Вирок № 58792850, 07.07.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13792/13-к

Провадження № 1-кп/263/37/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С., суддів Шатілової Л.Г., Томіліна О.М.,

при секретарі Турчиній Н.К.,

за участю прокурора Ходуса Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013050770003387 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого і мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 вересня 2013 року, приблизно о 19 годин 30 хвилин , знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_2, де проживає його знайома ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, в процесі раптово виниклої сварки зі своєю знайомою ОСОБА_4, яка перебувала там же, взявши в кухонному столі кухонний ніж, умисно наніс останній не менше 12-ти ударів ножем в область обличчя, голови, шиї та рук, чим заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: однієї колото-різаної рани шиї на правій передньо-бічній поверхні з пошкодженням зовнішньої яремної вени, яка ускладнилась венозною кровотечею, і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх заподіяння; множинні різані рани лівої кисті на тильній і долонній поверхні, на передній поверхні лівого передпліччя і на променево-зап'ястному суглобі з ушкодженням сухожиль довгого згинача 1-го пальця, що відносяться до пошкоджень середнього ступеня тяжкості, які заподіяли тривалий розлад здоров'я, але вимагають для свого лікування термін більш 21-го дня; одна різана рана на 2-му пальці правої кисті, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння і утворення зміцнілого рубця термін понад шести, але не більш 21-го дня; множинні різані рани обличчя та голови, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння, і утворення зміцнілих рубців термін понад шести, але не більш 21-го дня, в результаті отримання яких ОСОБА_4 знепритомніла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України не визнав, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати за ст.121 ч.1 КК України, за якою він вину визнав у повному обсязі та пояснив, що 25.09.2013 року він в квартирі своєї знайомої ОСОБА_3 з її колегою по роботі ОСОБА_4 розпивали спиртні напої. Вранці 26.09.2013 року ОСОБА_3 пішла на роботу, а вони з потерпілою, залишаючись в квартирі, продовжували пити спиртне, усього вжили 3 пляшки горілки. Увечері між ними виникла сварка і він ударив її кілька разів ножем навідмаш, хотів налякати, але при цьому вбивати не хотів і вбивством їй не погрожував. Коли він зрозумів, що накоїв, хотів викликати швидку допомогу по мобільному телефону, але у нього нічого не вийшло, оскільки набирав номер «03», а слід було набирати «103». Потерпіла свідомість не втрачала, він не бажав їй смерті, мав можливість продовжувати нанесення ударів, але пішов додому, там ліг спати. Через деякий час його затримали співробітники міліції. Позов прокурора про стягнення витрат на лікування потерпілої визнав у повному обсязі. Позов потерпілої про стягнення витрат на лікування визнав у повному обсязі, вимоги про стягнення моральної шкоди не визнав.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 25.09.2013 року вона в квартирі колеги по роботі ОСОБА_3, з нею і її знайомим ОСОБА_1 розпивали спиртні напої на кухні. Вранці ОСОБА_3 пішла на роботу, а вони продовжували весь день вживати горілку вдвох. Увечері між ними виникла сварка, вона стала збиратися додому, а обвинувачений не хотів її відпускати. ОСОБА_1, взявши на кухні ніж, почав їй наносити ножем удари по обличчю, голові, шиї, по руках, вона намагалася захищатися, при цьому казав, що робить це з метою «щоб вона не була красивою», зніме скальп. Від цього вона втратила свідомість. Коли опритомніла, то ОСОБА_1 у квартирі не було, двері були відчинені. Вона попросила сусідку викликати «швидку допомогу». Просить стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в сумі 2221 грн., моральну шкоду в сумі 40000 грн.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що в один з днів у вересні 2013 р. вона о 7.00 год. пішла на роботу, а в належній їй квартирі АДРЕСА_2 залишилися ОСОБА_1, з яким вона на той час перебувала у фактичних шлюбних стосунках, та її подруга ОСОБА_4, разом вони вжили до першої години ночі 0,5 л горілки, потім вона пішла спати, а ОСОБА_1 з ОСОБА_4 вжили ще 0,5 л горілки, ОСОБА_4 залишилася ночувати у неї. О 22 годині її викликав дільничний інспектор, коли вона потрапила до квартири, побачила, що на кухні кров. У неї було вилучено 2 ножа.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 26.09.2013 року, близько 22 години, додому повернувся в нетверезому стані її син ОСОБА_1 від своєї знайомої жінки і ліг спати. Вранці його затримали співробітники міліції за скоєний ним злочин.

З протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього вбачається, що була оглянута квартира АДРЕСА_2, в ході огляду зафіксована обстановка на місці події, на кухні виявлено сліди плям бурого кольору, вилучено ніж, сліди пальця, змиви (т.1 а.п.13-16,17,20-23). Згідно з висновком експерта-імунолога №5056 від 04.02.2013 р. в двох змивах та плямах на клинку ножа, вилучених при огляді місця події, знайдена кров, яка могла належати потерпілій ОСОБА_4 (т.1 а.п.89-92).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 остання показала у приміщенні квартири АДРЕСА_2, що після вживання горілки з ОСОБА_1, у той момент, коли вона хотіла піти додому, ОСОБА_1 з кухонної шафи дістав ніж, утримуючи його у правій руці, наніс справа наліво удар ножем їй по лівій щоці, кілька ударів по лівій руці, коли вона почала прикривати обличчя, відбиваючи ніж, потім наніс удар по лівому вуху, по голові в область потилиці, після чого вона знепритомніла і впала, а коли опритомніла, то ОСОБА_1 у квартирі вже не було (т.1 а.п.42-51).

З протоколів пред'явлення потерпілій ОСОБА_4 і свідкові ОСОБА_3 речей для впізнання від 18.12.2013 р. вбачається, що вони упізнали ніж, який належить ОСОБА_3 і яким потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т.1 а.с.119-126).

Відповідно до протоколу огляду від 18.12.2013 р. кухонний ніж, вилучений в квартирі АДРЕСА_2, був оглянутий, що зафіксовано на фототаблиці (т.1 а.п.127-128).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 19.12.2013 р. за участю підозрюваного ОСОБА_1 вбачається, що останній показав, що 26.09.2013 р. він вживав алкогольні напої з ОСОБА_4, потерпіла його образила, пошкодження їй наніс розмахуючи ножем, її смерті не бажав (т.1 а.п.165-177). На підставі слідчого експерименту судово-медичним експертом зроблено висновок №1374/308 про те, що тілесні ушкодження, які мали місце у ОСОБА_4, не могли утворитися при тих обставинах, на які посилається ОСОБА_1, а саме - при розмахуванні лезом ножа в горизонтальній площі могли утворитися пошкодження на обличчі і руках потерпілої, якщо вона закривала обличчя, і не могли утворитися на волосистій частині голови (т.1 а.п.184-187).

Із висновку судово-медичної експертизи №1374 вбачається, що ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: однієї колото-різаної рани шиї на правій передньо-бічній поверхні з пошкодженням зовнішньої яремної вени, яка ускладнилась венозною кровотечею, утворилася від одноразової дії колючим предметом і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння; множинні різані рани лівої кисті на тильній і долонній поверхні, на передній поверхні лівого передпліччя і на променево-зап'ястному суглобі з ушкодженням сухожиль довгого згинача 1-го пальця, утворилися не менше ніж від шести-семи травмуючих дій ріжучим предметом і відносяться до пошкоджень середнього ступеня тяжкості, які заподіяли тривалий розлад здоров'я, але вимагають для свого лікування термін більш 21-го дня; одна різана рана на 2-му пальці правої кисті - утворилася від одноразової дії ріжучим предметом і відноситься до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння і утворення зміцнілого рубця термін понад шести, але не більш 21-го дня; множинні різані рани обличчя та голови - утворилися від дії ріжучого предмета, як мінімум від п'яти травмуючих впливів і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння, і утворення зміцнілих рубців термін понад шести, але не більш 21-го дня. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень на обличчі, голові, шиї, верхніх кінцівках, дані ушкодження могли бути заподіяні при знаходженні потерпілої як у вертикальному, так і в горизонтальному або близькому до нього положенні, але при цьому вона була звернута обличчям і передньою поверхнею тулуба до нападника і при цьому закривала голову і обличчя кистями рук. Зазначені вище тілесні ушкодження у ОСОБА_4 могли утворитися за обставин, зазначених під час допиту потерпілої і при обставинах, на які вона посилається при проведенні слідчого експерименту за її участю. Характер ушкоджень у ОСОБА_4 при надходженні її до стаціонарного відділення дають підстави зробити висновок про те, що дані пошкодження заподіяні колючо-ріжучим предметом; такими особливостями володіє лезо і вістря ножа, в тому числі і того, що був представлений на експертизу (т.1 а.п.69-72).

Із висновку судово-медичної експертизи №1374/295 вбачається, що у момент нанесення ОСОБА_4 множинних різаних ран обличчя, голови, обох верхніх кінцівок та колотої рани шиї вона відчувала фізичний біль (т.1 а.п.116).

Допитана у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_6 пояснила, що пошкодження зовнішньої яремної вени слід класифікувати як тяжке тілесне ушкодження. Яремна вена залягає індивідуально, залежно від особливостей будови тіла, на глибині приблизно 1-1,5 см від верхнього покрову м'язової тканини. Вена знаходиться у м'язовій тканині, товщина якої може бути у кожної людини різною.

З карти виїзду швидкої медичної допомоги вбачається, що о 22.07 год. 26.09.2013 р. надійшов виклик про ножове поранення потерпілої ОСОБА_4, о 23.00 год. потерпіла була госпіталізована до травматологічного відділення ЛШМД. Тобто з моменту отримання поранень - з 19.30 год. до моменту госпіталізації о 23.00 год. минуло три з половиною години, а тому вважати, що потерпілій була своєчасно надана медична допомога, завдяки якій вона вижила, не доцільно (т.1 а.п.105).

Відповідно до вимог статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, безпосередньо досліджені докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а не ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд, аналізуючи досліджені докази в сукупності, користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, вважає за необхідне вийти за межі висунутого обвинуваченому ОСОБА_1 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації діям обвинуваченого.

Так, сукупність досліджених та перевірених судом доказів вказує на те, що саме обвинувачений заподіяв потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді однієї колото-різаної рани шиї з пошкодженням зовнішньої яремної вени, які і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння; множинні різані рани лівої кисті, лівого передпліччя, променево-зап'ястного суглобу з ушкодженням сухожиль довгого згинача 1-го пальця, що відносяться до пошкоджень середнього ступеня тяжкості, які заподіяли тривалий розлад здоров'я, але вимагають для свого лікування термін більш 21-го дня; одна різана рана на 2-му пальці правої кисті відноситься до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння і утворення зміцнілого рубця термін понад шести, але не більш 21-го дня; множинні різані рани обличчя та голови і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я, і вимагають для свого загоєння, і утворення зміцнілих рубців термін понад шести, але не більш 21-го дня.

При вирішенні питання щодо відмежування замаху на умисне вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, необхідно виходити із сукупності усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілої, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умисел спрямовано на порушення анатомічної цілісності чи фізіологічної функції органів і тканин тіла людини.

Виходячи із кількості, характеру і локалізації поранень, спричинених обвинуваченим потерпілій, а саме кілька ножових поранень, з них - одна колота рана яремної вени, інші рани різані, обставини його заподіяння, поведінку обвинуваченого до, під час та після вказаних подій, те, що фактично обвинувачений мав реальну можливість позбавити потерпілу життя, суд приходить до висновку, що злочинний умисел обвинуваченого не був направлений на умисне вбивство потерпілої. Крім того, прокурором також не доведено, що спричиняючи удари ножем в обличчя, обвинувачений мав умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4, оскільки поріз верхніх покривів шкіри зазвичай не призводить до фатальних наслідків, при цьому обвинувачений не має медичної освіти для відмежування капілярної крові від венозної для визначення наслідків своїх дій.

З фактичних даних вбачається, що ніщо не перешкоджало ОСОБА_1 довести до кінця злочинний намір, направлений на позбавлення життя потерпілої, у тому числі завдати удари ножем у життєво-важливі органи, а тому наявність в обвинуваченого умислу на вбивство є лише припущенням сторони обвинувачення, внаслідок чого не приймається до уваги.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст.373 КПК України).

Згідно із ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У контексті стандартів доказування у кримінальному процесі України і на підставі прецедентної практики Європейського суду з прав людини колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При цьому до показів обвинуваченого в тій частині, що він розмахував ножем перед обличчям потерпілої, щоб її налякати, не мав на меті спричинення тілесних ушкоджень, суд ставиться критично, оскільки його покази спростовуються висновками судово-медичної експертизи, якою встановлено, що при розмахуванні лезом ножа в горизонтальній площі могли утворитися пошкодження на обличчі і руках потерпілої, якщо вона закривала обличчя, і не могли утворитися на волосистій частині голови.

Висновок лікаря-косметолога від 14.11.2014 р. про наслідки перенесеної травми у ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки даний висновок надано особою, яка не має відповідної кваліфікації та повноважень на проведення судово-косметологічної експертизи, є СПД, а не експертом чи лікарем, висновок взагалі не відповідає вимогам ст.85,86 КПК України щодо належності і допустимості доказу (т.1 а.п.59). Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави робити висновки щодо непоправного знівечення обличчя потерпілої.

Згідно з висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє в цей час. У період вчинення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Стан алкогольного сп'яніння змінює нормальне протікання психофізіологічної діяльності, виключаючи тим самим, можливість кваліфікації будь-якого фізіологічно нормального емоційного стану, у стані алкогольного афекту не знаходився. Порушень інтелектуально мнестичних функцій не виявлено. Загальний рівень інтелекту відповідає життєвому досвіду у особистості з акцентуйованими рисами характеру. У структурі особистості виявляє: високу психічну активність, емоційну лабільність, перепади настрою, демонстративність, фіксацію на своїх переживаннях, потребу в увазі з боку оточуючих, ригідність настанов, схильність до імпульсивних дій і низький морально-ціннісний рівень. У характері виявляє: егоїстичність, впертість, легковажність, схильність до надмірного вживання алкоголю. У ситуації, що досліджується, виявлені індивідуально-психологічні відмінності ОСОБА_7 мали просте відображення в його поведінці. У ситуації, що досліджується з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища ОСОБА_7 міг усвідомлювати реальний зміст власних дій та в повній мірі свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, за своїм психічним станом в цей час може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.п. 163-172).

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному диспансері, не працює, неодружений, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, щиро розкаявся у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України.

Скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння суд розцінює як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що досягнення мети покарання - виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами у відповідності із ч.2 ст. 50 КК України, можливе лише за умови призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши строк, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України, оскільки суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає доказуванню, і за змістом ст.92 КПК України потерпілий не звільнений від обов'язку доказування.

За загальним правилом, встановленим ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, в тому числі заподіянням шкоди здоров'ю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка його заподіяла.

Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явленого потерпілою до обвинуваченого, суд погоджується із доводами потерпілої про те, що внаслідок скоєння злочину стосовно неї, їй була спричинена моральна шкода. Наслідки скоєння злочину безперечно пов'язані зі стресом, фізичним болем, вимушеною відмовою від звичного способу життя, позбавлення можливості реалізації їх життєвих планів. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т.д.) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

З урахуванням викладеного, суд вважає адекватним змісту законодавчих норм, судовій практиці і обставинам даного кримінального провадження розмір грошової компенсації моральної шкоди потерпілій рівний 20000 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого, вважаючи таку суму розумною і справедливою сатисфакцією.

Вирішуючи вимоги потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд враховує визнання обвинуваченим цивільного позову в цій частині і вважає можливим стягнути на користь потерпілої документально підтверджену суму в розмірі 2221 грн., що витрачені потерпілою у зв'язку із лікуванням.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд виходить з наступного.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «ЛШМД» м.Маріуполя, що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 за 23 ліжко-днів склали 4034 грн.59 коп. (т.1 а.п.217).

Таким чином, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України такий обов'язок покладений на особу, яка вчинила злочин. Отже, з обвинуваченого підлягають стягненню 4034,59 грн. на користь Маріупольської міської ради в особі Комунального закладу «ЛШМД» м.Маріуполя.

Суд не вирішує питання про речові докази (ніж, рукоятку, змиви), оскільки вони знищені на підставі вироку Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 04.04.2014 р., ДВД-диск із записом слідчого експерименту слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до набранням вироку законної сили суд залишає без змін.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України при засудженні особи суд зараховує у строк покарання попереднє ув'язнення відповідно до шкали еквівалентів, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, зокрема, з розрахунку, що 1 день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Враховуючи приписи Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та «Про попереднє ув'язнення», строк попереднього ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили (у даному випадку з моменту постановлення ухвали Апеляційного суду Донецької області від 06.08.2014 р., якою залишено у силі вирок Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 04.04.2014 р.), при цьому у строк попереднього ув'язнення не враховується слідування під вартою засудженого до установи виконання покарань, а також слід зарахувати період з моменту прибуття ОСОБА_1 до Маріупольського СІ по день ухвалення вироку, тобто з 27.05.2015 р. по 07.07.2016 р.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Маріупольському СІ УДПтСУ в Донецькій області до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Строк покарання відраховувати з 19.12.2013 року, зарахувавши у строк покарання період попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України період з 19.12.2013 р. по 06.08.2014 р., з 27.05.2015 р. по 07.07.2016 р.

Позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради в особі Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» витрати на лікування потерпілої в розмірі 4034 гривні 59 копійок.

Позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2221 гривню та моральної шкоди в сумі 20000 гривень.

Речовий доказ - ДВД-диск - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуюча суддя: Є.С.Ікорська

Судді: Л.Г. Шатілова

О.М. Томілін