Ухвала суду № 58794891, 06.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/16185/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БОДНАР О.В., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі КУХТІ М.В.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 березня 2016 року про поворот виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25.03.2016, якою було задоволено заяву ПАТ «Закарпаттяобленерго» про поворот виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015 у справі за вищевказаним позовом. Вважає ухвалу постановленою з порушенням норм процесуального права, оскільки судом допущено поворот виконання рішення суду у справі про стягнення виплат, що випливають із трудових правовідносин, тоді як відповідно до ст. 382 ч. 2 ЦПК України у такій справі поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Апеляційний суд, задовольняючи в цій частині позов, погодився із наявністю трудового спору та з необхідністю стягнення на користь позивача невиплаченої (неправомірно утриманої) заробітної плати в розмірі 2586,48 грн. Саме визначений апеляційним судом характер правовідносин як трудових і юридична природа стягнутої заборгованості із заробітної плати є вирішальними для питання про можливість застосування повороту виконання цього рішення суду.

Посилаючись на ці доводи, ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, у заяві ПАТ «Закарпаттяобленерго» про поворот виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015 відмовити.

У письмових запереченнях на апеляцію ПАТ «Закарпаттяобленерго», посилаючись, серед іншого, на мотиви і висновки суду касаційної інстанції у справі, вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, ухвалу суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, яка свою апеляцію підтримала, представника ПАТ «Закарпаттяобленерго» Тодавчич Г.І., яка скаргу не визнала, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Подаючи заяву про поворот виконання рішення апеляційного суду, відповідач виходив з того, що стосовно розрахунків за спірною сумою між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, тому для повороту виконання рішення суду перешкод немає (а.с. 2-4 т. 3). Суд першої інстанції погодився із доводами заявника. Ухвала суду від 25.03.2016 про поворот виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015 (а.с. 14-16 т. 3) відповідає вимогам закону, обставинами справи та ґрунтується на доказах і матеріалах справи, яким дано правильну оцінку.

Позивач ОСОБА_1 пред'явила до ПАТ «Закарпаттяобленерго» вимогу про стягнення на її користь заборгованості із заробітної плати в розмірі 2586,48 грн вказуючи на невиплату відповідачем цієї нарахованої зарплати та порушення ним законодавства про оплату праці щодо розрахунку при звільненні працівника з роботи.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.04.2015 у позові відмовлено (а.с. 38-42 т. 2). Рішенням встановлено, що всі розрахунки між ПАТ «Закарпаттяобленерго» та позивачем щодо використання відповідного телефонного номера у позаробочий час, а також щодо надання позивачу контент-послуг за відповідними сервісами, були здійснені фактично за межами трудового договору, не при виконанні позивачем трудових (службових) обов'язків, а відповідно до цивільної угоди, яка фактично була укладена між сторонами та порядок дій по якій був ними погоджений.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.04.2015 у частині відмови в стягненні заборгованості із заробітної плати було скасовано, у цій частині було ухвалено рішення про задоволення позову, стягнуто з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2586,48 грн (а.с. 80-83 т. 2). Апеляційний суд виходив із факту заподіяння працівником матеріальної шкоди підприємству та порушення порядку її відшкодування. Рішення апеляційного суду було виконане, 2586,48 грн були 01.02.2016 перераховані ОСОБА_1 (а.с. 5-8 т. 3).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015 скасовано із залишенням у силі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.04.2015 (а.с. 117-119). Суд касаційної інстанції дійшов висновків про те, що:

суд першої інстанції вірно кваліфікував відносини, що виникли між сторонами, як зобов'язальні, на підставі угоди, за якою позивач взяв на себе зобов'язання користуватися телефонним зв'язком та доручив від його імені відповідачеві, у випадку використання послуг службового стільникового зв'язку в позаробочий час та/або не на виконання трудових (службових) обов'язків та/або з перевищенням встановленого ліміту, здійснювати сплату таких послуг на користь оператора;

суд вірно зазначив, що вартість послуг службового стільникового зв'язку в сумі 11586,48 грн, використаних позивачем понад встановлений ліміт, не являють собою шкоду, збитки тощо, завдані відповідачеві, а є лише обсягом послуг стільникового зв'язку, які сплачуються позивачем самостійно;

суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що невиплата позивачу при звільненні 2586,48 грн є лише наслідком вираховування цих коштів із заробітної плати позивача згідно наказу по підприємству, а апеляційний суд припустився помилки при визначенні правової природи невиплаченої позивачу при звільненні цієї суми, зазначивши, що роботодавцем порушено норми чинного законодавства (ст.ст. 134, 136 КЗпП України) щодо відшкодування шкоди, завданої працівником, тож дійшов невірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Обставини, встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.04.2015, враховуються за правилами ст. 61 ч. 3 ЦПК України, а висновки і мотиви, з яких скасовано рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.09.2015, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи (ст. 338 ч. 4 ЦПК України).

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на визначення рішенням апеляційного суду, що скасоване, правової природи і характеру спірних правовідносин, що, як вважає сторона, має вирішальне значення у питанні про поворот виконання рішення суду, безпідставне, а доводи в апеляційному суді, що зводяться фактично до ревізії встановлених чинними і обов'язковими до виконання судовими рішеннями обставин, не ґрунтуються на законі та на встановлених фактах. Сторона залишає поза увагою, в т.ч., що поворот виконання рішення суду, якого вона домагається, означатиме фактичне звільнення її від зобов'язання оплатити послуги за свій кошт і безпідставне перекладання обов'язку на роботодавця, тоді як цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст. 14 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Пов'язаність відповідних розрахунків за вищезгаданою угодою із рухом коштів із оплати праці позивача не змінює правової природи спірних правовідносин і є лише технічним способом (варіантом) розрахунків за угодою зважаючи на її предмет і на характер правового зв'язку сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції вирішив питання про поворот виконання рішення апеляційного суду із дотриманням положень ст.ст. 380, 381 ЦПК України, згідно із якими якщо рішення після його виконання скасовано і за результатом провадження в справі в позові відмовлено, позивач зобов'язаний повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Апеляція позивача ОСОБА_1 не містить доводів, які б давали підстави для висновку про недопустимість повороту виконання рішення суду відповідно до частини 2 статті 382 ЦПК України як у справі про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Відтак, на підставі ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України апеляцію слід відхилити, ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді