Ухвала суду № 58796439, 07.07.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Суддів - Сачука В.І., Міщенко О.А., Гладкого С.В.

секретаря судового засідання Міщук Л.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1Л та його захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року у кримінальному провадженні №12014180200001068 про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, березня місяця, 16 числа, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

за ч.1 ст.286 КК України;

з участю:

прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П.

потерпілої ОСОБА_3

захисника- адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.286 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обовязки передбачені п.п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь бюджету Рівненської обласної ради 7270 грн.09коп. витрачених на лікування потерпілої.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 12 серпня 2014 року о 7 год. 55хв., керуючи технічно несправним транспортним засобом марки «Citroen Berlingo», д.р.н. АС 1728АС, рухаючись на 313 км. + 375 м. автодороги Київ-Ковель-Ягодин по вул. Варшавській в с.Іванівка Сарненського району Рівненської області зі сторони Володимирецького району Рівненської області у напрямку м. Сарни, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та допустив наїзд на ОСОБА_3, яка рухалась велосипедом у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості при вагітності 22-23 тижні.

У поданих на вирок суду апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_1, не оскаржуючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним та не обґрунтованим з невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та особі обвинуваченого в наслідок суворості. Доводить, що суд при призначенні покарання не врахував обставин, які помякшують його покарання. Вказує, що судом належним чином не мотивоване рішення про задоволення цивільного позову в повній мірі та стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої. Зазначає, що не має постійної роботи, на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, яких возить щодня до школи, а також час від часу здійснює вантажні перевезення, тому позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його можливості утримувати сімю.

Просить вирок в частині призначення покарання змінити, призначивши йому покарання не повязане з обмеженням волі, відмовити в задоволенні цивільного позову КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» та зменшити суму моральної шкоди;

- захисник обвинуваченого ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2, не оскаржуючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок незаконним та не обґрунтованим у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Доводить, що обвинувачений постійного заробітку не має, а за допомогою автомобіля періодично здійснює роботи по найму. Крім того, автомобілем возить дітей до школи.

Просить вирок в частині призначеного покарання змінити, призначивши покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами та покласти обовязки передбачені ст. 76 КК України.

Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1Л та його захисника-адвоката ОСОБА_4, які просять вирок суду змінити в частині призначеного покарання, доводи прокурора, потерпілої ОСОБА_3, які просять вирок суду залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1Л у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом та не оспорюється у поданих апеляційних скаргах.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1Л за ч.1 ст.286 КК України є вірною та в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, як видно з вироку, дотримуючись вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз"яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) "Про практику призначення судами кримінального покарання", врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_1Л , який ранше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання- щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, і обрав ОСОБА_1Л покарання в межах закону, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.21 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1Л та його захисника- адвоката ОСОБА_2 щодо безпідставного призначення місцевим судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, останній керував технічно несправним транспортним засобом, здійснивши наїзд на потерпілу втік з місця події, що свідчить про грубе порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При вирішенні питання щодо вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі враховано понесені потерпілою ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., що підтверджується квитанцією № 85 та витрати на лікування в сумі 7270,09 грн., що підтверджується розрахунком комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня», тому рішення суду в цій частині є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1Л про незаконність вироку суду в цій частині є безпідставними.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вищевказаних положень дотримався в повній мірі, так як внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості під час вагітності 22-23 тижні та викликали довготривалий розлад здоров'я. Крім того, під час розгляду кримінального провадження потерпіла вказала, що внаслідок отриманих травм пальці правої руки не згинаються, постійно відчуває наслідки забою правих руки та ноги, внаслідок вагітності та післяродового періоду не може пройти повноцінне лікування, тому місцевий суд обгрунтовно стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За наведених обставин, твердження обвинуваченого ОСОБА_1Л та його захисника-адвоката ОСОБА_2 в апеляційних скаргах про помякшення призначеного покарання не можна визнати обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.407, 418 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1Л та його захисника-адвоката ОСОБА_2 без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

с у д д і:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

З оригіналом вірно: Суддя Сачук В.І.