Рішення № 58793227, 29.06.2016, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9066/16-ц

Провадження № 2/234/3910/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

судді Марченко Л.М.

при секретарі Овчаровій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та через лінію зіткнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та через лінію зіткнення.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, на позові наполягала.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявився, заяв не надав.

За відсутністю заперечень позивача, судом на підставі ст.224 ЦПК України ухвалено про заочний розгляд справи.

Згідно позову, з 2008 року по 2010 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення шлюбу сторін перебуває на вихованні позивачки. Сторони зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_2, але позивачка ОСОБА_1 з дитиною у звязку з АТО переїхала до м.Словянська Донецької області, де узята на облік внутрішньо переміщених осіб згідно довідці від 09.04.2015 року №1429031886. З 2009 року відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, а у 2014 році виїхав до Російської Федерації, де перебуває до цього часу, у звязку з чим будь-яки звязку з ним перервалися, місце фактичного перебування невідомо. За вказаних обставин позивачка не може отримати нотаріальну згоду батька дитини на виїзд доньки за кордон та через лінію зіткнення на неконтрольовану територію України, з метою провідати родичів, на відпочинок та оздоровлення. На підставі наведеного ОСОБА_1 просить суд надати дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у її супроводі або уповноважених нею осіб на неконтрольовану територію через лінію зіткнення у межах Донецької області до м.Макіївка, а також на тимчасові виїзди за кордон (до країн ближнього та дальнього зарубіжжя) з метою лікування та відпочинку, без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, протягом трьох років з обовязковим поверненням дитини до території України. А також надати позивачці ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проїзних документів для тимчасового виїзду або супроводу малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 протягом трьох років.

Дослідивши доводи позову, надані заяву та докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2008 року (а.с.7), від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Шлюб між сторонами розірвано рішенням Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 22.10.2010 року (а.с.7).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4), однак у звязку з АТО разом із донькою переїхала до м.Словянська Донецької області, де 09.04.2015 року узята на облік внутрішньо переміщених осіб згідно довідці №1429031886 (а.с.5).

Позивачка в позові зазначила, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, але фактично виїхав та проживає у РФ (а.с.2).

У звязку з неможливістю отримати згоду батька дитини на виїзд малолітньої доньки за кордон та через лінію зіткнення, позивачка просить надати такий дозвіль в судовому поряду.

З цього приводу суд зазначає, що

За змістом ч.1 ст.3, ст.18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ), та ч.7 і ч.8 ст.7 Сімейного кодексу Україниусі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст.141 СК Українивизначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини. За змістом ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст.313 ЦК Українифізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок оформлення документів для виїзду громадян України за кордон визначається Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» №3858-Х11 від 21.01.1994 року, який у ст.4 передбачає, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із п.п.1,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

За змістом наведеного Закону у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, строку та мети виїзду.

Згідно п.5.1.1. розділу V Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року №415ог, вїзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57. Згідно п.5.1.2, виїзд з неконтрольованої території громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за умови предявлення свідоцтва про народження дитини, будь-якого документа, визначеного ст.5 Закону України "Про громадянство України" або ст.2 Закону України "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України" особи (осіб), у супроводі якої (яких) громадяни України, які не досягли 16-річного віку виїжджають з неконтрольованої території, та дозволом фізичної особи.

Відповідно до вимог п.1 ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови «Про судове рішення у цивільній справі № від 18.12.2009 року №14, відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК України та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК Українивийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

На підставі наведеного, враховуючи те, що заявлені позові вимоги не містять чіткого зазначення про державу прямування, відповідного часового проміжку перебування дитини у цій державі, строку та мети виїзду, а також намагання позивачки вирішити права та обовязки інших осіб, які не залучені до участі у справі, в часті вимог про виїзд дитини у супроводі інших уповноважених осіб, а також не доведення факту перешкоджання відповідачем реалізації інтересів дитини, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, у звязку з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати позивачці у вигляді оплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору (а.с.1), їй не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.8,14,15,215,223-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон та через лінію зіткнення, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Марченко