Рішення № 58796396, 04.07.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/3377/14-ц

2/465/2383/16

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2016 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності. Свої вимоги мотивує тим, що позивач зареєстрований у квартирі №225 в будинку №103 на вул. Стрийській у м.Львові. У будинку №328 на вул. Стрийській у м. Львові проживала ОСОБА_2 та сімя позивача допомагала ОСОБА_2 у веденні домашнього господарства, вирішення проблем побутового характеру, упорядкування прилеглої території біля будинку, самого житлового будинку та вирішення інших питань домашнього побуту.

Надалі через канцелярію подав заяву про уточнення, в якій просить визнати право власності за ним - ОСОБА_1, 20.03.1971р.н. на житловий будинок №328 на вулиці Стрийській у м.Львові загальною площею 43.кв.м., а також на гараж позначений літерою «Б» загальною площею 15,0 кв.м., що знаходиться на прибудинковій території будинку №328 на вулиці Стрийській у м.Львові.

Позивач до суду не зявився, однак надав додаткові письмові пояснення, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, заяву підтримує у повному обсязі та просить її задоволити. Проти заочного розгляду справи не заперечив.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не зявився, хоча був завчасно повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що справу слід слухати у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований у квартирі №225 в будинку №103 на вул. Стрийській у м. Львові.

Згідно акту ЛКП «Сокільницьке» у будинку №328 на вул. Стрийській у м. Львові проживала ОСОБА_2, а сімя позивача допомагала ОСОБА_2 у веденні домашнього господарства, вирішення проблем побутового характеру, упорядкування прилеглої території біля будинку, самого житлового будинку та вирішення інших питань домашнього побуту.

Дослідивши світлокопії свідоцтва про народження заявника, свідоцтво про народження матері заявника та копію про народження ОСОБА_2 випливає наявність родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 Окрім того встановлено, що ОСОБА_1, 20.03.1971р.н. допомагав ОСОБА_2 вести господарство.

Земельна ділянка, що розташована під будинковолодінням №328 на вул. Стрийській була відведена покійній ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 22.05.1959р. №548 та постійно використовувалась для обслуговування житлового будинку.

Судом також встановлено, що поштова кореспонденція державних установ та органів місцевого самоврядування, адресована ОСОБА_1 стосувалась виключно питань обслуговування землеволодіння за адресою: м. Львів, вул. Стрийській, 328 (лист Управління земельних ресурсів у м. Львові від 18.09.2008р. №40/01-14/8212, довідка Управління земельних ресурсів у м. Львові від 20.07.2010р. №40/01-14/5940, лист Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради від 27.09.2010р. №2403-3вих.-2381, від 02.09.2011р. №2403-3вих-1954 та від 28.04.2011р. №2403-3вих.-904, лист департаменту містобудування Львівської міської ради від03.04.2012р. №2403-3вих-787, лист ДП «Містопроект» від 27.04.2012р. №204/12-1), де фактично і проживала ОСОБА_2.

Згідно довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 29.07.2015р. №2/10417 за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 328 знаходиться фундамент під житловий будинок, позначений літерою «А-1», незавершений будівництвом, готовність 6%, а також гараж, позначений літерою «Б», навіс, позначений літерою «В», ворота з хвірткою «1», огорожа «2» та вимощення «І», що також знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 328.

Згідно технічного паспорта Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 24.12.2015р. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 328 знаходиться житловий будинок, позначений літерою «А-1» загальною площею 43,6 кв.м., житлова площа 26,0 кв.м.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч. 2ст. 16 ЦК Українипередбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

В силу ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК Українипередбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно.

У звязку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, тобто в цьому випадку Львівська міська рада.

У пунктах 4, 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України зазначено, щоЦивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Цивільний кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року, а значить перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати з 01 січня 2001 року.

Відповідно до розяснень, викладених у постанові № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва»: Положення статті 376 ЦК України, поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами ( п.1).

Відповідно до статті 376 ЦК України, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до п. 17 Постанови, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути предявлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушеного, зокрема, власником( користувачем) суміжної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391,396 ЦК України, статтею 103 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена або припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Із змісту ст.331 ЦК України, вбачається, що право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Дана частина закріплює широке коло можливостей для узаконення самочинно побудованих об'єктів. Необхідними умовами такого узаконення є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Та у відповідності до п. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 95 ЗК України, передбачено право землекористувачів на спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель та споруд.

Із змісту ст.376 ЦК України, на яку посилається представник позивача як на правову підставу позову, вбачається, що наслідком самочинного будівництва являється не лише знесення такого. Зокрема згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про визнання права власності підлягає задоволенню в повному обсязі і є підстави для визнання права власності за набувальною давністю за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 158, 209, 212, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, право власності на житловий будинок №328 на вулиці Стрийській загальною площею 43,6 кв.м., житлова площа 26,0 кв.м. у м. Львові, а також на гараж, позначений літерою «Б» загальною площею 15,0 кв.м., що знаходиться на прибудинковій території будинку №328 на вулиці Стрийській у м. Львові. Частка: 1/1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ванівський Ю.М.