Постанова № 58794500, 01.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3730/16-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/375/16 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 01.07.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., за участю: представника правопорушника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає АДРЕСА_1, працюючої прибиральницею будинків за наймом

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилучених коштів;

вилучену валюту у розмірі 1 297доларів США повернуто ОСОБА_2.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 26 березня 2016 року прибула до України з США м. Нью -Йорк, обрала проходження митного контролю у формі спрощеного митного контролю, тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», у неї були виявлені не заявлені 12 451 доларів США, які знаходилися в одному з відділень гаманця, що лежав в одному з відділень її сумки. Із вказаної суми ОСОБА_2 було пропущено 11 154 доларів США та за протоколом про порушення митних правил вилучено 1 297 доларів США.

У апеляційні скарзі представник Київської митниці ДФС порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95, в якому зазначено, що заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім»ї. Крім того зазначено, що «при прийняті рішення встановлено пом'якшуючі та виключні обставини відповідальності особи відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, а саме: з вересня 2008 року та на даний час ОСОБА_2 працювала в США на посаді домробітниці на постійні основі. Кошти, які вона перевозила, являються її заробітною платою та призначалися для лікування матері та купівлі житла». Вважав, що судом не достатньо вивчено документи надані правопорушником. ОСОБА_2 має депозитний рахунок на якому містяться грошові кошти в розмірі біля 30 000 доларів США. Вона здійснює операції з оплати за допомогою кредитної картки, в основному невеликими сумами від 10 до 50 доларів США. Щодо походження коштів на її рахунку то будь яка інформація про джерело надходження відсутня. Жодних доказів, які б підтверджували виплату заробітної плати ОСОБА_2 компанією L.K. Sparkling Ins правопорушником не надано. Тому твердження суду, що кошти, які перевозила ОСОБА_2 є її заробітною платою є необґрунтованими.

Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у відповідному розмірі.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

представника правопорушника, який доводи апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та винності ОСОБА_2 у її вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 26 березня 2016 року № 0197/125120102/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 26 березня 2016 року, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 26 березня 2016 року, поясненнями ОСОБА_2, та іншими доказами.

На підставі указаних доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти у ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що грошові кошти, які вона перевозила через митний кордон України, були її заробітною платою отриманою законним шляхом відповідно до умов трудового договору, а цільовим призначенням цих коштів, було покращення її сімейно-побутових умов.

Наведене указує на те, що вилучена сума коштів, для ОСОБА_2 є значною, а втручання у право власності ОСОБА_2 не може вважатися пропорційним оскільки спричинить для неї «особистий і надмірний тягар».

Поряд із цим, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати, відповідно до якої, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ігнатюк О.В.