Ухвала суду № 58796780, 04.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1114/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/1449/16 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10,

третьої особи - ОСОБА_4, її представника -

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій незаконними відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що право на заповіт здійснюється особисто, а вчинення заповіту через представника не допускається, що мало місце 25.03.2010 року. Зазначає, що судом неодноразово було проігноровано її клопотання про виклик в судове засідання свідків. Також судом не було взято до уваги багаторазові звернення в прокуратуру Львівської області та інші правоохоронні органи з приводу відкриття кримінального провадження відносно нотаріуса ОСОБА_2 Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_10, третьої особи - ОСОБА_4, її представника - ОСОБА_5 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.03.2010 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений нотаріусом ОСОБА_2, яким заповіла усе своє майно ОСОБА_4 Даний заповіт посвідчений у присутності двох свідків у зв'язку із тим, що заповідач не може сама прочитати текст заповіту та підписаний від імені заповідача ОСОБА_8 у зв'язку з паралічем правої руки ОСОБА_7

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За приписами ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).

Відповідно до ст.1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Аналогічні положення містяться і у п.п.157, 157 розділу 17 «Посвідчення заповітів» Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на момент вчинення нотаріальної дії.

Відтак, вищенаведені норми законодавства спростовують доводи апелянта про те, що вчинення заповіту через представника не допускається, що мало місце 25.03.2010 року, оскільки даний заповіт посвідчений у присутності двох свідків у зв'язку із тим, що заповідач не могла сама прочитати текст заповіту та підписаний від імені заповідача ОСОБА_8 у зв'язку з паралічем правої руки ОСОБА_7

Згідно ч.2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

У відповідності до ст.43 Закону України «Про нотаріат», при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Згідно ч.3 ст.45 Закону України «Про нотаріат», якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталась у правоохоронні органи із заявою про вчинення злочину та із скаргами на дії відповідача, однак жодних фактів, які б свідчили про незаконність дій ОСОБА_2 при посвідченні заповіту 25.03.2010 року уповноваженими на те органами не встановлено, а відтак безпідставними є доводи апеляційної скарги про багаторазові звернення в прокуратуру Львівської області та інші правоохоронні органи з приводу відкриття кримінального провадження відносно нотаріуса ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів такого.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 при посвідченні заповіту ОСОБА_7 від 25.03.2010 року було дотримано встановлених Законом вимог, а відтак, вважати дії відповідача при посвідченні заповіту незаконними немає підстав.

Покликання апелянта на рішення Франківського районного суду м.Львова, яким заповіт визнано недійсним, не може свідчити про неправомірність дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 під час посвідчення заповіту та підставою для задоволення позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.