 у громадянки України ОСОБА_2, дата народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце народження - м. Севастополь. Дитина у матері за рахунком перша (а.с.9).З вказаним позовом позивач звернувся до суду 15.09.2015 року.

05.12.2015р. Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції у Сумській області видано свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_3(а.с.10).

10.12.2015р. позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про призначення і виплату державної допомоги при народженні дитини.

Однак відповідач листом від 17.12.2015р. відмовив у наданні соціальної допомоги №399 на підставі п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751, оскільки дитина народилась 10.11.2014р., а позивач звернувся з заявою про призначення допомоги 05.12.2015р., тобто більш як через 12 місяців.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції Закону на грудень 2015 року) допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001р., допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Однак законодавчо встановлений строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини пропущений позивачем з поважних причин, до 1 серпня 2015 року позивач разом зі своєю сім'єю знаходились на тимчасово окупованій території АР Крим, тому не мали змоги отримати свідоцтво про народження дитини. Отримали свідоцтво про народження дитини лише після розгляду судом заяви про встановлення факту народження дитини. Свідоцтво про народження дитини видане 05.12.2015р., тобто вже після спливу дванадцятимісячного строку після народження дитини.

Вищевказані обставини свідчать про те, що не звернення протягом одного року з моменту народження дитини за призначенням державної допомоги при народженні дитини зумовлено не лише наявністю обставин, які залежали від позивача.

В пункті 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІ1 від 27.02.1991 p., передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Статті 9, 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Відповідно до ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ч.2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що несвоєчасність звернення позивача за реалізацією права пов'язане з анексією частини території України, а причини пропуску звернення за допомогою є поважними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, позивачу було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі, сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст 7-9, 11, 69-71, 94, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 17 грудня 2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та виплатити у порядку, встановленому законодавством України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на користь Державного бюджету України витрати на оплату судового збору в сумі 1102 грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Шелєхова