Постанова № 58794547, 05.07.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Мукачево Справа №303/3955/16-а 2а /303/197/16

Номер рядка стат. звіту-13

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до відповідача громадянина Сирії - ОСОБА_2

про примусове видворення,

За участю:

представника позивача - Іванова С.О.;

відповідача - ОСОБА_2;

перекладача - ОСОБА_4 ;

ВСТАНОВИВ:

Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Сирії - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) про його примусове видворення за межі території України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 01 липня 2016 року був затриманий прикордонним нарядом в пункті пропуску «Лужанка» Мукачівського прикордонного загону під час проведення прикордонно-представницької зустрічі з прикордонною поліцією Угорщини на територію України, за незаконний перетин державного кордону з України в Угорщину, без документів, що посвідчують особу, у складі групи осіб, який відбувся 08 травня 2016 року на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Лужанка». Вищевказані обставини є підставою для примусового видворення відповідача за межі України.

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, просив позов задоволити, посилаючись на його обґрунтованість поданими суду доказами.

Відповідач позовних вимог не визнав з посиланням та те, що у його країні відбуваються збройні та політичні конфлікти, в результаті чого боїться повертатися до місця свого проживання, оскільки йому загрожує небезпека. Крім того вказав на те, що має намір звернутися до відповідних органів із клопотанням про надання йому статусу біженця, з метою залишитися на території України на законних підставах.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

01 липня 2016 року о 17 годині, в порядку реадмісії представниками прикордонної поліції Угорщини був переданий громадянин Сирії - ОСОБА_2 разом із співвітчизником за незаконний перетин державного кордону із України в Угорщину 08.05.2016 року поза пунктом пропуску через державний кордон у складі групи осіб без документів, що посвідчують його особу, в районі 203-216 прикордонних знаків, територія Дийдівської сільської ради Берегівського району, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 01.07.2016 року (а.с. 4).

Судом встановлено, що при затриманні відповідача за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину, у нього були відсутніми необхідні документи для можливості перебування на території України, що підтверджується протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01.07.2016 року (а.с. 6).

Вищевказані обставини також підтверджуються протоколом проведення спільної прикордонно-представницької зустрічі від 01.07.2016 року, а також актом приймання - передавання особи від 01.07.2016 (а.с. 7, 8).

Також, на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 04.07.2016 року, відповідач затриманий та поміщений до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк шести місяців (а.с. 19-20).

По відношенню до цього суд виходить з того, що правовий статус іноземців, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України від 04 лютого 1994 року №3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», із змінами та доповненнями на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції» № 1379-VIII від 19.05.2016 (надалі - Закон №3929-XII).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країни, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Біженець чи особа, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де вони можуть зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання або з яких вони можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їх життю або свободі загрожує небезпека за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також з інших причин, що визнаються міжнародними договорами чи міжнародними організаціями, учасниками яких є Україна, як такі, що не можуть бути повернуті до країн походження.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач перебуває на території України незаконно, без документів, які б надавали право відповідачу офіційно перебувати в Україні або перетинати державний кордон України не має, українською мовою не володіє, родичів на території України не має, а також коштів на повернення, або внесення застави не має, тому є всі підстави для його примусового видворення за межі території України.

По відношенню до цього слід зазначити, що положеннями статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації закону перед правом, як таким.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Суфі і Елмі проти Сполученого Королівства (8319/07 та 11449/07, рішення від 28.06.2011р.) Європейський суд з прав людини вказав, що повернення особи у ситуацію громадської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Аль-Хусін проти Боснії та Герцоговини (3727/08 рішення від 07.02.2012р.) суд визнає, що повернення особи в Сирію, враховуючи питання по суті при розгляді справ щодо статусу біженця ситуацію з правами людини і те, що ситуація в країні погіршується з початку політичного протесту і громадських заворушень в березні 2011р., призведе до порушення ст. 3 Конвенції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що дії його з приводу незаконного перебування на території України спровоковані тим, що у разі повернення до країні походження (Сирії), останній може стати жертвою свавільного насильства.

В той же час, слід констатувати, що в Рекомендаціях УВКБ ООН по питанням міжнародного захисту відносно осіб, які залишають Сирійську Арабську Республіку (Редакція IIІ) від 27.10.2014 року зазначено, що після видання УВКБ ООН в жовтні 2013 р. "Рекомендацій з питання міжнародного захисту щодо осіб, які покидають Сирійську Арабську Республіку (Редакція II)" ситуація в Сирії в плані безпеки, дотримання прав людини, переміщення і гуманітарних потреб ще більше загострилася.

При розгляді справ щодо примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України судом враховується, що інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації.

Відповідно до частини другої статті 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, звільнені від подальшого доказування.

Отже, існують загальновизнані офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість побоювань позивача щодо можливості стати жертвою переслідувань в разі повернення до Сирії.

З огляду на вищевказане та враховуючи те, що відповідач має намір звернутися до органів міграційної служби із заявою про надання йому статусу біженця, з метою залишитися на території України, оскільки в країні його походження відповідачу загрожує небезпека, внаслідок збройних та політичних конфліктів, тому з метою надання відповідачу часу для практичної реалізації його волевиявлення, слід констатувати правомірність його перебування на території України.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 18, 69, 71, 86, 158-163, 167, 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя В. В. Кость

Повний текст постанови суду виготовлено та підписано 06.07. 2016.