Вирок № 58792937, 07.07.2016, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3219/15-к

Провадження № 1-кп/366/60/16

В И Р О К

Іменем України

07 липня 2016 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ткаченка Ю.В.,

при секретарі Хомич В.М.,

за участю прокурора Пашинської С.Й.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Іванків, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 10.11.2015 року за № 12015110180000700 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не працює, не одружений, утриманців немає, раніше судимого, останній раз 28.10.2015 року Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2015 року за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, тобто за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став та після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили, знову скоїв кримінальне правопорушення, але вже проти власності.

Так, 10.11.2015 року, приблизно об 11 год. ОСОБА_1, прийшов через відчинені вхідні двері до будинку ОСОБА_2, який розташований в АДРЕСА_2 щоб попросити цигарку у господаря будинку. Побачивши, що господиня знаходиться в іншій кімнаті, у ОСОБА_1 виник злочинний, протиправний умисел на викрадення чужого майна, а саме: мобільного телефону, який знаходився на ліжку у першій кімнаті цього будинку.

З метою реалізації свого злочинного, протиправного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 задав ОСОБА_2 відволікаюче питання, та, скориставшись нагодою, поки вона була повернута до нього спиною, таємно викрав мобільний телефон «SAMSUNG», модель « GT-Е1200І», вартістю 253,48 грн., з установленою в телефоні сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн. Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 273,48 грн.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, під час судового розгляду, після роз'яснення суті обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_1 визнавши себе винним у повному обсязі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтвердив вищезазначені обставини, та пояснив, що в той день йому було дуже погано, він дуже пив. Фактично був затьмарений розум. Шукаючи по Іванкову якогось чоловіка, він зайшов у будинок потерпілої. Хотів «стрельнути» цигарку. Раніше з потерпілою він не був знайомий. У першій же кімнаті побачив телефон, який забрав. Для чого він це зробив, не розуміє. Сховав біля цього ж будинку під парканом, і пішов далі. Потім йому зателефонували міліціонери, він сказав, де він знаходиться (недалеко від місця злочину), вийшов до них, з ними під'їхав назад, і показав, де сховав телефон. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Запевняє, що більше таке не повториться.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3, показав суду, що з обвинуваченим ОСОБА_1, він не знайомий, стосунків не підтримує, бачить його вдруге. Крім того зазначив, що він, проходячи по вулиці повз районний відділок міліції, був запрошений працівником Іванківської міліції, Ткаченком, як понятий, для участі у процесуальних діях, які відбувались у службовому кабінеті на другому поверсі. Окрім нього, у кабінеті були: слідчий Ятель, обвинувачений ОСОБА_1, та інший понятий. Під час процесуальної дії, ОСОБА_1 добровільно видав мобільний телефон, який вже лежав на столі разом із сім-картою, коли він зайшов до кабінету. ОСОБА_1 про походження телефону нічого не пояснював. Потім слідчий поклав телефон та сім-карту до двох спецпакетів, на яких він розписався.

Допитаний як свідок ОСОБА_4, показав суду, що він з обвинуваченим ОСОБА_1 не знайомий, стосунків не підтримує, бачить його вдруге. Крім того зазначив, що він працював сантехніком в Іванківському райвідділі міліції, коли слідчий Ятель запросив його як понятого. Він прийшов до слідчого у кабінет. В кабінеті був обвинувачений ОСОБА_1, чи був ще один понятий, він не пам'ятає. В його присутності, з кишені куртки, чи то штанів, ОСОБА_1 дістав мобільний телефон чорного кольору модель Нокіа чи Самсунг, та поклав на стіл. Поряд з телефоном була сім-карта. Про походження телефону ОСОБА_1 повідомив, що він його викрав. Потім слідчий помістив телефон та сім-карту у два спецпакети, на яких він розписався.

Крім допиту обвинуваченого, свідків, у судовому засіданні досліджені документи, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення:

- Витяг з кримінального провадження № 12015110180000700 від 10.11.2015 року;

- Рапорт чергового ВП про крадіжку від 10.11.2015 року;

- Заяву потерпілої ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності невідомої особи, яка викрала у неї телефон;

- Протокол огляду місця події від 10.11.2015 року - будинку потерпілої, звідки було викрадено телефон;

- Протокол огляду ОСОБА_1, у якого виявлено викрадений у потерпілої ОСОБА_2 телефон;

- Довідку про вартість стартового пакету ПАТ «Київстар» - 20 грн.;

- Висновок експерта № 8-04/444 від 24.11.2015 року, відповідно до якого вартість викраденого телефона становить 253,48 грн.;

- Постанову про визнання речовим доказом і передачу його на зберігання потерпілій;

- Розписку потерпілої про отримання телефона із сім-карткою на відповідальне зберігання.

- Заяву потерпілої ОСОБА_2 про розгляд кримінального провадження без її участі;

- Довідку про судимості;

-Довідку від лікаря - нарколога, відповідно до якої ОСОБА_1 з 2015 року перебуває на обліку з діагнозом: опійна наркоманія;

-Довідку від лікаря - психіатра, про те, що на обліку не перебуває, за допомогою не звертався;

-Довідку з Іванківського районного центру зайнятості про те, що ОСОБА_1 на обліку не перебуває;

-Довідку з Іванківського ОРВК, про те, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаний, але знятий з військового обліку 2006 році, у зв'язку із судимістю;

-Довідку-характеристику з Іванківської селищної ради, відповідно до якої ОСОБА_1, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до правопорушень.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які були понятим при огляді ОСОБА_1, і підтвердили це, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особистість обвинуваченого, дійшов до висновку, що його вина ОСОБА_1 повністю доведена і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину і розкаявся у скоєному, раніше судимий, вчинив злочин після постановлення вироку, але до набрання ним законної сили, за місцем проживання характеризується негативно, на його утриманні перебуває матір 68 років, яка хворіє на цукровий діабет, став на облік до лікаря нарколога та проходить систематичне лікування, наявність відповідно до ст. 66 КК України, однієї пом'якшуючої обставини (щире каяття) та відповідно до ст. 67 КК України, двох обтяжуючих обставин покарання (вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, даних про його особу, ставлення до скоєного, поведінки після скоєного злочину, обставину, що пом'якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, думку прокурора, яка просила призначити покарання, пов'язане з позбавлення волі, заяву потерпілої, суд прийшов до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1 на теперішній час може продовжити злочинну діяльність.

При цьому, враховуючи позицію прокурора, яка просила призначити покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо в умовах реального позбавлення його волі.

Крім того, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, оскільки після проголошення вироку від 28.10.2015 року Іванківським районним судом Київської області, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки, але до набрання ним законної сили, ОСОБА_1 вчинив новий злочин.

Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Судові витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого.

Врахувати, що речові докази - мобільний телефон з сім-карткою, повернутий потерпілій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Іванківського районного суду Київської області від 28.10.2015 року, за яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обрався.

Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати - вартість судово-товарознавчої експертизи - у сумі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 52 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя