Ухвала суду № 58796864, 30.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5783/15 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/783/3210/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю представника позивача Васіва Ю.М., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання іпотечного кредиту,-

встановила:

В серпні 2015 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем ОСОБА_4 укладено Договір про надання іпотечного кредиту №11043890000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 73900,00 швейцарських франків, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21.09.2021 року та сплачувати протягом 30 календарних днів проценти за користування кредитом у розмірі 7,99% річних.

Станом на 14.08.2015 року, згідно розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви, заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за кредитним договором №1104389000 складає 91645,55 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 14.08.2015 року складає 2 007 863,74 гривень, а також 427 470,51 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Просив суд стягнути з позивача ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання іпотечного кредиту №11043890000 від 21.09.2006 року в розмірі 91645,55 швейцарських франків та 427470,51 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості, а також судовий збір.

Оскаржуваним рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання іпотечного кредиту № 11043890000 від 21.09.2006 року - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача ПАТ «УкрСиббанк», вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що з матеріалів справи не можливо встановити, що АТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом саме на дострокове стягнення заборгованості за договором. Банк має право звертатися до суду також і за стягненням простроченої заборгованості за кредитним договором, при цьому не змінюючи строк виконання основного зобов»язання. В свою чергу, строк повернення кредитних коштів, відповідно до п. 1.1. Договору про надання іпотечного кредиту, встановлений до 21.09.2021 року.

Суд не дослідив надані відповідачем документи, а відтак на думку апелянта, дійшов хибного висновку про те, що банк звертався до суду з позовом у 2011 році саме про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

З огляду на вказане вище вважає, що суд передчасно, не дослідивши належним чином докази по справі, визнав доведеними сплив позовної давності як підставу для відмови у позовних вимог АТ «УкрСиббанк».

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.12.2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Васіва Ю.М. на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що 06 серпня 2010 року банк на адресу відповідача надіслав повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, відтак встановлено новий строк виконання ним зобов'язання за кредитним договором. Оскільки відповідачем вищевказана вимога не була виконана, то термін повернення кредиту потрібно було вважати таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання відповідачем цього повідомлення.

Ці обставини стали підставою для звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду із позовом до ОСОБА_4, і ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 13.03.2012 року цивільну справу № 2-112/2011 р. за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитних договорах № 1135306000 від 29.05.2008р., № 11043890000 від 21.09.2006р., № 11353567009 від 29.05.2008р. залишено без розгляду.

Враховуючи те, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, суд першої інстанції прийшов висновку, що звернувшись із новим позовом в серпні 2015 року позивач пропустив строк для звернення до суду, а враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Судом встановлено, що 21.09.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено Договір про надання іпотечного кредиту №11043890000 на суму 73 900,00 швейцарських франків 00 сантимів, строком до 21.09.2021 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 7,99% річних згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків.

Кредит надавався позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання квартир за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які одночасно передаються в іпотеку для забезпечення виконання зобов»язань за договором.

Відповідно до п. 1.5. договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

11.11.2015 року відповідач ОСОБА_4 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором про надання іпотечного кредиту № 11043890000 від 21.09.2006 року (а.с. 81-82).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов п. 5.5. договору про надання іпотечного кредиту від 21.09.2006 року, незважаючи на інші положення цього договору, у випадку несплати чергового ануїтетного платежу в установлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більш ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або порушення позичальником та/або заставодавцем умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов»язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-32цс14 від 10 вересня 2014 року, № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, дотримання якого є передумовою для вимоги банку про повернення щомісячних прострочених платежів.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і п. 5.5 договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 06 серпня 2010 року на адресу відповідача повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, відтак встановлено новий строк виконання ним зобов'язання за кредитним договором.

Оскільки відповідачем вищевказана вимога не була виконана, то термін повернення кредиту потрібно було вважати таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником (відповідачем) цього повідомлення, або на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення у випадку зміни позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вказаного повідомлення з інших підстав (п. 12.1. договору).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

Ці обставини і стали підставою для звернення у 2011 році ПАТ «УкрСиббанк» до суду із позовом до ОСОБА_4, і ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 13.03.2012 року цивільну справу № 2-112/2011 р. за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитних договорах: № 1135306000 від 29.05.2008р., № 11043890000 від 21.09.2006р., № 11353567009 від 29.05.2008р. залишено без розгляду (а.с. 163).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Повторно із позовом позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в серпні 2015 року.

З огляду на наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК України та обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_4 у зв»язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин